Актуальність проблематики дослідження визначається не тільки наявністю відповідної кримінально-правової заборони у чинному законодавстві, але й сучасними соціально-політичними та економічними подіями в Україні. Загострення існуючої економічної кризи може відчутно вплинути на ставлення населення до окремих роботодавців та в цілому до владних структур. Тому можна спрогнозувати, і про це постійно попереджують усі ЗМІ, можливі випадки групового порушення громадського порядку та відповідні дії правоохоронців щодо правової оцінки таким діям. На нашу думку, при такій потенційній кваліфікації важливо встановити саме ознаки суб’єктивної сторони групового порушення громадського порядку, щоб не допустити порушення законності при тлумаченні ст. 293 КК України.
Суб’єктивна сторона групового порушення громадського порядку, як відомо, характеризується прямим умислом. Вказівка на умисел випливає зі змісту диспозиції.
При цьому у кримінально-правовій літературі існують дискусії щодо змісту умислу при груповому порушенні громадського порядку. Так В.Т. Дзюба зазначає, "щодо злочинних наслідків, то як організатори, так і учасники злочинних дій мають усвідомлювати груповий характер свої дій, передбачати, що їх дії призведуть до настання грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту підприємства, установи чи організації, і бажають такі дії вчинити" [1, с. 994]. Тобто, з одного боку, науковець не заперечує, що цей склад злочину має наслідки, - з цього слідує, що він за конструкцією відноситься до матеріальних. З іншого боку, він формулює зміст умислу щодо формального складу злочину.
Подібну позицію мають й інші науковці. Так, зокрема В.А. Ломако вважає, що "особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає можливість грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту підприємства, установи чи організації і бажає цього" [2, с. 802]. Але при цьому науковець при визначенні інтелектуального моменту умислу вказує на елемент злочинної самовпевненості (передбачає можливість) та знову не визначає чітке ставлення винного до наслідків. Така ситуація пов'язана з тим, що в кримінально-правовій науці немає одностайності щодо конструкції групового порушення громадського порядку [1, с. 993; 3, с. 542]. На наш погляд, цей склад злочину за конструкцією матеріальний, тому й визначати умисел слід відповідно до ч.2 ст. 24 КК України: особа усвідомлює, що організовує групові дії, передбачає грубе порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, і бажає їх настання; особа усвідомлює, що бере активну участь у групових діях, передбачає грубе порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, і бажає їх настання.
Мотив та мета є факультативними ознаками суб’єктивної сторони вказаного складу злочину. Але при цьому окремі науковці заперечують можливість хуліганських мотивів, пов’язуючи це з відмінністю групового порушення громадського порядку від групового хуліганства [4, с. 375; 2, с. 802]. Інші вчені, також від протилежного вказують, що «антидержавна» мета неможлива при груповому порушенні громадського порядку, що дозволяє відмежувати вказаний злочин від дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 КК України) та посягань на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України) [5, с. 523].
Тобто визначення вказаних ознак суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 293 КК України дозволяє правильно кваліфікувати відповідні протиправні дії та відмежувати цей злочин від суміжних складів.
Проведений аналіз ознак суб’єктивної сторони групового порушення громадського порядку дозволяє зробити такі висновки:
1) суб’єктивна сторона групового порушення громадського порядку характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що організовує групові дії, передбачає грубе порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, і бажає їх настання; особа усвідомлює, що бере активну участь у групових діях, передбачає грубе порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, і бажає їх настання;
2) мотив та мета є факультативними ознаками суб’єктивної сторони вказаного складу злочину. При цьому окремі мотиви та цілі не можливі при груповому порушенні громадського порядку. Тобто визначення вказаних ознак суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 293 КК України, дозволяє правильно кваліфікувати відповідні протиправні дії та відмежувати цей злочин від суміжних складів.
Література:
1) Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [2-ге вид., перероб. та доповн.]. - К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
2) Кримінальний кодекс України: [науково-практичний коментар] / [Ю.В. Баулін, В.І Борисов, С.Б. Гавриш та ін.] ; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре“, 2006. – 1184 с.
3) Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / [Під ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.]. - К. : “Форум”, 2001. – 760 с.
4) Кримінальне право України: Особлива частина: [підручник] / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.] ; За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [3-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 646 с.
5) Кримінальний кодекс України: [науково-практичний коментар] / Відп. ред. Є.Л. Стрельцов. – [5-те вид., перероб. та доповн.]. - Х. : ТОВ “Одісей“, 2008. – 800 с.
e-mail: vitaliykuznetsov@ukr.net |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
