Згідно зі статтею 120 Кримінального кодексу України, доведення до самогубства є кримінальним злочином, який передбачає відповідальність за підбурювання або пособництво в самогубстві особи, особливо якщо ця особа через вік або стан психіки не могла усвідомлювати свої дії чи керувати ними [1].
Для розслідування таких злочинів необхідно залучення спеціалістів у галузі психології та криміналістики, а також проведення ретельного аналізу обставин справи, включаючи поведінку та взаємодію між потерпілим та винним.
Основні характеристики доведення до самогубства:
Мотиви: доведення до самогубства може включати жорстоке поводження, шантаж, систематичне приниження людської гідності, а також примус до протиправних дій, що суперечать волі потерпілої особи.
Наслідки: якщо дії винуватого мали наслідком самогубство потерпілої особи або замах на нього, то це може бути кваліфіковано як доведення до самогубства.
Вік та залежність: якщо діяння вчинено щодо неповнолітньої особи або особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, то це може підпадати під цю статтю.
Зокрема, доведення до самогубства є більш небезпечною формою кримінальної поведінки, де винна особа використовує жорсткі методи впливу на потерпілу особу, здійснюючи вплив на її волю. Важливо враховувати, що допомога або сприяння самогубству не карається, але доведення до самогубства може мати серйозні наслідки.
Науковиця Л. І. Керик зазначає, що «злочинець повинен мати певні якості, необхідні для того, щоб потерпілий був від нього в матеріальній чи іншій залежності. Ці якості можуть мати особи з життєвим досвідом. На відміну від вбивства, суб’єктом даного злочину може бути тільки обмежене коло осіб […]. Метою доведення до самогубства є бажання заподіяти потерпілому фізичний біль, морально травмувати його, добитися розірвання шлюбу, повне підкорення потерпілого злочинцю і тощо» [2].
Злочинця, який доводить особу до самогубства слід відносити до розсудливо-афективного типу. По-перше, така людина повинна мати добре розвинені здібності до аналітичного мислення, планування, передбачення, діяти виважено, розумно, байдуже, оскільки такий злочин потребує емоційного напруження і вміння з ним упоратися протягом певного тривалого часу для вчинення регулярних злочинницьких дій, витривалості, навичок холоднокровного вичікування, безпристрасності, а, по-друге, злочинець має бути здатним на агресивно-насильницьку поведінку – застосовувати фізичну силу до іншої особи, словесні образи (плітки, вигадки, висміювання, сварки, прокльони, навіювання, комунікативний садизм), удаватися до непрямої агресії, спрямованої, так би мовити, ні на кого (різке збудження і спалах люті, що проявляються криками, хаотичною біганиною по кімнаті, биттям кулаком по столу, гучним зачиненням дверей тощо), образ – зневажливих вчинків і висловлювань, що викликають гіркі почуття і душевний біль [3].
Особливу увагу варто звернути на особу потерпілого, адже саме вона остаточно обирає вчинення даного діяння. Для більшого розуміння особи потерпілого варто враховувати деякі ознаки, а саме демографічні дані: вік (молоді люди та особи похилого віку часто є більш вразливими до доведення до самогубства через меншу стійкість до психологічного тиску); стать (статистика може вказувати на різницю у сприйнятті та реагуванні на психологічний тиск між чоловіками та жінками); сімейний стан (одружені особи або особи, які перебувають у стабільних стосунках, можуть мати більшу підтримку, в той час як одинокі особи можуть бути більш ізольованими). Соціально-економічний статус: освіта (нижчий рівень освіти може збільшувати ризик вразливості до маніпуляцій); професія (особи, які працюють у стресових умовах або мають низький соціальний статус, можуть бути більш схильними до впливу); місце роботи (робоче середовище, яке включає мобінг або дискримінацію, може сприяти психологічному тиску). Психологічний профіль: психічні розлади (наявність таких розладів може збільшувати ризик вразливості до психологічного тиску); емоційні проблеми (хронічний стрес, депресія або тривожність можуть знижувати здатність особи протистояти маніпуляціям); історія спроб самогубства (попередні спроби можуть бути індикатором підвищеної вразливості). Взаємини з особою-злочинцем: характер взаємин (токсичні або аб’юзивні стосунки можуть сприяти доведенню до самогубства); залежність (матеріальна або емоційна залежність від злочинця може збільшувати ризик маніпуляцій). Обставини, що передували інциденту: конфлікти (сімейні або робочі конфлікти можуть бути каталізаторами для психологічного тиску); погрози (загрози фізичного або емоційного насильства можуть спонукати особу до відчаю); зміни в особистому житті або роботі (втрата роботи, розлучення або смерть близької людини можуть збільшувати вразливість до доведення до самогубства).
Розуміння цих аспектів є ключовим для встановлення мотивів та обставин, які могли спонукати потерпілого до самогубства, а також для визначення відповідальності особи, яка довела до такого акту.
Щодо місця даного злочину, то воно охоплюється не лише місцем вчинення самого самогубства, а й місце приховування слідів злочину та місце, де злочинець вчиняє конкретні дії для схиляння особи до вчинення даного діяння, а саме жорстоке поводження, погрози, шантаж тощо.
Для того щоб визначити час вчинення злочину, необхідно враховувати час коли злочинець вчиняв вищеперераховані дії, а саме до вчинення самогубства; час конкретно вчинення самого самогубства потерпілим; час після вчинення суїциду, а саме дії які вчиняє злочинець по відношенню до даного діяння.
Щодо обстановки ситуація має аналогічний характер: її необхідно враховувати до вчинення самогубства, під час та після. Обстановка відображається в навколишньому середовищі, оточуючих тощо.
Отже, для правильної кваліфікації кримінального правопорушення, притягнення особи до кримінальної відповідальності та запобіганню вчинення нових злочинів даного виду враховувати безліч факторів, проте особливу увагу варто приділяти особі злочинця, особі потерпілого та їх взаємозв’язку між собою, залежності потерпілого від злочинця.
Список використаних джерел:
1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
2. Керик Л. І. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики доведення до самогубства. Кримінальне право та кримінологія; кримінальний процес і криміналістика. 2015. С. 162–168. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pz_2015_130_21
3. Семак С. В. Криміналістична характеристика особи злочинця, який довів матеріально залежного від нього потерпілого до самогубства. Прикарпатський юридичний вісник. 2023. С. 168. URL: http://www.pjv.nuoua.od.ua/v6_2023/31.pdf
Ключові слова: доведення до самогубства, криміналістична характеристика, особа потерпілого.
Keywords: incitement to suicide, forensic characteristics, the identity of the victim.
____________________
Науковий керівник: Колодіна Анна Сергіївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри криміналістики, детективної та оперативно-розшукової діяльності, Національний університет «Одеська юридична академія»
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
