1. Розслідування злочину, передбаченого ст. 233 КК України «Незаконна приватизація державного та комунального майна», потребує застосування системи засобів, спрямованих на досягнення головної мети такого розслідування – збирання доказів необхідних та достатніх для встановлення судом істини по справі. При цьому, розслідування такого злочину передбачає наявність у слідчого (під час проведення досудового слідства) глибоких знань нормативно-правових актів, які регулюють питання приватизації державного або комунального майна, зокрема, приписів конституційного, цивільного, господарського законодавства.
2. При розслідуванні злочину потрібно мати на увазі, що предметом незаконної приватизації державного та комунального майна є державне або комунальне майно, яке підлягає приватизації, тобто майно, яке включено (включається) в програму приватизації, або таке, що не підлягає приватизації відповідно до закону.
Серед законів, які регулюють питання приватизації майна, головне місце займає Закон України «Про приватизацію державного майна» [1]. Відповідно до ст. 1 цього законодавчого акту приватизація державного майна – це відчуження майна, що перебуває в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.
Крім того, незважаючи на назву Закону України «Про приватизацію державного майна» в його тексті у статтях 3 та 7 вказується, що положення Закону поширюються на відчуження майна, що є у комунальній власності. Це стало підставою для звернення Президента України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України згаданих законодавчих положень. Зокрема, суб'єкт права на конституційне подання вважав, що поширення положень вказаного закону на відчуження майна, що є комунальною власністю, автоматично включає останню до складу державної власності. Разом з тим, виходячи з назви Закону, в ньому мають бути врегульовані питання приватизації лише об'єктів державного майна.
Розглядаючи справу за цим поданням, Конституційний Суд України дійшов висновку, що цим положенням, які підкреслюють особливість правового режиму об'єктів комунальної власності порівняно з об'єктами державної власності, не суперечать норми Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки у статтях 3 і 7 цього Закону є посилання на відповідну компетенцію органів місцевого самоврядування у питаннях відчуження комунальної власності. В інших положеннях Закону теж враховано особливості механізму приватизації комунального майна [2].
3. При розслідуванні злочину слід мати на увазі, що й ГК України містить приписи, які надають право на відчуження об’єктів державної власності, і встановлюють порядок здійснення таких дій [3]. Так, в ч. 2 ст. 75 ГК України право на відчужування майнових об’єктів, що належать до основних фондів, надається державним комерційним підприємствам. Такі підприємства є суб’єктами підприємницької діяльності. Відмінність їх від інших комерційних юридичних осіб полягає в тому, що майно за ними закріплюється на праві господарського відання (ч. 2 ст. 74 ГК). Але на підставі ст. 75 ГК державні комерційні підприємства при наявності попередньої згоди органу, до сфери управління входить підприємство, можуть здійснювати відчужування майна. Цікавою є вказівка в тексті статті на те, що таке відчужування проводиться, як правило, на конкурентних засадах. Тобто законодавець не тільки надає можливість відчуження – набуття права власності на державне майно у встановленому ним порядку, але і при цьому не виключає відсутності конкурсу. Перехід права власності на державне майно таким способом здійснюється поза програмою приватизації.
4. У плані розслідування незаконної приватизації державного або комунального майна, поряд з іншими питаннями, слід передбачити необхідність глибокого вивчення предмету злочину та способу відчуження майна. Це обумовлює збирання та аналіз відомостей про майно, зокрема, вирішення питання чи підлягає приватизації майно або ні, а також з’ясування способу відчуження та встановлення наявності або відсутності законодавчих підстав для цього. У випадку, якщо майно:
- підлягає приватизації, необхідно вивчити спосіб відчуження, порядок відчуження, вартість, коло покупців тощо. Таке майно є предметом даного злочину;
- не підлягає приватизації. В такому разі потрібно звернути увагу на те, що майно, в свою чергу, може бути двох видів. Перший вид – майно взагалі не підлягає приватизації, тобто не існує законів, згідно яких таке майно може бути приватизовано. Цей вид майна, яке не підлягає приватизації, є різновидом предмету незаконної приватизації державного, комунального майна (ст. 233 КК).
До другого виду належить майно, яке може бути відчужено, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 75 ГК України, тобто поза програмою приватизації при наявності попередньої згоди органу, до сфери управління якого входить відповідне державне комерційне підприємство. Важливо для розслідування те, що порушення при такому способі відчуження не охоплюються ст. 233 КК України, що передбачає незаконну приватизацію державного та комунального майна тому, що це майно не є предметом цього злочину.
Література:
1. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 1992 року з наступними змінами та доповненнями; 2. Рішення Конституційного Суду України від 1 липня 1998 року; 3. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 848 с.
e-mail: jenijd@mail.ru |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
