ДБР є державним правоохоронним органом, повноваження якого визначено в ст. 6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Аналізуючи перелічені у законі повноваження ДБР, варто їх згрупувати у групи:
1) повноваження, що направлені на припинення і розкриття кримінальних правопорушень, розслідування яких віднесено до підслідності ДБР (бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері протидії злочинності, вносить відповідні пропозиції на розгляд КМУ; здійснює інформаційно-аналітичні заходи щодо встановлення системних причин та умов проявів організованої злочинності та інших видів злочинності, протидію яким віднесено до компетенції ДБР, вживає заходів до їх усунення; припиняє і розкриває кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено до компетенції ДБР; здійснює ОРД та досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності ДБР, на підставах та в порядку, встановлених законом; здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено до підслідності ДБР; використовує гласних і негласних штатних та позаштатних працівників на підставах та в порядку, встановлених законом, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин, матеріально і морально заохочує осіб, які надають допомогу в запобіганні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності ДБР; розробляє і затверджує методику розслідування окремих видів кримінальних правопорушень) [1]. Відносно перелічених повноважень ДБР вважаємо, що технічно правильно таке повноваження як «здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено до підслідності ДБР» у законі треба відображати відповідно до викладених норм у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 р.[2];
2) повноваження, що направлені на міжнародне співробітництво (здійснює виконання запитів про надання правової допомоги, які надійшли від компетентних органів іноземних держав; розробляє пропозиції до проектів міжнародних договорів України та забезпечує дотримання і виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України; здійснює співробітництво з поліцейськими та іншими відповідними органами іноземних держав відповідно до законів та міжнародних договорів України) [1];
3) адміністративні повноваження, що направлені на роботу із кадрами (організовує забезпечення особистої безпеки осіб рядового і начальницького складу, державних службовців ДБР та інших визначених законом осіб, а також захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, від протиправних посягань; забезпечує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ДБР, бере участь у формуванні державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців у відповідних сферах) [1];
4) повноваження інформаційного характеру (забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації; звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи; виключно з метою здійснення своїх повноважень має доступ як користувач до інформаційних систем органів державної влади, перелік яких встановлюється КМУ, самостійно створює інформаційні системи та веде оперативний облік в обсязі і порядку, що визначаються завданнями, покладеними на ДБР, із дотриманням законодавства про захист персональних даних) [1].
Реалізовуючи зазначені повноваження, діяльність ДБР варто відмежовувати від повноважень інших правоохоронних органів. Щодо співвідношення повноважень ДБР та Національної поліції, то ми погоджуємось з думкою В.Б. Деревянка у тому, що відмінність проявляється у здійсненні досудового розслідування кримінальних правопорушень, скоєних різними особами, а ДБР України займається розслідуванням злочинів, що вчинені вищими посадовими особами, службовими особами НАБУ або військовими [3, с. 81; 4].
Таким чином, ми вважаємо, що надаючи повноваження правоохоронному органу, законодавець надає йому можливість діяти чітко з приписами нормативно-правового акту, і так як в ньому закріплено. Тому слід в нормативно-правових актах, закріплюючи статус відповідних органів, прописувати це як їх повноваження, деталізуючи їх.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12.11.2015 р. № 794-VIІI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 794-19.
2. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. № 2135-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 2135-12#n20.
3. Деревянко Б.В. Державне бюро розслідувань як новий державний орган зі спеціальною компетенцією. Правовий часопис Донбасу. 2019. № 2 (67). С. 78-84.
4. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014 р. № 1698-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1698-18#Text.
|