Здійснення господарської діяльності, на законодавчому рівні, зобов’язує сплату податків і зборів у строки та відповідних розмірах, ведення обліку й звітності тощо. Тоді як, контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів віднесено до функцій Державної податкової служби України шляхом здійснення перевірки діяльності платника податків.
Вивчаючи проблематику встановлення вини податків потрібно відмітити, що виділення осіб як суб’єктів податкового правопорушення передбачає наявність конкретних фактів. Зокрема, відповідно до пункту 112.2 статті 112 Податкового кодексу України вина платника податків наявна тоді, коли особа не вжила достатніх заходів для того, щоб поводитися розумно, добросовісно і з проявами належної обачності під час вчинення дій або бездіяльності, за які передбачено фінансову відповідальність, і ці обставини було доведено контролюючим органом [1].
Насамперед відмітимо, що юридична особа має свою специфіку діяльності, а саме особливості свого правового статусу. Тому, визначення вини потребує більш глибокої перевірки контролюючими органами, ніж фізичної особи (в суб’єктивному розумінні). Крім того, діяння колективу чи відповідальної посадової особи, які мають ознаки зловживання правом, не завжди можуть усвідомлювати що їх дії є податковим правопорушенням. Разом з тим, розглядаючи концепцію вини юридичної особи з підходу психологічної теорії, варто підкреслити, що фактично відбувається перекладання вини фізичної особи на юридичну особу [2, с. 65].
Особливість реалізації фінансово-господарської діяльності юридичної особи – платника податків полягає у тому, що представниками у податкових відносинах виступають конкретні фізичні особи. Тому потрібно підкреслити, що діяння юридичної особи – це дії її посадових осіб, які складаються в процесі взаємодії в рамках організаційних зовнішніх та внутрішніх комунікаційних процесів, зокрема при виконанні податкових зобов’язань.
У підтвердження цього, В. Жорнокуй відмічає, що вина юридичної особи завжди є безпосередньо виною фізичної особи, а саме керівника, адміністрації, окремої посадової особи чи податкового агента. Також автор зауважує, що у цивільних правовідносинах вина юридичної особи може проявлятися як: вина її органів; вина її учасників; вина її працівників чи посадових осіб, які не є органами юридичної особи і виконують свої трудові функції [3, с. 163].
Разом з тим, потрібно відмітити, що наукова спільнота поділяє зловживання відповідальною особою своїми правовими можливостями на навмисне і необережне, коли перше вчиняється з наміром вжити протиправні дії, а друге – без такого наміру, але об’єктивно спричиняє настання таких дій [4, c. 453]. У свою чергу, Я. Греца зазначає, що діяння, які мають ознаки зловживання правом, можуть відбуватися як за умов недостатнього правового регулювання, наявності правових прогалин, так і використання схем мінімізації сплати податків. Таким чином, діяння, які мають ознаки зловживання правом, завжди потребують правової оцінки на предмет їх правомірності чи протиправності [5, с. 184].
Також серед суб’єктивних причин, які слід враховувати при встановленні правопорушення юридичної особи, варто виокремити банки та інші фінансові установи, на які покладено публічний обов’язок щодо перерахування коштів до відповідних бюджетів за дорученням платників податків. Зокрема, відповідно податкового законодавства встановлено відповідальність банків чи інших фінансових установ за неподання або подання податкової інформації з порушенням строку органам державної податкової служби.
Таким чином визначення осіб як суб’єктів податкового правопорушення передбачає наявність певних ознак їх діянь. Тому, доведення вини юридичної особи передбачає комплекс заходів контролюючих органів для визначення належного виконання покладених на юридичну особу – платника податків обов’язків, неприйняттям необхідних зусиль для попередження правопорушень та усунення їх причин. Крім того, виходячи з наведених вище аспектів формування податкової політики юридичної особи, варто враховувати наступні особливості прояву її вини в податковому праві:
a) причинна – недостатність коштів на рахунках у зв’язку із погіршенням фінансового становища, погашенням заборгованості перед контрагентом; технічні помилки та збій в роботі банківських та інших платіжних систем тощо;
b) поведінкова – невжиття платником податків усіх необхідних заходів щодо належного виконання податкових зобов’язань;
c) психологічна – внутрішнє ставлення платника податків до своєї протиправної поведінки.
Література:
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2755-17#Text. (дата звернення 07.12.2021).
2. Гедзюк О. Інститут вини у податковому праві України. Право і громадянське суспільство. 2014. №4. С. 54–68.
3. Жорнокуй В. Вина юридичної особи: сучасний стан учення. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 1. С. 163.
4. Скакун О. Теорія права і держави : підруч. ; 2-ге вид. Київ : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2010. 520 с.
5. Греца Я. Зміст, правові засоби та межі податкового планування: зарубіжний досвід та українська практика: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Держ. вищий навч. заклад «Ужгородський національний університет». Ужгород, 2020. 466 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
