Україна зацікавлена у залученні іноземних інвестицій в національну економіку і для цього формує відповідну інвестиційну політику. Встановлюючи правовий режим інвестиційної діяльності, ця політика визначає специфіку напрямків та засоби регулювання допуску іноземних інвестицій в економіку країни-реципієнта, а також засоби стимулювання їх залучення.
Оптимальний режим інвестування має забезпечувати, з одного боку, його стимулювання, а з іншого – цивілізовані правила, відповідно до яких має забезпечуватися врахування законних інтересів усіх учасників інвестиційного процесу та суспільства в цілому [1, с. 79]. Забезпечити здійснення інвестиційної діяльності з урахуванням суспільних інтересів у масштабі країни здатна лише держава як виразник цих інтересів.
Найбільш дискусійними питаннями в сфері державного регулювання діяльності підприємств з іноземним капіталом є проблеми надання різноманітних пільг цим суб’єктам господарювання з метою стимулювання залучення інвестицій в пріоритетні галузі економіки Така ситуація складається тому, що дуже складно правильно оцінити ефективність надання цих пільг суб’єктам господарювання.
З часів отримання Україною незалежності було прийнято чимало нормативно-правових актів, які регулювали питання встановлення чи скасування пільг для підприємств з іноземними інвестиціями. Початок поклав Закон України „Про іноземні інвестиції” від 13 березня 1992 р. [2], під дію якого підпали підприємства зареєстровані з 31 березня 1992 р. по 4 червня 1993 р. Наступним був період дії Декрету Кабінета Міністрів України „Про режим іноземного інвестування” від 20 травня 1993 р. [3], згідно з нормами якого здійснювалось регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями з 5 червня 1993 р. по 24 квітня 1996 р. Вказані нормативно-правові акти передбачали застосування до підприємств з іноземним капіталом пільг у вигляді: звільнення від мита та податку на імпорт, протягом п’яти років від податку на доходи, від податку на додану вартість протягом п'яти років, безліцензійного експортування продукції, робіт та послуг власного виробництва.
Прийняття Закону „Про іноземні інвестиції”, а потім Декрету Кабінета Міністрів України, які надавали реальні пільги іноземним інвесторам, повинно було викликати повінь іноземних інвестицій як у діючі українські підприємства, так і у створення нових. Проте сподівання на швидке оновлення виробничого потенціалу за рахунок іноземного капіталу так і не справдились. Обсяг іноземних інвестицій в Україну за перші роки незалежності складав всього 483,5 млн. дол. США (станом на початок 1995 р.) [4, с. 363]. Пільговий режим для підприємств з іноземними інвестиціями призвів до значних збитків державного бюджету, а маштаби цього явища набули погрожуючий для економічної безпеки держави характер. Надання широких пільг щодо оподаткування та правових гарантій так і не створило достатніх стимулів для інвестування в українські підприємства, напроти ставили в дискримінаційне становище вітчизняних підприємців. Нерідко пільги, надані іноземним інвесторам, використовувались для додаткового отримання доходів у сферах, які й без того високорентабельні, зокрема, торгівля імпортними товарами широкого вжитку та нафтопродуктами. Формально діючи в рамках закону, підприємства, які мали пільги, значно збільшили ввезення в Україну високоліквідних, як правило, підакцизних товарів (лікеро-горілчаних та м'ясних виробів, нафтопродуктів тощо). Це призвело до занепаду відповідних галузей вітчизняної економіки, зокрема птахівництва, переробки нафти, де існуючі потужності використовуються на 10-20% [5, с. 5]. Безпосередні збитки від несплати податкових платежів та зборів до державного бюджету спільними підприємствами-імпортерами сягнули 3,5 млрд. грн. на рік [6, с. 43]. Таким чином надання пільг підприємствам з іноземними інвестиціями дало початок не лише процесу монополізації внутрішнього ринку, знищенню конкурентної середи, але і призвело до серйозного викривлення самих правових норм відносно захисту іноземних інвестицій.
Також суттєвим недоліком було те, що кожний нормативно-правовий акт відміняв попередній, хоча в кожному передбачалася гарантія від зміни законодавства про іноземні інвестиції протягом десяти років.
За роки незалежності в Україні також було прийнято цілу низку спеціальних законів, спрямованих на стимулювання як окремих галузей економіки, та і окремих категорій суб’єктів чи навіть індивідуальних суб’єктів. Для підтримки найбільш приоритетних галузей економіки були прийняті наступні закони: „Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” від 19 вересня 1997 р. [7] та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України” від 5 листопада 2001 р. [8]; „Про державну підтримку суднобудівної промисловості України” від 23 грудня 1997 р. [9]; „Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні” від 12 липня 2001 р. [10]; „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” від 18 січня 2001 р. [11] та інші.
З прийняттям Закону України „Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р. [12], а також Закону України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” від 17 лютого 2000 р. [13] для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, було ліквідовано всі податкові пільги, передбачені попереднім законодавством. Законодавець залишив лише одну пільгу – звільнення від обкладення митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання). При чому Законові від 17 лютого 2000 р. № 1457-III було надано зворотну силу, а саме, цей Закон поширює дію на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України "Про іноземні інвестиції", Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" та Закону України "Про режим іноземного інвестування". Відповідність ретроактивного скасування податкових пільг вимогам Основного Закону було підтверджено в рішенні Конституційного Суду від 29.01.2002 р.
Враховуючи вищевказане можна зробити наступні висновки.
По-перше, система надання однакових пільг для всіх іноземних інвесторів не стільки сприяє залученню іноземних інвестицій, скільки дискримінує вітчизняного інвестора і товаровиробника та створює основу для організації фіктивних спільних підприємств. Стимулювання інвестиційної діяльності повинно здійснюватись на рівних умовах як для національних, так і для іноземних інвесторів.
По-друге, питання про вдосконалення державного регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями може вирішуватись тільки на основі раціонального балансу інтересів держави та інвестора.
По-третє, процес скорочення інвестиційних пільг для іноземних інвесторів є позитивним і наближає законодавство України до вимог СОТ та ЄС. Однак цей процес не повинен завершитись повною ліквідацією інвестиційних пільг. Поряд з нераціональними пільгами існують і необхідні податкові преференції аналогічні тим, що широко використовуються в зарубіжній практиці. Зокрема, мова йде про такі пільги, як інвестиційний податковий кредит, податкові "канікули", спеціальний режим оподаткування, а також спрощений податковий режим для малого бізнесу, запровадження податкових векселів з тривалим строком погашення при ввезенні обладнання і комплектуючих для виробництва (в частині сплати ПДВ) та інші. Але пільги повинні надаватись лише за умови виконання конкретних зобов’язань. За допомогою пільг держава повинна спонукати суб’єктів господарювання здійснювати такі варіанти розвитку, які відповідають загальнодержавним інтересам. Об'єктами пільгового оподаткування повинні стати конкретні проекти, що реалізують пріоритети (ключові напрями), визначені державними або місцевими програмами.
Література:
1. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навчальний посібник. – К.: Юридична думка, 2005. – 568 с.
2. Про іноземні інвестиції: Закон України вiд 13 березня 1992 р. № 2198-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 26. – Ст. 357 .
3. Про режим іноземного інвестування: Декрет Кабінету Міністрів України вiд 20 травня 1993 р. № 55-93 // Відомості Верховної Ради України - 1993. - № 28. – Ст. 302.
4. Статистичний щорічник України за 1995 рік / Міністерство статистики України. – К.: Техніка, 1996. – 576 с.
5. Завада О. Пільги для СП: випробування суспільства на зрілість // Уряд. кур'єр - № 53. - 23 березня 2000 р. - С. 5.
6. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 318 с.
7. Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні: Закон України від 19 вересня 1997 р. № 535-97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 47. – Ст. 294.
8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України: Закон України від 5 листопада 2001 р. № 2779-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 9. – Ст. 68.
9. Про державну підтримку суднобудівної промисловості України: Закон України від 23 грудня 1997 р. № 774/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 18. – Ст. 90.
10. Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2660-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 50. – Ст. 261.
11. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років: Закон України від 18 січня 2001 р. № 2238-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 11. – Ст. 52.
12. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 19. – Ст. 80.
13. Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження: Закон України від 17 лютого 2000 р. № 1457-III // Відомості Верховної Ради України - 2000. - № 12. - Ст. 97.
e-mail: lipnitskaya_evgeniya@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
