24 лютого 2022 Україна зазнала широкомасштабного вторгнення збройних формувань країни-агресора − російської федерації. Увесь український народ став на захист своєї Батьківщини, самовіддано та героїчно виборює свободу й незалежність від загарбницьких посягань ворога. Провідну роль в цій боротьбі займають Сили оборони України, в які входять Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Національна гвардія України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.
Зі зміною звичного для нас усіх укладу життя, змінилась й правозастосовна діяльність кримінальної юстиції, що ставить перед наукою кримінального права надважливе та невідкладне завдання із дослідження та запровадження на практиці теоретичних досліджень, напрацювань в сфері військових кримінальних правопорушень. Актуальність цього напрямку наукового дослідження обумовлена тим, що, з одного боку, Україна стоїть перед великими загрозами та ризиками, що вимагає від Сил оборони рішучих та жертовних дій для стримування ворога та перемоги над загарбниками, а з іншого, Україна є соціальною, правовою та демократичною державою, у якій людина, її життя і здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Саме тому, кожен військовослужбовець має знаходитися у чітко окресленому правовому полі. Законні накази командирів підлягають обов’язковому виконанню. Кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, має бути притягнутий до відповідальності в межах своєї вини. Жоден невинуватий не повинен зазнати кримінального переслідування.
Сьогодення ставить перед науковцями завдання із напрацювання теоретичних орієнтирів кримінально-правового визначення ознак складів кримінальних правопорушень, зокрема передбачених статтями 402, 403 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Про масштабність виклику для вітчизняної кримінальної юстиції, спричиненою військовою агресією проти України, свідчать статистичні дані. Так, згідно відкритих джерел інформації, розміщених на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора [1], у січні 2022 року обліковано такі кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення): непокора (ст. 402 КК України) – 1 провадження; невиконання наказу (ст. 403 КК) – 1 провадження; погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК) – 1 провадження; порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК) – 10 проваджень; самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК) – 197 проваджень; дезертирство (ст. 408 КК) – 10 проваджень; ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст. 409 КК) – 6 проваджень.
За аналогічний звітний період у 2023 році обліковано наступні військові кримінальні правопорушення: непокора (ст. 402 КК) – 188 проваджень; невиконання наказу (ст. 403 КК) – 1 провадження; погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК) – 21 провадження; порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК) – 17 проваджень; самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК) – 795 проваджень; дезертирство (ст. 408 КК) – 583 провадження; ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст. 409 КК) – 22 провадження.
За січень 2024 року за статистичними даними Офісу Генерального прокурора обліковано військові кримінальні правопорушення, зокрема: самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК) – 2158 проваджень; дезертирство (ст. 408 КК) – 1286 проваджень; недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК) – 58 проваджень.
Загальна кількість проваджень у військових кримінальних правопорушеннях у 2021 році становила 3037, з яких направлено до суду з обвинувальним актом 1119; у 2022 році – 13766, з яких направлено до суду з обвинувальним актом 2185; у 2023 році – 28666, з яких направлено до суду з обвинувальним актом 2719.
З наведеної статистичної інформації вбачається стрімке зростання вчинення кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, кількість облікованих правопорушень у 2023 році, порівняно з 2021 роком, збільшилася майже в 10 разів.
Яскравим відображенням актуальності та необхідності проведення ґрунтовного науково-практичного аналізу складів військових кримінальних правопорушень є й інформація про результати розгляду таких проваджень в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, згідно ЄДРСР, у 2021 році у кримінальних провадженнях, де особи обвинувачувалися у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402 КК (непокора), судами було ухвалено 13 вироків, у 2022 році таких вироків зареєстровано вже 224, а у 2023 – 1084 вироки [2].
Всі вироки судів у зазначеній категорії справ є обвинувальними, у переважній більшості справ судами затверджені угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, призначено покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 69 КК України у виді двох років позбавлення волі та відповідно до ст. 62 КК України замінено призначене покарання на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк два роки або відповідно до ст. 58 КК України на службове обмеження для військовослужбовців на строк два роки із відрахуванням у доход держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення. За період 2022-2024 роки 241 особа звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком відповідно до статті 75 КК України.
Як правило, суди у постановлених вироках ретельно досліджували дані про особу винного, а саме: сімейний стан, освіта, вік, наявність утриманців, стан здоров’я, характеристики з місця проходження служби (загальні та медичні), враховувалась поведінка обвинувачених за місцем проходження військової служби до вчинення ними злочинів. Також, при призначенні певних видів покарань та звільненні від його відбування з іспитовим строком, відповідно до статей 66, 67 КК України, враховувалися обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
У переважній більшості аналізованих справ особи визнавали свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, каялись у вчиненому, що давало суду підстави для розгляду кримінальних проваджень за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України (скорочена процедура) та застосування положень статей 69, 75 КК України.
Разом з тим, на розгляді судів наразі перебуває значна кількість проваджень, у яких військовослужбовці вину не визнають, що потребує від суддів всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності й взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В означеній категорії справ суддям необхідно неухильно слідувати завданням кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виконання таких завдань неодмінно буде сприяти зміцненню військової дисципліни, а разом з тим й обороноздатності нашої держави.
Для правильної правової кваліфікації дій обвинувачених та врешті прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення щодо винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальних провадженнях, наприклад за статтями 402 (непокора), 403 (невиконання наказу) КК, доцільно сформулювати чіткі визначення таких понять, як: законність наказу, тяжкість наслідків, наявність бойової обстановки, можливість виконання наказу, причини його невиконання.
Всі вище перелічені поняття є оціночними, а тому для їх правильного визначення кримінально-правовій науці необхідно напрацювати орієнтири, дороговкази або іншими словами систему координат, в якій зможуть рухатися правоохоронна та судова система. Такі напрацювання суттєво полегшать виконання професійних обов’язків слідчим, прокурорам, суддям та захисникам, будуть сприяти єдності практики та звузять поле для необґрунтовано широкого трактування закону, що слугуватиме дотриманню основних елементів принципу верховенства права, зокрема законності, правової визначеності, заборони свавілля.
Література:
1. Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування URL: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2 (дата звернення: 19.06.2024).
2. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/
____________________
Науковий керівник: Євдокімова Олена Володимирівна, кандидатка юридичних наук, доцентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
