Найбільш загальне розуміння правового статусу може бути представлене системою законодавчо встановлених та гарантованих державою прав,свобод, законних інтересів та обов’язків суб’єкта суспільних відносин [1, с. 366].
Звичайно, правовий статус не є однорідним для усіх суб’єктів, а тому виділяються його окремі види. Найбільш практично корисною є класифікація у залежності від способу впливу норм, що визначають такий статус. Відповідно виділяють: загальний правовий статус, який охоплює дію усіх норм права, що визначають правовий статус; галузевий правовий статус, що обмежений нормами певної галузі (адміністративно-правовий, цивільно-правовий тощо);спеціальний правовий статус, що об’єднує права та обов’язки певної групи осіб: студентів, публічних службовців, дітей, ув’язнених, біженців тощо; а також індивідуальний правовий статус, що відображає права та обов’язки конкретної особи.
Правовий статус керівника закладу охорони здоров’я може вважатися спеціальним правовим статусом. Це означає, з одного боку, що таким статусом володіють усі керівники закладів охорони здоров’я, а не конкретно визначений. А з іншого боку, це означає, що спеціальний правовий статус регулюється нормами різних галузей права, а не тільки якоїсь однієї.
Спеціальний правовий статус керівника закладу охорони здоров’я визначається положеннями Конституції України, які мають засадниче значення для регулювання; Основами законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII та іншими законами; Постановами уряду, зокрема, Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я; наказами центральних органів виконавчої влади, наприклад тим, що затверджений Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров’я.
Нормативні акти, які врегульовують інші сфери, відмінні від охорони здоров’я, так само визначають правовий статус керівника. Наприклад, Господарський кодекс визначає повноваження керівника підприємства для закладу охорони здоров’я, що утворений у формі підприємства, Цивільний кодекс визначає права та обов’язки керівника у цивільних правовідносинах, Трудовий кодекс - у трудових правовідносинах, Кодекс про адміністративні правопорушення та Кримінальний кодекс визначають відповідальність за вчинення правопорушень керівником закладу охорони здоров’я тощо.
Основи законодавства України про охорону здоров’я тільки побіжно торкаються питання правового статусу керівника закладу охорони здоров’я. Встановлено про необхідність керівника закладу незалежно від форми власності відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам. Також у Основах міститься вказівка, що призначення на посаду та звільнення з посади керівника державних та комунальних закладів здійснюються відповідно до законодавства на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п’яти років. Серед кваліфікаційних вимог, що висуваються до керівника закладу охорони здоров’я, є освітні вимоги та вимоги стажу.
Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників подає опис основних завдань та обов'язків, властивих керівникові. Конкретний зміст, обсяг і порядок їх виконання на кожному робочому місці встановлюються безпосередньо в закладах охорони здоров'я посадовими інструкціями, контрактами чи іншими документами.
Цими положеннями для приватного закладу охорони здоров’я вичерпується нормативне врегулювання прав та обов’язків, що обов’язково повинні визначати правовий статус керівника закладу, а відтак бути передбачені в умовах трудового договору (контракту). Натомість для державних та комунальних закладів охорони здоров’я імперативне регулювання цим не обмежується. Відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я [2] та Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я [3] контракт із керівником державного та комунального закладу охорони здоров’я укладається згідно з типовою формою для відповідної організаційно-правової форми закладу. Відповідно, форма типового договору, визначена постановою уряду, передбачає ряд положень, що передбачають права та обов’язки, а відтак визначають правовий статус керівника.
Визначені в урядових постановах права та обов’язки керівника державного та комунального закладу охорони здоров’я звертають увагу на їх подібність до повноважень адміністративного органу. Право керівників таких закладів не реалізується аналогічно до того, як реалізується право фізичної особи, а саме, на основі свободи вільного вибору. Такі права як право представляти інтереси закладу, укладати від імені закладу правочини, відкривати рахунки в органах Казначейства, розпоряджатися коштами закладу та інші реалізуються на виконання завдань та функцій керівника. Ці функції визначені Міністерством охорони здоров’я у Кваліфікаційних характеристиках директора чи завідувача закладу охорони здоров’я та окреслені як завдання та обов’язки. Тобто варіативності у виборі варіанту поведінки у порівнянні до того, як це відбувається, коли права реалізує фізична особа, менше.
Література:
1. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 688 с.
2. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. № 1094.
3. Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 792
_____________________
Науковий керівник: Карабін Тетяна Олександрівна, доктор юридичних наук, професор, Ужгородський національний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
