Сильне громадянське суспільство є основою демократії. Неурядові (громадські) організації відіграють важливу роль у закріпленні та поширенні у соціумі демократичних цінностей, прав людини і громадянина, є активними у процесах участі суспільства у державному житті та прийнятті важливих та значимих рішень. Активні громадяни своєю участю, ідеями дають поштовх до нових ініціатив, стимулюють владні інституції та здійснюють громадський контроль.
Сьогодні громадські інституції дотичні до різних сфер. Найбільш розповсюджені вони у сферах захисту прав людини, представлення їх інтересів, надання соціальних та інших послуг, здійснення благодійної та волонтерської діяльності, реалізації культурних проектів. Заслуговує на увагу їх діяльність щодо аналізу реалізації державної політики, моніторингу діяльності органів влади, проведення антикорупційних заходів [1].
До громадської активності залучаються різні верстви, соціальні групи, тобто наразі питання дискримінації нівелюється. Розширення можливостей вразливих груп, меншин, людей з інвалідністю, протидія гендерній нерівності є показником рушійних змін у напрямку руху євроінтеграції та є свідченням того, що суспільство реалізує свій потенціал.
Громадська ініціативність в процесі євроінтеграції проявляється у реальних кроках, включаючи збільшення участі громадян у громадській діяльності, консультації з представниками громадськості у процесах прийняття рішень, підвищення рівня обізнаності громадян про права людини, громадянську освіту (шляхом проведення тренінгів, зустрічей, конференцій, обговорень), розширення можливостей щодо створення та діяльності стійких організацій громадянського суспільства, зміцнення регіонального співробітництва. Представники громадськості мають достатньо можливостей для здійснення громадських експертиз, моніторингів, проведення громадських слухань. Пріоритетним на нашу думку у їх діяльності має бути громадський, незалежний контроль за виконанням органами державної влади та місцевого самоврядування положень законодавства [2]. Такі кроки знаходять своє відображення у національному законодавстві, зокрема у законах України "Про громадські об'єднання", "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", "Про органи самоорганізації населення", "Про волонтерську діяльність" тощо. Окремі завдання, пов'язані з розвитком громадянських ініціатив відображені у Національній стратегії у сфері прав людини, Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, Концепції розвитку громадянської освіти в Україні, Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки.
У цьому напрямку варто продовжувати запозичувати досвід ЄС, зокрема розвивати механізми публічних консультацій між органами влади та громадськими інституціями. Так громадська думка виражається як громадянський діалог у вигляді обговорень, дискусій та дебатів [3, с. 72].
На сьогодні доцільним є залучення до активних державотворчих процесів молоді, адже саме їх роль у суспільстві, нові бачення, креативні ідеї можуть бути використані у подальшому. У цьому контексті варто звернути увагу на Закон України «Про визнання пластового руху та особливості державної підтримки пластового, скаутського руху”, який наголошує на вихованні дітей та молоді на основі системи певних скаутських цінностей, які спрямовані на гармонізацію та удосконалення світу, в якому люди реалізують себе як особистості і відіграють конструктивну роль у суспільстві [4].
Однак, зважаючи на значні можливості перед громадськими активістами у їх діяльності виникають проблеми. Це низький рівень їх інституційного розвитку, відсутність професійних кадрів, недостатність фінансових і матеріальних ресурсів, сталих практик та дієвого партнерства з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, бізнесом, недостатні людські ресурси та недостатня підтримку з боку населення. Ці питання потребують подальшого врегулювання та вдосконалення з урахуванням рекомендацій міжнародної спільноти. Вважаємо за необхідне продовжувати розвивати вже існуючу практику щорічного фінансування для проведення конкурсів, грантів для молодіжних і дитячих громадських організацій, організацій осіб з інвалідністю, організацій ветеранів. Ці завдання мають покладатись на центральні органи виконавчої влади у певній сфері, зокрема відповідні міністерства та створені ними територіальні органи.
Література:
1. Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки: Указ Президента України від 07.09.2021 р. № 487/2021 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021#Text
2. Бровко Н. І. Громадська активність у процесі реалізації антикорупційної політики держав // Публічна політика і державне управління в умовах війни: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. м. Вінниця 12 квіт. 2024 р. Вінниця, 2024. С. 40-43.
3. Демида І. Взаємовідносини держави та громадського суспільства в зарубіжних країнах: досвід для України // Забезпечення конструктивного діалогу між владою та суспільством: матеріали наук.-практ. конф., м. Одеса, 28 квіт. 2016 р. Одеса, 2016. С. 53-73.
4. Про визнання пластового руху та особливості державної підтримки пластового, скаутського руху: Закон України від 17.12.2019 р. №385-IX https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-20#Text
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
