Стаття 55 Конституції Україні гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб і закріплює право на захист своїх трудових прав та законних інтересів [1]. Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством [2].
Залежно від предмету спору та суб’єктів, які беруть участь у трудовому спорі, трудові спори поділяються на індивідуальні трудові спори та колективні трудові спори (конфлікти).
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України, Законом може бути визначений «…обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору» [1]. Але глава ХV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору детально не регламентує. Відносини щодо розгляду індивідуальних трудових спорів, більшість науковців відносять до процесуальних, тому що юридичні зв’язки виникають між сторонами й іншими учасниками процесу, з однієї сторони, і органом по розгляду трудового спору – з другої, з метою правового захисту трудових прав працівників і роботодавців.
Індивідуальний трудовий спір – це певні розбіжності, які виникають між роботодавцем та найманим працівником у процесі трудових правовідносин, передують їм, або відбуваються після їх припинення та безпосередньо регулюються трудовим законодавством України. Науковці вважають, що індивідуальні трудові спори здебільшого виникають із таких юридичних фактів: 1) моменту укладання чи припинення/розірванням трудового договору; 2) переведення/переміщення працівника на іншу роботу; 3) надання основної відпустки та/або додаткової; 4) виплати заробітної плати або її частини (неповна виплата); 5) відрахування із заробітної плати, винагороди за результатами роботи за певний період; 7) накладення дисциплінарного стягнення, звільнення тощо. А загалом із проблем дотримання норм трудового законодавства. Тож відмінність індивідуальних та колективних трудових спорів полягає у визначенні суб’єктного складу сторін вирішення трудових спорів. У першому випадку це стосується безпосереднього найманого працівника, а в другому – всього трудового колективу (персоналу підприємства).
Кодекс законів про працю України встановлює порядок розгляду індивідуальних трудових спорів та регламентує, які органи є уповноваженими розглядати означені спори. До них відносять: комісії по трудових спорах (далі – КТС) та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Те, який орган буде розглядати трудовий спір, залежить від виду і форми трудового договору. Законодавство встановлює різновиди порядку розгляду індивідуальних трудових спорів, а саме: Загальний порядок. Передбачає послідовний розгляд індивідуального трудового спору в Комісіях по трудових спорах і в судовому порядку (у випадку незгоди із рішенням КТС). Особливий порядок. Стосується розгляду індивідуальних трудових спорів окремих категорій працівників. Судовий порядок. Передбачає безпосередній розгляд спорів у судах. Важливу роль у системі вирішення індивідуальних трудових спорів відіграють органи, які створюються задля вирішення трудових спорів.
16.листопада 2021 року був прийнятий Закон України «Про медіацію», норми якого дають можливість застосування досудового урегулювання трудового спору, шляхом проведення переговорів між сторонами та улагодження конфлікту.
Трудовий спір між працівником і роботодавцем незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених ст. 222-1 Кодексу законів про працю України [2]. Між сторонами спору має бути укладено письмовий договір про проведення медіації та угоду за результатами медіації.
Медіація трудових спорів – це системна діяльність професійного та нейтрального посередника (медіатора), яка здійснюється на основі добровільності, конфіденційності, незалежності, щодо надання послуги через сприяння сторонам трудового спору самостійно вирішити непорозуміння між ними щодо укладання, тлумачення й розірвання трудового договору та/чи порушення трудового законодавства і прийти до взаємоприйнятного рішення щодо врегулювання спору(конфлікту) та задоволення інтересів усіх сторін правовідносин [3].
Медіація в трудових спорах, це по суті, процес управління трудовими спорами, що дає змогу вирішити конфліктну ситуацію завдяки залученню посередника (медіатора), який спілкується зі сторонами і може запобігти конфлікту або і вирішити його в досудовому порядку. Медіація не замінює судового процесу, але може вирішити спір як на досудовому етапі, так і під час розгляду справи в суді.
Процедура медіації передбачає участь третьої сторони – професійний медіатор. Медіатор організовує спілкування між сторонами, сприяє взаємодії та допомагає дійти вирішення конфліктної ситуації. Існують основні принципи стосовно медіатора, які дозволяють визначити загальну значущість цієї процедури, і навіть її специфіку, принципи нейтральності, конфіденційності, добровільності [2].
Тому завдання медіатора полягає у тому, щоб показати, що інтереси обох сторін можуть бути задоволені без нанесення шкоди інтересам іншої, дозволити сторонам почути одна одну й прийти до спільного рішення самостійно. Тобто медіація трудових спорів є одним із найефективніших способів для встановлення продуктивних відносин між суб’єктами трудового права [4].
Медіація допомагає не просто вичерпати конфлікт, а й вирішити його за мінімальних витрат часу, фінансів та зусиль.
Література:
1. Конституція України від 28.06.1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
2. Кодекс законів про працю в редакції від 24.12.2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text
3. Гресь Н.М. Медіація як спосіб вирішення індивідуальних трудових спорів [Електронний ресурс] : дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю : 081 «Право» / Суми : Сумський національний аграрний університет, 2023. 210 с. URL: https://repo.snau.edu.ua/handle/123456789/10581
4. Мельник В.П. Медіація як альтернативний спосіб вирішення трудових спорів: науково - практичний аспект Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". 2022. №1(24) URL: https://lj.oa.edu.ua/articles/2022/n1/22mvpnpa.pdf
____________________
Науковий керівник: Полішко Н.Л., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, Національна академія внутрішніх справ, доктор філософії
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
