Дослідженню предмета злочину завжди приділялась багато уваги і стосовно його визначення мають місце різні погляди науковців. Що, як наслідок, викликає дослідження комп’ютерної інформації (далі - КІ) як предмету злочинів, передбачених статтями 361-363' КК України та вимагає вирішення низки проблемних питань. Аналіз інформації, як явища об’єктивного світу, викликає питання про її матеріальність та можливість визнання предметом злочину. Так О.Е. Радутний вважає, що “…визнання інформації предметом злочину суперечить визначенню предмета злочину, яке поділяється більшістю вчених…” та вказує на потребу розширення поняття предмета злочину, розуміючи під ним речі або інші явища об'єктивного світу [1, с. 84-87].
Наприклад, Н.А. Розенфельд визначає КІ “віртуальним” предметом, під яким “…слід розуміти такий предмет об’єктивного світу, який створений за допомогою спеціальних методів та (або) способів, є фізично відсутнім, але має зовнішнє представлення, або може набути такого представлення, за допомогою спеціальних методів або способів впливу” [2, с. 58-59]. Д.С. Азаров пропонує поділити на дві частини все, що можна розглядати в якості предмета злочинів у сфері КІ: 1) те, що є речами матеріального світу (носії КІ тощо); 2) явища, певні утворення, питання матеріальності яких неоднозначне і потребує аналізу, куди і відносить КІ [3, с. 71-72]. М.В. Карчевський визначає специфіку КІ в неможливості віднесення її до матеріальних або нематеріальних предметів [4, с. 58-59].
Ми в свою чергу пропонуємо в якості предмета досліджуваних злочинів визнавати КІ, як річ матеріального світу. Зазначене ґрунтується на аналізі джерел, що дозволяють дійти висновку про можливість визнання КІ в якості предмета злочину, без участі у дискусії щодо визнання її “матеріальним предметом або нематеріальним об’єктом” [5, с. 13], об’єктивно існуючим явищем чи утворенням, [3, с. 87; 4, с. 4] річчю або явищем матеріального світу [6, с. 74]. Тому ми підтримуємо позицію В.В. Кузнєцова відносно можливості визнання КІ предметом матеріального світу. Ним наведено аргумент, що останню, на відміну від ідеального предмету, можна знищити та пошкодити [7, с. 86]. На матеріальність КІ також вказує і текст Розділу XVI Особливої часини КК України. З нього випливає, що така інформація може витікати, втрачуватись, підроблюватись, блокуватись, використовуватись, розповсюджуватись, збуватись, зберігатись, змінюватись, знищуватись, перехоплюватись, копіюватись, оброблюватись [8, с. 137-140]. Отже ми вбачаємо за доцільне додати до наведених В.В. Кузнєцовим аргументів перераховані дії відносно КІ. Останні навряд чи можуть впливати на ідеальний предмет, що дає підстави стверджувати про матеріальність КІ. Наведене підтверджується криміналістичними та кримінально-процесуальними дослідженнями. Вченими зазначається, що матеріальні сліди несанкціонованого доступу залишаються на магнітних носіях інформації і відображають зміни в інформації, що зберігається, а також зазначені носії можуть нести сліди знищення чи модифікації інформації [9, с. 51], а О.І. Котляревський та Д.М. Киценко розглядають КІ як речовий доказ у кримінальній справі [10, с. 70-79]. Як відомо лише матеріальні предмети можуть залишати сліди або бути речовими доказами.
Визначившись з матеріальністю КІ, слід згадати, що пропозиція стосовно визнання її предметом досліджуваних злочинів може бути поставлена під сумнів, оскільки в КК України відсутня вказівка на неї. Закріплена замість цього вказівка на інформацію, що обробляється в ЕОМ (комп’ютерах), АС та комп’ютерних мережах або пересилається каналами електрозв’язку [8, с.137-140], як на предмет досліджуваних злочинів є досить невдалою. Звісно окремі науковці, досліджуючи розділ XVI Особливої часини КК України, визначають предметом відповідних злочинів саме таку інформацію [5, с.947, 950]. Проте ми погоджуємось з Д.С. Азаровим щодо необхідності нормативно-правового визнання саме КІ предметом досліджуваних злочинів[3, с.77].
Дослідження КІ дає підстави стверджувати про необхідність її визнання предметом злочинів, передбачених Розділом XVI Особливої частини КК України. Це має бути відображене відповідним чином в законі про кримінальну відповідальність, що полягає в заміні терміну “інформація, що обробляється в ЕОМ (комп’ютерах), АС та комп’ютерних мережах або пересилається каналами електрозв’язку” терміном “комп’ютерна інформація”. Застосування запропонованого нами терміну відповідатиме об’єкту злочинів, передбачених статтями 361-3631 КК України, та дозволить уникнути їх конкуренції з іншими кримінально-правовими нормами.
Література:
1. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів): Дисертація к-та юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 240 с.
2. Розенфельд Н.А. Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж: Дисертація… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2003. – 222 с.
3. Азаров Д.С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально-правове дослідження): Монографія. – К.: Атіка, 2007. – 304 с.
4. Карчевський М.В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (аналіз складу злочину): Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003 – 175 с.
5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1184 с.
6. Орлов С.О. Кримінально-правова охорона інформації в комп’ютерних системах та телекомунікаційних мережах: Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний університет внутрішніх спав. – Х., 2004, – 213 с.
7. Кузнєцов В.В. Комп’ютерна інформація як предмет крадіжки // Право України. – 1999. – № 7. – С.85-88.
8. Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 20 лютого 2007 року: (відповідає офіц. текстові). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 176 с.
9. Виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються у сфері інформаційних технологій: Науково-практичний посібник / Б.В. Романюк, В.Д. Гавловський, М.В. Гуцалюк, В.М. Бутузов; За заг.ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2004. – 144 с.
10. Котляревський О.І., Киценко Д.М. Комп’ютерна інформація як речовий доказ у кримінальній справі // Інформаційні технології та захист інформації: Збірник наукових праць / Запорізький юридичний інститут; Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій. – Запоріжжя. – 1998. – №2. – C. 70-79.
е-mail: m2280711@ukr.net |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
