Оскільки Україна проголосила себе незалежною, правовою, соціально – орієнтованою державою, то головним її завданням стає захист основних прав та свобод громадян. У демократичному суспільстві права людини розглядаються як найвища соціальна цінність, а їх забезпечення – як головна функція держави. Для цього держава застосовує певні державні інститути і механізми. Державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), є складовою частиною кримінальної міліції системи Міністерства внутрішніх справ України. Головні завдання ДСБЕЗ закріплені у «Положенні про Державну службу боротьби з економічною злочинністю», затвердженому постановою КМУ від 5 липня 1993 року № 510, а саме:
- своєчасне припинення злочинів у галузі економіки та запобігання їм;
- аналiз i прогнозування кримiногенних процесiв в економiцi та своєчасне iнформування про них органiв виконавчої влади;
- виявлення та припинення фактiв порушення прав iнтелектуальної власностi;
виявлення причин i умов, якi сприяють вчиненню правопорушень у галузi економiки, та вжиття заходiв до їх усунення.
ДСБЕЗ вiдповiдно до покладених на неї завдань:
1) виявляє i розкриває господарськi, посадовi та iншi злочини в галузi економiки на пiдприємствах, в органiзацiях, комерцiйних структурах, фiнансово-кредитнiй та банкiвськiй системах i вживає заходiв до запобiгання їм;
2) здiйснює оперативне обслуговування об'єктiв господарювання рiзних форм власностi;
3) аналiзує стан злочинностi, визначає основнi напрями i тактику оперативно-службової дiяльностi, пов'язаної з виявленням правопорушень у державному, колективному i приватному секторах економiки;
4) проводить в установленому законом порядку перевiрку матерiалiв про корисливi зловживання, дiзнання у кримiнальних справах щодо злочинiв у галузi економiки, виконує письмовi доручення слiдчих, прокурорiв i суддiв вiдповiдно до Кримiнально-процесуального кодексу;
5) забезпечує захист фiнансованих Кабiнетом Мiнiстрiв України програм розвитку галузей економiки України або окремих регiонiв та сфери обслуговування населення вiд злочинних посягань;
6) проводить в установленому порядку оперативно-розшуковi заходи, у тому числi пов'язанi з установленням фактiв порушення прав iнтелектуальної власностi;
7) виявляє факти хабарництва, корупцiї та iнших зловживань, у тому числi пов'язаних з приватизацiєю державної власностi, та вживає заходiв до запобiгання їм;
8) виявляє осiб, якi займаються пiдробленням гр ошей, чекових книжок, акцiй, векселiв та iнших цiнних паперiв, а також проводить профiлактичну роботу серед них;
9) готує iнформацiйно-аналiтичнi документи з питань боротьби iз злочиннiстю у галузi економiки для органiв виконавчої влади;
10) проводить серед населення роботу щодо роз'яснення законодавства з питань вiдповiдальностi за вчинення злочинiв у галузi економiки;
11) висвітлює у засобах масової iнформацiї стан економічної злочинності [1].
Якщо проаналізувати зазначене, то неважко помітити, що цей перелік декілька обмежений, не в повній мірі відповідає злочинним викликам сьогодення. Державна влада визначає пріоритетні напрямки діяльності правоохоронної системи (корупція, фінансово-банківська діяльність, топлівно-енегітична, зовнішньо-економічна, інтелектуална галузі і таке інше). З урахуванням сучасного стану розвитку економічної злочинності держава орієнтує діяльність правоохоронців насамперед на викритті корисних злочинів які скоюють злочинні організації та інші злочинні угрупування. Як відомо, коло загроз та викликів з боку злочинності постійно зростає, змінюються та вдосконалюються способи скоєння протиправних діянь. Ми умисно не будемо в цій роботі зупиняться на понятті правоохоронна система та конкретних результатах діяльності підрозділів які входять до неї, не будемо аналізувати коло їх повноважень. Разом з тим фахівцям відомо що повноваження оперативних працівників які викривають злочини економічної спрямованості скажімо служб СБУ, УБОЗ та ДСБЕЗ різняться між собою. Разом з тим також загально відомий той факт що більшість економічних злочинів як, наприклад злочини проти держави (виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів, приховування валютної виручки), злочини проти державної та колективної власності (різні форми розкрадання державного і колективного майна на сам перед зазіхання на бюджетні кошти), господарчі злочини (різні форми протиправної діяльності у сферах господарчої, комерційної і підприємницької діяльності, якими завдаються матеріальні збитки підприємствам або державі), посадові злочини (хабарництво та різні форми зловживання посадовим становищем, що завдають шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або інтересам суб`єктів підприємницької діяльності) [2, 107] викривають саме працівники ДСБЕЗ. Однак повноваження працівників ДСБЕЗ, в плані сучасного вдосконалення нормативно – правового забезпечення механізму їх діяльності, насамперед на законодавчому рівні фактично не відбувається. Як приклад негативних наслідків - суперечності, пов`язані з законністю дій працівників в оперативно – службовій діяльності. Це певним чином провокує працівника ДСБЕЗ на перевищення своїх повноважень у досягненні начебто логічних завдань. Так як поставленні керівництвом завдання працівник ДСБЕЗ з одного боку має виконувати, а з іншого вони не завжди нормативно – врегульовані тому не вистачає на це повноважень.
Також на наш погляд потребує вдосконаленню нормативно-правове регулювання організаційних структур служби БЕЗ. Одним із суттєвих недоліком існуючої системи є те що завдання, які виконуються у Департаменті ДСБЕЗ цілими управліннями у підрозділах територіальних ДСБЕЗ концентруються майже на одному виконавці. При чому, функціонально оперуповноваженому ДСБЕЗ ГУМВС області, МУ, РВ закріплено декілька ліній роботи водночас. Наприклад, викриття злочинів у сфері інтелектуальної власності, ЗЕД, АПК, тощо. Все це негативно позначається на ефективності діяльності служби в цілому.
Таким чином за межами чіткого нормативно – правового регулювання залишаються статус служби. Тому виникають проблеми із виконанням завдань, які виходячи із вимог сьогодення стоять перед ДСБЕЗ: забезпечення належної профілактичної діяльності щодо збереження державних товарно – матеріальних цінностей, у першу чергу стратегічної сировини, енергетичних ресурсів, металів, сільськогосподарської продукції, продовольства; забезпечення впровадження економічних реформ та цільового використання державних кредитних ресурсів, виділених на фінансування регіональних і галузевих програм; розвиток та вдосконалення взаємовідносин із спорідненими службами іноземних держав у боротьбі з економічною злочинністю; прийняття участі у нормотворчої діяльності – розробка законопроектів по внесенню змін і доповнень до чинного кримінального, кримінально - процесуального, адміністративного законодавства та законодавства, що регулює відносини між суб`єктами у сфері економіки, а також проектів нових законів, активна участь в опрацювуванні законопроектів, розроблених іншими міністерствами і відомствами, висвітлення у ЗМІ стану економічної злочинності та результатів боротьби з нею, вдосконалення форм і методів взаємодії з іншими міністерствами і відомствами у запобіганні і викритті корисливих злочинів в економіці [2, 106-107].
Тому на наш погляд, треба на основі сформованої практики діяльності ДСБЕЗ скласти та на законодавчому рівні закріпити вичерпний перелік завдань. Це потрібно зробити таким чином, щоб перелік містив в собі не тільки завдання, а й передбачав основні напрямки діяльності служби. Пропонуємо також, щоб в коло завдань входило не тільки боротьба з економічною злочинністю, але й здійснення інших заходів у сфері соціального обслуговування громадян. Останні мають набути, здебільшого профілактичного характеру, оскільки їх спрямованість – запобігання можливим злочинам в сфері економіки. Це можливо на наш погляд зробити в межах спеціального закону «Про повноваження правоохоронних органів які ведуть боротьбу з економічною злочинністю».
Отже, на основі проведеного аналізу можна дійти висновку, що законодавча та нормативно-правова база, яка закріплює ці та інші завдання ДСБЕЗ не в повній мірі відповідає потребам сьогодення. Її створення, розвиток та формування вимагають застосування системного методу і вживання заходів до усунення неузгодженостей між положеннями різних нормативно-правових актів.
Література:
1. Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю: затв. Постан. КМУ від 5 липня 1993 № 510 // Збірник постанов Уряду України. – 1994. - № 2. – Ст. 30.
2. Юридична енциклопедія: [в 6 т.] / [голов. редкол.: Шемшученко Ю.С. (голова) та ін.]. - К.: Вид - во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1999 – 2004.
Т. 2: Д – Й. – 1999. - 744 с.
3. Закон України «Про міліцію» від 20.12.90 № 565-ХІІ // ВВР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
4. Юридична енциклопедія: [в 6 т.] / [голов. редкол.: Шемшученко Ю.С. (голова) та ін.]. - К.: Вид - во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1998 – 2004. Т. 1: А – Г. – 1998. - 672 с.
5. Міжнародна поліцейська енциклопедія: [в 10 т.] / Відп. ред. Ю.Р. Римаренко, Я.Ю. Кондратєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемчученко. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005.Т. 2: Права людини у контексті поліцейської діяльності. – 1224 с. Ст. О. Негодченко: Поліції завдання.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
