Адвокатське розслідування (паралельне розслідування сторони захисту) в кримінальному провадженні слід розуміти як окремий інститут кримінально-процесуального права та заснована на ньому доказова діяльність захисника, що полягає в самостійному здійсненні у спеціальній процесуальній формі системи пізнавально-практичних та засвідчувальних дій, які зумовлені предметом та завданнями захисту, націлені на пошук джерел доказової інформації, отримання та фіксацію фактичних даних, їх перевірку та зʼясування належності до справи, допустимості і достовірності, забезпечення можливості використання для досягнення мети правосуддя [1].
В державах англосаксонської системи права адвокатське розслідування можна окреслювати лише умовно, адже абсолютна більшість досудових стадій кримінального процесу там не формалізовано, а легалізація доказів здійснюється вже в суді на стадії попереднього судового розгляду, зокрема на стадії віддання обвинувального акту до суду, як в Англії [2], на стадії розпорядчого засідання, як в Сполучених Штатах Америки [3].
У Франції, де досудове провадження складається із трьох окремих та самостійних стадій – дізнання, кримінальне переслідування та попереднє слідство, до якого входить і передача обвинувального акту до суду, захисник-адвокат, в більшості випадків, допускається до участі в справі лише на третій стадії процесу, з моменту першого виклику обвинуваченого до слідчого судді [4]. Участь адвоката-захисника у процесі збирання доказів на попередньому слідстві також обмежена, зокрема, йому надається право бути присутнім на допитах та очних ставках обвинуваченого з іншими обвинуваченими або із свідками, але навіть в таких слідчий діях адвокат-захисник виконує пасивну роль. Показово, що під час допиту захисник-адвокат не має права робити ніяких заяв, не отримавши попереднього дозволу слідчого судді [5].
Б. А. Філімонова зазначає, у Федеративній Республіці Німеччині елементи змагальності знаходять свій прояв лише у випадках, коли суддя-дізнавач (обовʼязки якого виконує дільничний суддя) проводить окремі слідчі дії за клопотанням прокурора: огляди, обшуки, допити. Такі слідчі дії здійснюються за участю представників сторін. Тобто участь захисника в розслідуванні кримінальної справи фактично носить фрагментарний характер і зводиться виключно до його присутності під час виконання вказаних слідчих дій, хоча за загальним правилом поліцейський-дізнавач при першому ж допиті особи зобовʼязаний розʼяснити їй право запросити захисника, проте права захисника доволі обмежені. Так, захисник за КПК ФРН має право лише на вільне і безперешкодне спілкування з обвинуваченим, на присутність під час виконання окремих слідчих дій та на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи і огляд речових доказів [6].
На відміну від кримінального процесуального законодавства Франції та інших країн Європейського континенту, функції адвокатів Великобританії значно ширші. Для прикладу, у разі визнання вини підозрюваним, отримане органом слідства без участі в такому допиті адвоката, не беруться до уваги судом за виключенням деяких випадків [7]. В англійському кримінальному процесі особливе місце займають правила про докази, а сам процес їх збирання є доволі специфічним: їх виявлення, процесуальне визнання доказами і залучення в справу розірвані в часі. На початкових етапах сторони самостійно збирають матеріали з метою доведення винуватості або невинуватості особи, причому сторона обвинувачення збирає виключно ті відомості, що доводять вину особи. Процесуальне долучення зібраних доказів відбувається вже під час попереднього слухання в суді, коли розглядаються всі матеріали, що подаються сторонами. Також за клопотанням сторін судом можуть вживатися заходи спрямовані на отримання нових доказів [8].
У Сполучених Штатах Америки адвокати на стадії досудового розслідування мають можливість здійснювати власне, причому паралельне поліцейському, адвокатське розслідування тому, що, по-перше, результатам адвокатсько-дослідницьких заходів, нарівні з результатами проведення поліцейсько-дослідницьких заходів, надається однакове доказове значення в суді. По-друге, адвокат має можливість збирати докази захисту цілеспрямовано, оскільки, з одного боку, з моменту вступу на захист інтересів обвинуваченого він має право безперешкодно бачитися з ним, а з іншого, – право знайомитися з доказами поліцейського розслідування. По-третє, збираючи докази, адвокати використовують допомогу Федерального Управління захисників (слідчих захисту), які займаються пошуком доказів на користь обвинуваченого. По-четверте, для виявлен ня доказів адвокати звертаються за допомогою до приватних детективів, які в США наділені досить широкими повноваженнями в збиранні необхідної інформації, в т. ч. за допомогою процесуальних методів, таких як спостереження, опитування потерпілих і свідків, проведення обшуків та виїмок тощо, результати яких залучаються в кримінальну справу як докази [6].
Згідно зі спеціальним розділом Закону про адвокатуру Японії «Права і обовʼязки адвоката», який регулює права і обовʼязки японського адвоката, також адвокат має можливість користуватись правами, що становлять зміст адвокатського розслідування.
Подібна ж ситуація склалася і в низці країн Європи, а саме: Нідерландах, Чехії, Данії, Польщі тощо, де адвокату надані всі можливі права для проведення альтернативного розслідування та збирання доказів захисту, безперешкодних побачень із підзахисним та можливість знайомитися з доказами поліцейського розслідування.
Таким чином, можна зробити висновок, що найбільшим обсягом прав у кримінальному процесі наділені захисники, що здійснюють свою діяльність у Сполучених Штатах Америки. Серед великого масиву напрацьованого в цьому аспекті досвіду, у рамках реалізації принципів змагальності та рівності сторін, в Україні, перш за все, слід законодавчо закріпити інститут адвокатського розслідування та механізм реалізації повноважень захисника-адвоката в межах цього інституту, що дозволить підозрюваним та/або обвинуваченим більш ефективно реалізовувати свої права.
Список літератури:
1. Одинцова І. М. Інститут самостійного адвокатського розслідування у кримінальному процесі. URL: http://www.legalposition.umsf.in.ua/archive/2016/2/21.pdf
2. Уолкер. Р. Англійська судова система. Київ: Либідь, 1982. 632 с.
3. Ллойд Л. Уайнреб. Відмова у правосудді: кримінальний процес США. Київ: Либідь, 1985. 191 с.
4. Смірнов А. В. Моделі кримінального процесу. Київ: Кондор, 2000. 224 с.
5. Головко Л. В. Дізнання та попереднє слідство в кримінальному процесі Франції. Київ : Юрінком Інтер, 1995. 130 с.
6. Маслюк О. В. Адвокатське розслідування в кримінальному судочинстві: міжнародний досвід та світові стандарти. Право і суспільство, 2017. № 3, с. 216.
7. Берладин О. Б. Правові аспекти участі адвоката в досудовому провадженні у кримінальному процесі Великобританії. Вісник Академії адвокатури України, 2012. Число 2. с. 138-144.
8. Святоцький О. Д. Адвокатура: історія і сучасність. Київ : Ін-Юре, 1997. 320 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
