У цивільному праві використовується термін "належне" для опису обов'язків, які суб'єкт правовідносин повинен виконати. Обов'язок представляє собою узгоджену законом або угодою сторін міру належної поведінки. У випадку спадкоємця, це визначає його належну поведінку у справах спадщини. Обов'язок характеризується категоричністю і представляє собою необхідну поведінку суб'єкта правовідносин.
Спадкоємець, як правоприйнятник, має виконувати обов'язки свого попередника, які перейшли до нього в межах спадщини. Ці обов'язки можуть включати грошові зобов'язання, такі як виконання договорів та відшкодування шкоди. Обов'язки спадкоємця повинні бути пропорційні обсягу прав в межах спадщини.
Статтею 1232 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок спадкоємців відшкодовувати розумні витрати, пов'язані з похованням спадкодавця [1]. Однак відсутність конкретних визначень і використання оціночного терміну "розумні витрати" створює труднощі в правозастосовній практиці.
Наприклад, нормативне регулювання виконання обов'язку не конкретизує порядок і обсяг відшкодування витрат на поховання. Також існує розбіжність в підходах судів до витрат, пов'язаних із поминальним обідом. Проблеми також виникають у видачі нотаріусом дозволу на взяття коштів для поховання.
Ця проблематика потребує уваги і ретельного вивчення в контексті правової доктрини, оскільки вона впливає на різноманітні аспекти виконання обов'язків спадкоємця та його ставлення до фінансових аспектів спадщини.
Витрати на поховання спадкодавця виникають після відкриття спадщини і можуть бути здійснені спадкоємцем або іншою особою. Ці витрати охоплюють комплекс заходів та обрядових дій, пов'язаних із похованням померлого, включаючи проведення ритуалів від моменту смерті до закладення тіла або праху в могилу чи колумбарну нішу, а також утримання та облаштування місця поховання відповідно до законів та традицій (відповідно до ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу") [2].
Між особою, яка оплатила витрати на поховання спадкодавця, і спадкоємцями виникає зобов'язальне правовідношення, яке належить до категорії недоговірних зобов'язань. У цьому відношенні кредитором виступає особа, яка понесла зазначені витрати, якою може бути як сам спадкоємець, так і інша особа, яка не спадкоємець згідно з законом.
Однак положення статей 1281 і 1282 Цивільного кодексу України, які регулюють вимоги кредиторів спадкодавця до спадкоємців, не застосовуються при визначенні розміру та відшкодуванні витрат на поховання. Це зумовлено тим, що обов'язок спадкоємця сплатити витрати на поховання не входить до маси спадщини, і особа, яка понесла витрати, виступає кредитором спадкоємця, а не спадкодавця.
Також слід відзначити відсутність чіткого строку для пред'явлення вимоги про відшкодування витрат на поховання. Враховуючи це, може застосовуватися загальний строк позовної давності тривалістю у три роки згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України.
В таких випадках може виникнути конкуренція між вимогами кредиторів спадкоємця та особи, яка сплатила кошти на поховання, і спадкоємець вирішує це питання самостійно, оскільки закон не визначає порядок задоволення вимог кредиторів у сфері спадкового права.
Згідно з пунктом 1 статті 1240 Цивільного кодексу України, заповідач має право накласти обов'язок на спадкоємця вчинити певні дії, що стосуються визначення місця та форми проведення ритуалу поховання. Крім того, згідно із законом України "Про поховання і похоронну справу" (стаття 6), громадяни мають право виражати свою волю щодо оброблення їхнього тіла та визначення належного ставлення до нього після смерті.
Це волевиявлення може бути виражене в згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину, визначенні волі щодо вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації або виготовлення біоімплантатів, вказівці на бажане місце поховання, певні звичаї чи бажання бути підданим кремації. Додатково, особа може доручити виконання своєї волі певній особі чи надати інші вказівки, які не суперечать законодавству [3, c.124]. Ці розпорядження повинні враховувати етнічні, релігійні та культурні традиції, згідно з якими може проводитися поховання померлих.
Важливо відзначити, що особливість розпорядження щодо місця і форми здійснення ритуалу поховання полягає в тому, що спадкоємець або інша особа, до якої воно звертається, мають отримати інформацію про зміст заповіту перед моментом поховання.
Таким чином, обов'язок відшкодувати витрати на поховання спадкодавця не входить до складу спадщини, тому положення статей 1281 та 1282 Цивільного кодексу України, які регулюють вимоги кредиторів спадкодавця до спадкоємців та обов'язок спадкоємців задовольнити ці вимоги, не застосовуються при його виконанні. Виконання оплати поховання спадкодавця спадкоємцем або іншою особою породжує недоговірне зобов'язальне правовідношення, в якому кредитором виступає особа, що понесла відповідні витрати, а боржником - спадкоємець за умови, що він прийняв спадщину. Розмір відшкодування витрат на поховання спадкодавця залежить від правового статусу кредитора. Якщо витрати понесла особа, яка не є спадкоємцем, наприклад, виконавець заповіту, сплачені кошти повертаються їй в повному обсязі. З іншого боку, спадкоємці несуть ці витрати в пропорції до їхньої частки у спадщині. Таким чином, при витратах на поховання одним із спадкоємців сума для відшкодування зменшується на його частину цих витрат. Крім того, спадкоємці зобов'язані відшкодувати витрати на поховання спадкодавця незалежно від вартості успадкованої ними частки.
У законодавстві використовується поняття "розумні витрати", яке визначається розміром та необхідністю їхнього здійснення. До витрат на поховання слід віднести витрати на проведення поминального обіду, які після поховання визнаються частиною витрат на поховання, обов'язок відшкодування яких лежить на спадкоємцях відповідно до статті 1232 Цивільного кодексу України.
Зобов'язальне правовідношення виникає лише у випадку, якщо кредитор особисто оплатив витрати на поховання померлого. Таким чином, не підлягають відшкодуванню державна матеріальна допомога на поховання, отримана особою, а також витрати, які несталося оплати із засобів спадкодавця.
Список джерел:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
2. Про поховання та похоронну справу : Закон України від 10.07.2003 № 1102-IV. БД «Законодавство України». ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15
3. Кухарєв, О. Є. Сутність обов’язку спадкоємців відшкодувати витрати на поховання спадкодавця та особливості його виконання. Право і безпека. 2023. № 1 (88). С. 123-133.
______________________
Науковий керівник: Ільків Олег Васильович, доктор юридичних наук, професор, Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
