ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЕКТУ КОНСТИТУЦІЇ ЗУНР СТАНІСЛАВА ДНІСТРЯНСЬКОГО
22.11.2008 05:03
Автор: Віцентий Тарас Петрович, студент юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Для відкриття переліку учасників даної конференції натисніть сюди]
У демократичному суспільстві Конституція має особливе значення, яке ще більше зростає в перехідні періоди, коли мова йде про конкретні як у політичній, так і економічній системі суспільства. З моменту проголошення незалежності в Україні відбувається процес розширення обсягу конституційно-правового регулювання, змінюється зміст норм та інститутів конституційного права, з’являються нові. Це призводить до утворення більш складної системи джерел цієї галузі права порівняно з тією, яка існувала в радянський період. Використовуючи попередні конституції ми можемо вдосконалити теперішню. Одним з таких документів є проект конституції Станіслава Дністрянського для ЗУНР.
Станіслав Дністрянський - український вчений-правознавець європейського рівня, один із перших політологів, редактор, публіцист, політичний діяч. Народився він 13 листопада 1870 р. у м.Тернополі в сім'ї педагога, інспектора шкіл. У 1888 р. закінчив з відзнакою Тернопільську гімназію, яка славилася високим рівнем знань, у 1893 р. юридичний факультет Віденського університету, а через рік отримав науковий ступінь доктора права і політичних наук. З 1901р. по 1918р. був професором австрійського цивільного права у Львівському університеті. У 1918р. написав проект конституції для ЗУНР. Він розробив основи правової держави, зокрема правління республіки. Заклав основи української політики[1;1]. На початку 30-х років Станіслав Дністрянський переїхав до м.Ужгорода, де й помер 5 травня 1935 р
Станіслав Дністрянський виділяє конституцію як нормативно-правовий акт, що займає найвище місце в ієрархії правових актів держави. Отже, конституція – основа національного законодавства. Учений наголошує, що у новітній державі треба створити спеціальну систему захисту конституції з метою недопущення необґрунтованих змін її положень[2;15].
В основу конституції покладено принцип свободи, причому не лише принцип свободи особистої та політичної, але й економічної. Згідно з проектом Станіслава Дністрянського, держава, поважаючи приватну власність, повинна взяти під захист “економічно слабших перед економічно сильнішими”.
Найвищим органом влади ЗУНР мала бути народна палата обрана на чотири роки на підставі загального, безпосереднього, рівного й таємного голосування. В народну палату обиралися посли , а сама палата розподілялась на три національні курії: українську, польську та курію інших національностей. Важливі повноваження в проекті були надані народним зборам, народній коморі та президентові, обраному на чотири роки.
Цивільними справами республіки повинна була керувати Рада держави(міністерства). Місцева влада зосереджувалась в окружних, повітових та громадських заступницьких органах, обраних на чотири роки. На жаль в проекті практично нічого немає відносно громадського самоврядування.
Законодавча влада належить Народній Раді, яку було обрано на народному Зборі 18 жовтня 1918р. До її складу пропонується включити всіх парламентських та сеймових послів-українців, обраних від Галичини та Буковини з пізнішим кооптуванням представників закарпатської України та представників національних меншин, які проживають на території Західної України.
Проект “Устрій Галицької Держави” складався з двох частин(розділів), поділених на артикули та параграфи[3;169].
“Народний устрій”, який складався з трьох частин, містив загальну характеристику організацій органів державної влади та управління.Законодавча влада належала Народній Раді, яку було обрано на Народному Зборі 18 жовтня 1918р. На при кінці проекту містяться два важливих положення про рівність всіх громадян Галицької Держави перед законом і про те, що даний документ є тимчасовим та діє до “постанови нового устрою через Народний Сейм, обраний по загальному, рівному, безпосередньому та тайному виборчому праву”. Також встановлюються норми самовизначення народів ЗУНР. Кожній національності гарантувалися всі права (культура, автономія, школа, преса) та представництво в усіх органах за співвідношенням 4:1:1(4 українці, 1 поляк та 1 представник іншої національності)[4;28].
Проект передбачав майбутнє об’єднання ЗУНР в єдину українську державу на основі права народу на самовизначення. Однак наступні політичні події в Галичині не дали можливості реалізувати цей проект у життя.
У своїх конституційно-правових поглядах Станіслав Дністрянський звернув увагу на проблеми конституції держави, сутності Європейської Держави, як держави конституційної, правового положення людини в державі, природи органів державної влади і місцевого самоврядування, статусу національних меншин, а також на можливі шляхи конституційно-правового розвитку України у ХХст., як незалежної, демократичної, правової, і соціальної держави.
Таким чином підсумовуючи аналіз проекту Конституції Станіслава Дністрянського доходимо до наступних висновків:
По-перше, загальнотеоретичні погляди Станіслава Дністрянського на право та державу становлять оригінальну, цілісну, синтетичну, соціальну концепцію з елементами природної, позитивістської та матеріалістичної теорій походження права та держави.
По-друге, вона є цінним здобутком української та європейської правової науки. На сучасному етапі реформи політичної системи в Україні слід констатувати, що розв’язання проблеми нової конституції зв’язане з рядом труднощів об’єктивного і суб’єктивного характеру, які гальмують її прийняття. По-третє, ми можемо зважити всі плюси і мінуси для творення власної ідеальної конституції, яка б немала пробілів і була нашою гордістю, адже конституція є основною збіркою законів у кожній державі, а тому гармонійне поєднання історії та сучасності відкриває потенційні можливості для пошуку вирішення конституційної проблеми, а тим самим сприятиме зміцненню української державності.
Література:
1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Дністрянський_Станіслав_Северинович
2. Академік Станіслав Северинович Дністрянський: життя і діяльність // Матеріали VI української наукової конференції молодих вчених “Історія науки, освіти і культури в Україні: традиції і сучасність”. - 18-19 квітня 1995. – К., 1995. - С.14-17.
3. Наукова спадщина академіка Станіслава Дністрянського // Регіональний річник Тернопілля - 96. - Тернопіль, 1997. - С.167 - 170.
4. Історико-юридична спадщина академіка С.С. Дністрянського // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. – К., 1999.- С.25-31.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
