Багато країн сперечаються за те, яка ж країна є найдемократичнішою. Однак, з кожним роком таких країн стає все менше. Можливо демократія – це ідеал до якого всі прагнуть. А чи хтось зміг його досягти?
Слово демократія походить від грецького слова «демос», що означає «народ», і «кратос», тобто влада, тому демократія може розглядатися як «влада народу»: спосіб правління, який залежить від волі народу.
Існує багато різних моделей демократичного уряду в усьому світі, тому іноді простіше зрозуміти, в чому полягає ідея демократії, ніж в чому її суть.
Демократія – це не самодержавство чи диктатура, де править одна людина, і це не олігархія, де правителями є невелика частина суспільства. Щоб правильно зрозуміти, варто сказати, що демократія – це навіть не є «влада більшості», якщо це означає, що інтереси меншин ігноруються повністю [1].
Ідея демократії полягає в двох ключових принципах, які допомагають пояснити її цінність:
1. Індивідуальна автономія: ідея, яка говорить, що ніхто не має підкорятися правилам, які нав’язані іншими. Люди повинні мати можливість контролювати своє життя (в межах розумного).
2. Рівність: ідея, суть якої полягає в тому, що кожна людина має таку саму можливість впливати на рішення в суспільстві, у якому вона живе, як і інші члени цього суспільства [2].
Ці принципи є досить привабливими і вони допомагають пояснити, чому саме демократія є такою популярною. Звичайно, ми вважаємо справедливим те, що ми маємо стільки ж шансів, як й інші, на встановлення загальних правил життя!
Проблеми виникають, коли ми розглядаємо, яким чином принципи можуть бути реалізовані на практиці, тому що нам потрібен механізм для прийняття рішення, як саме вирішувати суперечливі думки. Система демократичної влади пропонує простий механізм, адже демократія, як правило, це «влада більшості», але влада більшості може означати, що інтереси деяких людей ніколи не враховуються. Найбільш реальним способом представлення інтересів всіх людей є спосіб прийняття рішень на основі консенсусу, мета якого полягає у пошуці спільних точок зору та інтересів.
Стародавнім грекам приписують створення найпершої демократії, хоча були, напевно, більш ранні приклади існування примітивної демократії в інших частинах світу. Грецька модель була створена у V столітті до н. е. в місті Афіни. Серед моря автократії та олігархії, які були нормальними формами правління того часу, афінська демократія виділялась серед інших.
Однак у порівнянні з тим, як ми розуміємо демократію сьогодні, афінська модель мала дві важливі відмінності:
1. Вона мала пряму форму демократії, іншими словами: замість того, щоб обирати представників управління від імені народу, «народ» самостійно зустрічався, обговорював питання уряду, а потім реалізовував узгоджену політику.
2. Така система була можливою частково тому, що «народ» був дуже обмеженою категорією. Ті, хто міг безпосередньо брати участь — це була невелика частина населення, оскільки жінки, раби, іноземці і, звичайно, діти, були виключені. Кількість людей, які брали участь, однак, набагато більша, ніж в сучасній демократії: можливо, 50 тисяч осіб займалося безпосередньо політикою, тоді як суспільство налічувало близько 300 тисяч осіб [3, С. 11-12].
Так само Рим практикував демократію, аж поки не досяг піку своєї величі і не зміг втримати цей політичний режим.
В зв’язку з цим виникає питання, чому стародавні держави, які практикували цей політичний режим не змогли втримати його. Історики стверджують, що існування демократій в країнах, де населення перевищує 100 000 000 неможлива. Оскільки, демократія в подібних державах переходить в олігархію. Неможливо підтримувати демократичний режим в державах з такою великою кількістю населення, оскільки організувати виборчий процес і право громадян на участь в політичному житті країни стане неможливим.
Загальноприйнято вважати, що демократія має два види:
1. Влада в руках урядовців, яке вільно обирає населення. Це твердження є найбільш поширеним. Бо саме воно характеризує саму демократію і те, що саме народ обирає собі представників в державному управління.
2. Ідеал або мрія, під якою розуміється рівність всіх можливостей. Дійсно, демократія дає нам право вибору, право впливу на політичне життя держави. Та чи існує в світі хоч одна держава, яка змогла досягти цього ідеалу.
В світі існують основні три політичні режими: тиранія, олігархія та демократія. При тиранії форма державної влади сконцентрована в руках однієї особи, яка спирається на повне підкорення армії. Олігархія – влада зосереджена в руках невеликої групи людей, які діють в своїх інтересах, а не в інтересах держави та народу. Демократія ж – це влада народу. При якій діють основні принципи демократії:
1. Визнання народу вищим джерелом влади.
2. Рівноправність громадян і, перш за все, рівність їх виборчих прав.
3. Виборність основних органів держави.
4. Розподіл влади.
5. Підкорення меншості більшості при прийнятті рішень.
6. Плюралізм, політична свобода, відсутність цензури [4].
Та чи в усіх державах, які підтримують демократичний політичний режим дотримуються всіх цих принципів?
Недарма, Вінстон Черчіль казав: «Демократія найгірша форма правління, якщо не зважати на решту». Однак, протиставити, наразі демократії нічого немає.
Не існує в світі жодного політичного режиму, який би був ідеальним. Тому, нам залишається лише прагнути до ідеалу «демократії», робити все необхідне для того, щоб досягти тої першочергової ідеї, яка була зароджена ще в стародавній Греції і будувати свою державу саме на принципах демократії.
В зв’язку з цим можна зробити висновок, що демократія – це всього лише ідеал, до якого ми можемо спробувати наблизитися, але реалізувати його в реальності – це утопія. Тому, з огляду на все вищесказане, нам лишається прийняти той факт, що, наразі, не існує такої держави, яка відповідала самій ідеї демократії. В світі існують держави, які лише короткими кроками наближаються до самої суті демократії.
Література:
1. Ворох Ю. Основні прояви демократії у світі та її випадки порушення, 2022. – URL: https://prezi.com/p/vehzw065jdn1/presentation/
2. Посібник з освіти в області прав людини за участі молоді, 2023. – URL: https://www.coe.int/uk/web/compass/democracy
3. Що таке демократія? Знати, розуміти, застосовувати. Посібник для молоді і не тільки/ за заг. Ред. А. Ткачук, О. Ткачук. – К.: Інститут громадського суспільства. – 2020. – 110 с.
4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підручник]. Х.: Консум. – 2001. – 656. – URL: http://politics.ellib.org.ua/pages-1595.html
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
