Автор: Олішевська Тетяна Валентинівна, студентка Національного університету ДПС України
[Фінансове право. Банківське право]
Безперервний науково-технічний прогрес, поступове зростання виробництва товарів і надання послуг, прирощення накопичуваного суспільного багатства, розширення переліку і збільшення ймовірності техногенних, економічних і соціальних ризиків, що загрожують його збереженню і примноженню, підвищення тяжкості їхніх наслідків, а також ринкова трансформація соціально-економічного розвитку потребують адекватного вдосконалення страхових відносин суспільства, формування конкурентоспроможних національних страхових ринків.
Проте сьогодні в Україні страховий ринок перебуває лише в стадії становлення, а його розвиток супроводжується численними проблемами фінансового, нормативно-правового, інформаційно-аналітичного, кадрового і технологічного характеру. Чинне законодавство, що регламентує функціонування страхового ринку, не є логічно завершеним. Часта зміна регуляторів страхового ринку не сприяла формуванню в Україні дієвої системи страхового нагляду.
На сучасному етапі стан страхового ринку України характеризується номінальним зростанням показників діяльності, але більш глибокий аналіз свідчить про недостатньо вагому роль страхування у функціонуванні фінансової системи, нерозвиненість механізму перерозподілу ВВП через страхові компанії [2, 25].
Український страховий ринок має низку об'єктивних причин свого недостатнього розвитку, до яких можна віднести такі:
• низька зацікавленість у страхуванні, через недостатню платоспроможність населення. Подібна ситуація є наслідком малочисельності "середнього класу" та низьким рівнем його страхової культури [3, 67];
• недосконале законодавство щодо обов'язкових видів страхування. В українському законодавстві існує значна кількість економічно недоцільних видів обов'язкового страхування. Відсутній також необхідний контроль з боку держави за виконанням власниками авто¬транспортних засобів вимог щодо наявності укладеного договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності перед третіми особами;
• нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльності страховиків у сфер обов'язкового медичного страхування. Частка страхування життя в Україні складає 0,5 відсотка від усіх страхових платежів. Крім цього, Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" передбачена участь страхових компаній із страхування життя у системі недержавного пенсійного забезпечення, але правового регулювання такої діяльності до цього часу не забезпечено [1];
• високий обсяг страхових премій, що переказуються за кордон за договорами перестрахування;
• недостатнє регулювання страхового посередництва;
• невідповідність вітчизняного страхового законодавства вимогам міжнародного законодавства.
На нашу думку, подальший розвиток страхового ринку потребує розв’язання актуальних проблем, а саме:
— удосконалення законодавства та нормативних документів державних органів, які стосуються виплат страхового відшкодування, можливості страхування підприємствами власних працівників за рахунок витрат та неоподаткування коштів фізичних осіб, отриманих ними у вигляді страхового платежу, який сплачується підприємством страховим компаніям; прийняття законів, які б сприяли інвестуванню страховиками вільних коштів у пріоритетні галузі економіки, запроваджували податкові пільги на такі інвестиційні операції та обов'язкове медичне страхування за участю страхових компаній тощо;
— прийняття системи фінансових показників страхових компаній, аналіз яких давав би можливість визначити майбутні фінансові проблеми страховиків, унеможливлював би порушення ними законодавства, проводив би поточний моніторинг фінансового ринку. Ситуація, яка на сьогодні склалася з аналізом фінансової звітності та термінами її оприлюднення, є неприпустимою;
- усунення нерозвиненості обов'язкового страхування, без чого не може активно розвиватися ринок добровільного страхування, обмеження конкуренції в деяких секторах ринку страхових послуг і на територіях, зокрема шляхом створення афілійованих і уповноважених страхових організацій;
- запобігання необґрунтованому відпливу значних сум страхової премії за кордон через низький рівень капіталізації страхових організацій, невідповідні світовим стандартам вимоги до платоспроможності страхових організацій;
- усунення розбалансування страхового ринку (надходження платежів зі страхування життя є мізерними, у майновому страхуванні домінує страхування фінансових ризиків тощо), адже поповнення страхових портфелів досить часто відбувається не за рахунок розширення страхового ринку, а за рахунок перерозподілу клієнтів.
Література:
1. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 2003р. // Відомості Верховної Ради України.-2003.-№47-48.-Ст.372.
2. Страховой рынок Украины в 2007 году. Страховой рейтинг "Иншуренс ТОП". - 2008. №1.-С. 35.
3. Страхування: Підручник/ Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець - Вид. 2-е, перероб. і доп. - К.: КНЕУ. - 2002. - С. 298.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
