Актуальність теми. Належний захисту права власності є базовою умовою успішного ведення бізнесу. Однак, слід враховувати той факт, що здійснення підприємницької діяльності більше, ніж одним суб’єктом, часто породжує конфлікти, а іноді, й бажання отримати неправомірну винагороду.
Захист прав та інтересів власників частки статутного капіталу товариства потребує детального дослідження сталої, на сьогодні судової практики. Прогалини та колізії законодавства, у сфері захисту права корпорації розкриті в працях таких вчених-правників, як: Жорнокуй Ю. М., Кібенко О. Р., Кобецької Н. Р., Кравчука В. М., Луця В. В., Спасибо-Фатєєвої І. В., та інших.
Метою статті є аналіз механізму захисту прав та інтересів суб’єкта корпорації, що виникли на підставі договору купівлі-продажу частки статуту.
Результат дослідження. З моменту порушення, невизнання чи оскарження, суб’єктивних корпоративних прав та інтересів, виникає необхідність у їх належному захисті та відновленні порушених прав. Для належного та ефективного захисту порушених, невизнаних чи оскаржуваних прав та інтересів, суб’єкту корпорації, слід звернутися за отриманням кваліфікаційної правової допомоги, яка відповідно до статті 1312 Конституції України, надається адвокатом (захисником) [1].
Обираючи захисника, необхідно з’ясувати, чи дійсно особа зможе ефективно захистити ваші права та інтереси. Оскільки, відповідь на дане питання, дозволить з’ясувати низку психологічних факторів, рівень комунікації, які, в майбутньому, будуть впливати на зміст відносин «клієнт-адвокат». Не менш важливим фактором є компетентність адвоката, пов’язана з досвідом вирішення аналогічних справ. Зазначимо, що власник порушених прав та інтересів корпорації, має отримати кваліфіковану правничу (правову) допомогу, мінімізацію ризиків, належний спосіб захисту, економію часу. Слід зважати, що кожна справа є індивідуальною та потребує дослідження матеріалів, нормативно-правових актів та судової практики за аналогією.
З проблемою захисту порушених суб’єктивних прав та інтересів корпорації, можна зіштовхнутися в процесі набуття права власності на частку статутного капіталу товариства, що реалізоване у рамках виконавчого провадження. Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист, як завершальна стадія судового процесу.
Стягувач, при реалізації конституційних прав, що полягають у виконанні судового рішення, звернувся до приватного виконавця з виконавчим документом від 19 лютого 2020 року. У рамках виконавчого провадження, що здійснюється на підставі Закону України «Про виконавче провадження» [2], накладено арешт на корпоративні права боржника, а саме, частку статутного капіталу в розмірі 67% статутного фонду товариства, оцінених експертом та реалізовані в рамках виконавчого провадження. Переважним правом придбання частки скористався один з учасників товариства, і, в кінцевому підсумку, став власником частки статутного капіталу товариства у розмірі 95% товариства.
02 лютого 2021 року, з метою звернення стягнення на корпоративні права боржника, між боржником та набувачем (покупцем), за участі приватного виконавця, був укладений Договір купівлі-продажу (передачі у власність) частки статутного капіталу товариства. Цього ж дня, сторони, передали корпоративні права за нотаріальним актом прийняття-передання частки та здійснили Державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що полягала у зміні складу засновників (учасників), про що свідчать реєстраційні дії в Єдиному реєстрі та Статуті товариства.
Не зважаючи на те, що продаж корпоративних прав між сторонами здійснився в рамках чинного законодавства та відповідав всім його вимогам, на сьогодні виникають проблеми щодо їх захисту. Вони зумовлені тим, що у травня 2021 року Голосіївський районний судом міста Києва визнано оцінку частки статутного капіталу недійсною, а дії приватного виконавця – неправомірними. Зазначимо, що виконання вищезазначеної ухвали порушує права та законні інтереси набувача частки статутного капіталу товариства. Оскільки набувач на законних підставах отримав право власності, що захищено статтею 41 Конституції України [1] та кореспондується у статті 321 Цивільного кодексу України [4].
Неодноразово були спроби повторного оскарження неправомірності дій приватного виконавця, який реалізував частку статутного капіталу в рамках виконавчого провадження та спробам перешкодити новому суб’єкту прав корпорації реалізовувати свої права, для досягнення інтересів товариства. Зазначені дії проявлялися в неодноразовому накладенні арешту на реалізовану частку, спробою вплинути на діяльність товариства та оскаржити факт купівлі–продажу частки статутного капіталу. Проте, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» [2] арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Отже, накладення арешту на майно боржника, в межах виконавчого провадження, не гарантує його стягнення та не встановлює майнові права стягувача на таке майно.
З метою захисту прав та інтересів власника частки статутного капіталу, адвокатами була побудована стратегія захисту. Її суть полягала у детальному дослідженні та аналізу документів, пов’язаних з судовими рішеннями по справі, зокрема, справи, на підставі якої була реалізована частка статутного капіталу товариства. Саме ці дії дозволили зрозуміти суть справи й окреслити проблеми, які можуть виникнути в процесі судового розгляду.
Наступним кроком стало дослідження судової практики за аналогією. Значна увага була приділена аналізу постанов Верховного Суду та окремої думки судді. Зазначені дії допомогли сформувати правову позицію захисту порушених прав та інтересів корпорації, що відбулася на підставі аналогічної практики та механізму, який сформувався в суспільстві.
На підставі проведених дій була сформована та погоджена з клієнтом лінія захисту. В її основу покладені не тільки норми права, а також судова практика, яка сформувалася під впливом суспільних відносин та є ефективною щодо обставин справи. Окрім представництва в судах, виникла необхідність у підготовці відповідних процесуальних документів у рамках справи. З поміж всіх дій, здійснено подання позовних заяв та клопотань про зняття арешту з майна до Голосіївського та Святошинського районних судів міста Києва (відповідно, до суду, який визнав факт продажу корпоративних прав – незаконним; та за юридичною реєстрацією товариства), подання пояснень для суддів з новою практикою застосування правосуддя та інші процесуальні дії. Також, для належного захисту прав та інтересів корпорації, від посягань у майбутньому, здійснено реєстрацію торговельних марок (словесна та комбінована), які на праві власності належать новому власнику частки відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [3].
На підставі здійснених дій відбувся ефективний захист у відновленні порушених прав та інтересів власника частки статутного капіталу товариства, що був спрямований на: захист корпоративних прав та інтересів нового власника реалізованої на торгах частки; знятті арешту з цієї ж частки статутного капіталу, що була здійснена нотаріусом та приватним виконавцем; побудові стратегії захисту для мінімізації посягань у майбутньому; та наданні кваліфікаційної допомоги. Однак, не слід забувати, що стратегія захисту хоч і має свій загальноприйнятий алгоритм дій, проте, у кожному випадку захисту порушеного суб’єктивного права та інтересу – індивідуальна.
Висновки. Захист порушених прав та інтересів суб’єкта корпорації є індивідуальним. Стратегія захисту має будуватися відповідно до специфіки справи, підстав порушення та з урахуванням майбутніх ризиків. Для отримання комплексного захисту порушених, невизнаних чи оскаржуваних прав та інтересів, суб’єкту корпорації слід звернутися до захисника, з метою отримання кваліфікованої допомоги та аналізу справи з майбутніми ризиками. Необхідно здійснити наступні дії:
- дослідити документи та виокремити проблематику;
- аналіз норм законодавства;
- пошук та аналіз судової практики споріднених спорів (особливу увагу необхідно приділити правовим позиціям Верховного Суду та окремим думкам суддів);
- побудувати лінію захисту порушених суб’єктивних прав та інтересів, а також механізму захисту, що унеможливить майбутнє порушення.
Аналізуючи особливості судового захисту, хочемо зазначити, що не існує ідеальної моделі стратегії захисту порушеного права та інтересу корпорації, оскільки у суспільстві існує різноманіття підстав та засобів їх порушення, що потребують кваліфікованого аналізу та комплексного захисту.
Література:
1. Конституція України : Закон України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 14.11.2022).
2. Про виконавче провадження : Закон України № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text (дата звернення: 14.11.2022).
3. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України № 3689-ХІІ від 15 грудня 1993 року, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#Text (дата звернення: 14.11.2022).
4. Цивільний кодекс України : Закон України № 435-IV від 16 січня 2003 року, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 14.11.2022).
_________________________
Науковий керівник: Захарчук Андрій Савович, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри правового забезпечення безпеки бізнесу, Державний торговельно-економічний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
