Входження України до європейського політичного, інформаційного, економічного і правового простору визначено стратегічним пріоритетом зовнішньої політики держави [1, c. 146]. Це зобов’язує посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів, при виконанні своїх обов’язків дотримуватися принципів та міжнародних стандартів, в тому числі й дискреційних повноважень.
У діяльності правоохоронних органів нерідко бувають випадки коли посадова особа правоохоронного органу реалізуючи повноваження та діючи в межах визначеної компетенції, має право застосовувати норму права, що прямо чи опосередковано закріплена в нормативно-правовому акті. Приймаючи таке рішення посадова або службова особа діє на свій власний розсуд, яке є найбільш доцільним і правильним. Визначення поняття «дискреційні повноваження» на сьогодні визначається як на доктринальному рівні, так і на нормативному рівні.
У Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. №1395/5, зазначено, що дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта [2].
Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 р.
№ 2073-IX, дискреційне повноваження визначає як повноваження, що надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано [3].
Науковці виділяють три основних види дискреції адміністративного органу: дискреція щодо рішення/дії. Адміністративний орган має право самостійно вирішити, чи буде або не буде він приймати рішення/діяти; дискреція щодо одного з варіантів рішення/дії. Адміністративному органу надається можливість прийняти одне з юридично допустимих рішень або вчинити одну із юридично допустимих дій; дискреція щодо способу дії. Адміністративному органу надається можливість самостійно вирішити, яким чином він буде діяти у конкретній ситуації [4, с. 6].
Натомість, слід врахувати, що в Методології проведення антикорупційної експертизи, міститься вказівка, що неналежним визначенням функцій, прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта можуть бути: 1) наявність дискреційних повноважень, не обумовлених специфікою суспільних відносин, що регулюються нормативно-правовим актом, передбачається врегулювати проектом нормативно-правового акта, або відсутність юридичних засобів, що можуть забезпечити застосування дискреційних повноважень в обсязі і з метою, для якої ці повноваження надані особі: а) встановлення або розширення дискреційних повноважень в адміністративних процедурах, що, навпаки, потребують чіткого визначення компетенції органу (особи); б) перевищення межі дискреційних повноважень, тобто нормативно-правовий акт, проект нормативно-правового акта або пов’язані з ним інші акти не містять юридичних засобів, що дозволяють забезпечити використання дискреційних повноважень в чітко визначеному обсязі, необхідному для належного виконання особою, своїх прав і обов’язків з метою, задля досягнення якої їх було надано; в) неможливість у зв’язку зі способом викладення дискреційних повноважень визначити їх обсяг, а отже – встановити факт перевищення меж адміністративного розсуду; 2) неврегульованість процедури вирішення потенційного чи реального конфлікту інтересів, у разі можливості його виникнення; 3) відсутність чітких критеріїв оцінки діяльності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та механізмів контролю за її діяльністю; 4) невизначеність меж персональної відповідальності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за свої рішення, дії чи бездіяльність [2].
Щодо діяльності посадових осіб правоохоронних органів, то у правозастосовній діяльності цих органів виникають ситуації, коли працівник правоохоронного органу повинен прийняти одне правомірне рішення, що витікає із норм закону. У такому разі реалізація повноважень правоохоронцем не буде вважатися дискреційними. При цьому в наукових дослідження звертається увага, що у кожній справі, де оскаржується рішення, дії чи бездіяльність адміністративного органу, для задоволення позову суд має встановити не лише протиправність поведінки адміністративного органу, а й порушення нею прав, свобод чи інтересів позивача. Цей алгоритм є послідовним переліком питань, відповівши на які суд зможе перевірити, чи не була реалізація дискреційного повноваження протиправною. Водночас цей алгоритм не стосується перевірки судом питань, чи не порушив адміністративний орган у кожному конкретному випадку прав, свобод та інтересів позивача, заснованих на нормах матеріального права [4, с. 53].
Отже, в нормативно-правовому акті, який регламентує діяльність правоохоронного органу, правоохоронця, іншої особи правоохоронного органу, яка уповноважена на виконання функцій держави, повинно бути належним чином визначено функції, права, обов’язки та відповідальність такої особи. У разі відсутності чітких формулювань, така особа може уникнути відповідальності при прийнятті дискреційного рішення.
Література:
1. Світличний О.П. Захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб нормами публічного та приватного права Науковий вісник НУБіП України: Серія «Право». Київ, 2015. Вип. 213, ч. 1. С.142 –147.
2. Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи: наказ Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. №1395/5. URL: https:// zakon. rada. gov.ua/laws/show/v1395323-17#n8
3. Про адміністративну процедуру: Закон України від 17.02.2022 р. № 2073-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text
4. Целлер Е., Куйбіда Р., Мельник Р. Звіт: «Дискреція адміністративних органів і судовий контроль за її реалізацією». За ред. За ред. Красовського К., Черногоренка І. Київ, 2021. 54 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
