ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТАКТИКИ ДОПИТУ ОСІБ ПІДОЗРЮВАНИХ, ОБВИНУВАЧУВАНИХ ТА ПІДСУДНИХ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
08.12.2008 21:27
Автор: Атаманчук Володимир Миколайович, ад’юнкт кафедри криміналістики докторантури та ад'юнктури Київського національного університету внутрішніх справ
Криміналістика, як наука про закономірності слідоутворення [1, с.112], повинна пропонувати практиці тільки ті рекомендації, які базуються на реально істинних закономірностях. Протягом розвитку історії криміналістики ми зустрічаємося з низкою проблем, що відрізняються постійною актуальністю, привертаючи увагу як теоретиків, так і практиків. Серед них можна цілком обгрунтовано виділити проблему тактики допиту підозрюваних, обвинувачених та підсудних у справах про злочини в сфері інтелектуальної власності.
Злочини у сфері інтелектуальної власності є актуальною, складною проблемою, вирішення якої потребує спеціальних знань, комплексного підходу у сферах правотворчої та правозастосовчої діяльності.
Допит є найбільш поширеним способом отримання доказів при розслідуванні кримінальних справ даного виду, складність якого визначається не тільки тим, що слідчому часто протистоїть особа, яка не бажає давати показання, але і тим, що у показаннях добросовісного допитуваного можуть бути помилки, перекручення і вигадки, які необхідно виявити і врахувати при оцінці та використанні показань [2, с.6].
Слід підкреслити, що в силу специфіки кримінальних справ про порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності, при підготовці до допиту необхідно заздалегідь продумати, які питання, що потребують спеціальних знань, будуть поставлені в ході допиту. Підготовленість слідчого до допиту та добре володіння ним інформацією, наявність пізнань у спеціальних галузях, «обеззброюють» допитувану особу та спонукають її до повних та правдивих показань. А.І. Гальченко зазначає, що прослідковується незнання співробітниками міліції тактики допиту по даній категорії кримінальних справ: “Таке враження, наче слідчі та інші співробітники правоохоронних органів не знають, про що питати, діючи за принципом «аби допитати»” [3, с.2-5].
Момент проведення допиту підозрюваного в багатьом залежить від виду порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності, який встановлений. Якщо допит підозрюваного по кримінальним справам про незаконне відтворення та розповсюдження об’єктів авторського права та суміжних прав іноді доцільним є провести відразу після порушення кримінальної справи, то такого роду допит по кримінальним справам про порушення прав на об’єкти права промислової власності, можливий лише після проведення відповідної експертизи, вилучення значної кількості документації, проведення ревізії та ряду інших слідчих дій. У разі проведення допиту підозрюваного відразу після порушення кримінальної справи, слідчий має певні переваги у процесі отримання найбільш повних та достовірних показів.
Тому, успішне проведення допиту в ході розслідування кримінальних справ про злочини у сфері інтелектуальної власності потребує від слідчого детальної підготовки, вивчення значної кількості спеціалізованих нормативно-правових актів, розуміння суті відносин, які складаються в сфері об’єктів права інтелектуальної власності.
Література:
1. Белкин Р.С. Курс криминалистики. Т. 1.: Общая теория криминалистики.- М.: Юристъ, 1997.- 408 с.
2. Васильев А.Н. Следственная тактика. -М.: Юрид. лит., 1976. - 197 с.
3. Гальченко А.И. Допрос по уголовным делам о нарушении авторских прав на аудиовизуальные произведения. Российский следователь. – 2004. - №29. - С. 2-5.
e-mail: atamanchukvlad@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter