18 липня 2024 р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі – Закон № 3886-IX). Цей нормативний акт набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 9 серпня 2024 р. Його зміст вказує, що зазнали змін або доповнень декілька законів України. Найбільш значущі зміни стосуються КУпроАП. Зокрема, йдеться про прийняття нової редакції ст. 51 КУпроАП. Зі змісту цієї законодавчої новели можна зробити висновок, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, вважається таке викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення адміністративного правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі НМДГ). Отже, з набранням чинності Закону № 3886-IX адміністративна відповідальність за такі правопорушення суттєво змінилась (до вказаних змін адміністративно караним було викрадення чужого майна, якщо його вартість не перевищувала 0,2 НМДГ).
З прийняттям такої новели виникає питання щодо мети її прийняття, обґрунтованості, своєчасності та доцільності. Окрім того вкрай важливим є з’ясування взаємозв’язку та взаємного впливу, з однієї сторони, нової редакції ст. 51 КУпроАП, а з іншої – статей 185, 190, 191 КК. Як наслідок також потребує відповіді і питання про зворотню дію закону про кримінальну відповідальність у разі застосування Закону № 3886-IX.
Метою прийняття законопроекту є врегулювання правовідносин в адміністративній та кримінально-правовій сферах та забезпечення більш ефективного, справедливого застосування покарання за фактами дрібних крадіжок, а також удосконалення процесу розкриття адміністративних та кримінальних правопорушень. Про це прямо зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону України № 1106 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» (який передував прийняттю Закону №3886-IX). Необхідність у такому врегулюванні, на думку авторів проєкту, виникла у зв’язку з тим, що з початком повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України було введено воєнний стан та прийнято закони, які змінили окремі положення Кримінального кодексу України, посиливши кримінальну відповідальність. Одним з таких актів був Закон України №2117-IX від 3 березня 2022 р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» (далі Закон №2117-IX). Цим Законом частини четверті статей 185, 186, 187, 189, 191 КК доповнені новою кваліфікуючою ознакою: вчинення кримінальних правопорушень в умовах воєнного або надзвичайного стану. Як наголошують народні депутати, правозастосування Закону №2117-IX призвело до того, що дії осіб, які вчиняли крадіжку майна в умовах воєнного стану, вартість якого перевищує 302 гривень 80 копійок (0,2 НМДГ) кваліфікувались за ч. 4 ст. 185 КК, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років. За таких обставин суворість покарання не відповідає ступеню суспільної небезпеки крадіжки, а отже не є справедливим [1].
Для порівняння у проєкті КК України різновидами майнової шкоди передбачено: істотну, суттєву, значну та тяжку (ст. ст. 2.5.1., 2.5.2, 2.53., 2.5.4, 2.5.5.). Окрім того зазначено, що протиправне діяння, яке спричинило мізерну шкоду, не є кримінальним правопорушенням. Вказане діяння за мірками чинного КК розглядається як малозначне (ч. 2 ст. 11 КК). Отже кримінальна відповідальність за спричинення майнової шкоди, згідно з проєктом КК, може наставати у разі заподіяння не менше, як істотної майнової шкоди. Розмір такої шкоди становить не більше 50 розрахункових одиниць (ст. 1.4.4.). Розрахунковою одиницею спричинення майнової шкоди є 1/30 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року Законом про Державний бюджет України (ст. 1.4.2.) [2]. Проте мінімального розміру істотної майнової шкоди проєкт КК також не передбачає. Виникає питання, де знаходиться межа між мізерною майновою шкодою та істотною. Такий підхід не можна визнати більш вдалим, аніж існуючий порядок встановлення мінімального розміру майнової шкоди, з якого настає кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати за чинним КК.
Варто зауважити, що з моменту набрання чинності Законом №2117-IX, а саме з 7 березня 2022 р., постало питання щодо тлумачення кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану» (ч. 4 ст. 185 КК), яке колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду окреслила як виключну правову проблему. Колегія суддів вважала, що тлумачення ознаки «в умовах воєнного або надзвичайного стану» як такої, що означає «в період дії режиму воєнного або надзвичайного стану» суперечить точному змісту закону і меті, яку ставив законодавець, запроваджуючи зміни до КК. Судом наголошено на тісному зв`язку кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного або надзвичайного стану» в частині четвертій статей 185-187, 189, 191 КК із п. 11 ч. 1 ст. 67 КК «вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій», які, на думку колегії, мають однакову правову природу. І наостанок суд вважав, що тлумачення ознаки «в умовах воєнного стану або надзвичайного стану» без урахування того, чи були використані такі умови для вчинення злочину, порушує принцип індивідуалізації покарання, визначений ч. 2 ст. 61 Конституції України [3]. Щодо вказаного рішення була оголошена окрема думка судді Н. О. Антонюк, яка зазначила, що у випадках, коли крадіжка вчинена в умовах воєнного стану і цей стан введений на всій території держави, то вочевидь особі треба інкримінувати цю ознаку. Адже законодавець врахував вчинення крадіжки в умовах воєнного стану як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку. На думку судді законодавець свідомо не написав «крадіжка з використанням умов воєнного стану». Адже цілком очевидно, що його ціллю було втримання можливого росту злочинності під час війни, оскільки люди залишили свої домівки, поїхали із заощадженнями і цінностями в інші області держави чи взагалі в інші держави. Обсяг роботи правоохоронців із областей, в яких не ведуться активні бойові дії, із початком повномасштабного вторгнення рф в Україну також суттєво зріс. Тому законодавець враховує фактор «воєнного стану» загалом на всій території, на якій цей стан введено, адже він безпосередньо відображається на діяльності як правоохоронної системи, так і на житті пересічних громадян [4].
З таким тлумаченням кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану» (ч. 4 ст. 185 КК) в Ухвалі Першої судової палати не погодилась Велика Палата Верховного Суду, яка навпаки підтримала правову позицію щодо оцінки крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану, відповідно до якої кваліфікуюча ознака «вчинення злочину в умовах воєнного стану» не є тотожним поняттям до обставин вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Як зазначила Велика Палата, така позиція є сталою, оскільки неодноразово переглядаючи судові рішення щодо осіб, засуджених за різні злочини з кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного стану», Касаційний суд не ставив під сумнів правильність кваліфікації дій винних осіб за цією кваліфікуючою ознакою. Враховуючи наведене, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі даного кримінального провадження на її розгляд. А тому справа була повернута для подальшого розгляду відповідною колегією суддів Касаційного кримінального суду [5].
Аналіз тексту Закону №2117-IX, пояснювальної записки до нього, переконливих аргументів колегії суддів Першої судової палати КС ВС дає підстави для висновку, що обтяжуюча обставина «з використанням умов воєнного або надзвичайного стану», яка передбачена п. 11 ч. 1 ст. 67 КК та кваліфікуюча обставина «в умовах воєнного або надзвичайного стану», яка передбачена у ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 191 КК мають однакову правову природу. Як слушно зазначає Л. Ю. Тимофеєва, дотримання принципу пропорційності є однією з основних вимог справедливості та правосуддя, у тому числі визначення покарання та його розміру. Отже, видається непропорційним кваліфікувати будь-яку крадіжку, зокрема, яка спричинила шкоду у мінімальних розмірах за особливо кваліфікованим складом, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК. Умови воєнного стану існують по всій території України до закінчення війни, але це не дає підстав для нівелювання основного складу та інших кваліфікуючих ознак [6, с. 29-31]. Таким чином кваліфікуючу ознаку, передбачену в ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 191 КК необхідно уточнити, вказавши на вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану. Дослідження кримінальних проваджень у Єдиному реєстрі судових рішень вказує на те, що поки не внесені зміни до чинного КК, суди, розуміючи очевидну невідповідність, непропорційність тяжкості вчиненого злочину та санкції, що загрожує особі, змушені у провадженнях, де особи обвинувачуються у скоєнні крадіжки, вчиненої в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 4 ст. 185 КК), у разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк п’ять років, застосовувати звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням. Однак така практика застосування ст. 75 КК спотворює інститут звільнення від відбування покарання, який не призначений для нуліфікації непомірно жорстоких положень кримінального закону [7] в угоду досягнення мінімально можливої справедливості для засудженого.
Наступним аргументом на користь прийняття Закону №3886-IX народними депутатами наведено вражаючі статистичні дані. Зокрема, за інформацією Офісу Генерального прокурора у 2023 р. обліковано 82 123 кримінальних проваджень за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 КК, з яких у 48 921 повідомлено про підозру, до суду скеровано 44 924 кримінальних проваджень, з них 44 083 з обвинувальним актом та 30 155 кримінальних проваджень закрито. Проте сприймати такі дані потрібно критично, адже до початку повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України статистичні дані за ст. 185 КК були не менш вражаючими. Зокрема, у 2021 р. було зареєстровано 113 517 кримінальних правопорушення, з яких у 60 895 провадженнях особам вручене повідомлення про підозру, до суду направлено 57 541 кримінальних проваджень, з них 56 546 з обвинувальним актом та 99 034 провадження закрито [8]. Отже, така статистика не дає уявлення, про те, на скільки збільшилась кількість кримінальних проваджень, облікованих за ч. 4 ст. 185 КК як крадіжка, вчинена в умовах воєнного або надзвичайного стану, у порівнянні з іншими періодами, коли така кваліфікуюча ознака була відсутня.
Протягом правозастосування Закону № 3886-IX відразу постало питання про те, чи нова редакція ст. 51 КУпроАП призвела до зміни обсягу кримінально караних діянь, передбачених ст. 185 (крадіжка), ст. 190 (шахрайство) чи ст. 191 (привласнення чи розтрата) КК і, відповідно, про зворотну дію цього закону.
Вказане питання було предметом розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. У своїй Постанові від 22 серпня 2024 р. по справі № 567/507/23 (провадження N 51-7110 км 23) колегія суддів, використавши положення ч. 1 ст. 3 КК України, вказала, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, ч. 6 ст. 3 КК, згідно яких зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення, а також застосувавши приписи ст. 58 Конституції України, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи прийшла до висновку, що Закон № 3886-IX змінив обсяг кримінально караних діянь, зокрема, передбачених ст. 185 КК. Враховуючи, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК), у вказаній справі, має бути застосований принцип зворотної дії закону в часі, передбаченому ст. 5 КК України та приписи ч. 2 ст. 433 КПК України. Як наслідок з судових рішень судів попередніх інстанцій посилання про скоєння обвинуваченим 28 січня 2023 р. повторного таємного викрадення майна, вчиненого в умовах воєнного стану, підлягає виключенню як таке, що з урахуванням вищенаведеного, не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України [9].
З таким тлумаченням Закону № 3886-IX не погодилась інша колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. У своїй Ухвалі від 29 серпня 2024 р. по справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555км24) колегія суддів взяла за основу Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі). (№ 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року в справі № 1-3/2000). У ньому КСУ зазначив, що зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України та відповідних положень КК про зворотну дію закону в часі надало КСУ підстави до висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи [10]. На цій підставі колегія суддів вважає, що Закон № 3886-IX є складовою законодавства про адміністративні правопорушення, з огляду на що змінену ст. 51 КУпАП не можна вважати новим – зміненим законом України про кримінальну відповідальність, відповідно і застосовувати положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК, які визначають зворотну дію закону в часі. Таким чином колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС прийшла до висновку про необхідність відступити від правозастосовної позиції в подібних правовідносинах, якою керувалася Перша судова палата ККС ВС у постанові від 22 серпня 2024 року (справа № 567/507/23, провадження № 51-7110км23), за якою зміни ст. 51 КУпАП визнані підставою до застосування приписів ст. 5 КК, адже виходить із іншої правової позиції щодо застосування норм права, відмінної від раніше висловленої Верховним Судом. З метою формування єдиної правозастосовної практики вказане кримінальне провадження колегія суддів передала на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду [11].
Отже, своє бачення щодо цього питання має висловити Об’єднана Палата Верховного Суду. Хочеться сподіватись, що вона підтвердить наявність підстав для застосування зворотної дії закону в часі, передбаченої ст. 5 КК, керуючись принципом верховенства права. Таке рішення буде справедливим щодо осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання Законом №3886-IX чинності, у тому числі щодо осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. В протилежному випадку Україну чекають численні звернення зацікавлених осіб до Європейського Суду з прав людини.
Наукові дискусії з питань тлумачення Закону №3886-IX тільки розпочались. У зв’язку з цим, обґрунтованим видається тлумачення, яке пропонує В.Ю. Пономаренко. Науковець зазначає, що згадане вище Рішення КСУ не підлягає застосуванню до ситуації, яка склалася після набрання чинності Законом №3886-IX, з огляду на формальну відмінність цієї ситуації від того, про що йдеться в правовій позиції КСУ. Диспозиції ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 191 КК не можуть бути визнані бланкетними. Через це вказана правова позиція КСУ не може бути застосована. Співвідношення між приписами ч. 1 ст. 185, ч.1 ст. 190, ч. 1 ст. 191 КК, з одного боку, і ст. 51 КУпроАП, з іншого боку, має проводитися не через використання конструкції «бланкетної диспозиції», а на основі вироблених у практиці Європейського Суду з прав людини критеріїв розуміння звинувачення з боку держави, яке має кримінальний характер у сенсі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які отримали назву «критерії Енгеля». Вказані критерії Європейський Суд з прав людини неодноразово застосовував у справах проти України, у тому числі – пов’язаних з притягненням до відповідальності на основі КУпроАП. Виходячи зі сказаного, ст. 51 КУпроАП слід розглядати як нормативно-правовий припис кримінального законодавства, що вміщений до нормативно-правового акту іншої галузевої належності. Таким чином, ст. 51 КУпАП, з одного боку, і ст. 185 або ст. 190 або ст. 191 КК завжди мають тлумачитися в системі і зміна обсягу однієї з них автоматично тягне зміну обсягу іншої. Тому внесення змін Законом № 3886-IX до ст. 51 КпАП одночасно стало і внесенням змін до змісту ст. 185, ст. 190 і ст. 191 КК. Отже, ст. ст. 185, 190 і 191 (в частині привласнення і розтрати) КК після набрання чинності Законом № 3886-IX є змістовно новими, якими більше не передбачено кримінальної відповідальності на підставі КК за викрадення чужого майна вартістю від 0,2 до 2 НМДГ, у зв’язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 5 КК вони мають зворотну дію в часі, тобто поширюються на всіх осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання вказаним законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість [12].
Отже, з набранням чинності Закону № 3886-IX, а саме з 9 серпня 2024 р., викрадення чужого майна є кримінально караним за ст. 185, ст. 190 і ст. 191 КК, якщо його вартість перевищує 2 НМДГ. У грошовому еквіваленті йдеться про суму понад 3028 грн. Звісно виникає питання, чи обґрунтованою є такий розмір? Проблема ще більше ускладняється, якщо йдеться про дрібне викрадення чужого майна (до 2 НМДГ/3028 грн.), вчинене повторно (ч. 3 ст. 51 КУпроАП), або три і більше разів (ч. у ст. 51 КУпроАП) протягом року, особою, яка піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна. З 1 січня 2024 р. в Україні мінімальна соціальна пенсія, на яку змушені жити багато пенсіонерів – 2361 грн. Значення цих коштів для таких осіб важко переоцінити, а їх викрадення передбачає лише загрозу адміністративної відповідальності. Крім того треба взяти до уваги, що воєнний стан діє протягом певного часу, а тому важливо з’ясувати чи такий розмір є виправданим і у мирний час, після скасування воєнного стану. Усвідомлюючи той факт, що встановити правильний вартісний критерій розмежування адміністративно та кримінально караних правопорушень вкрай важко, все ж потрібно зазначити, що вартість майна, яка покладається в основу розмежування адміністративних та кримінальних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП та ст. 185, ст. 190 і ст. 191 КК, потребує подальшого дослідження та обговорення.
Аналіз змісту Закону № 3886-IX та супровідних документів до нього (пояснювальної записки, висновку Головного науково-експертного управління Арарату ВР України, зауважень Головного юридичного управління Арарату ВР України, висновків комітету ВР України з правоохоронної діяльності) дають можливість встановити, що головною причиною його прийняття була нагальна потреба зняти проблеми правозастосування Закону України №2117-IX від 3 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», які виникали у випадках притягнення до кримінальної відповідальності осіб за правопорушення, передбачені ст. 185, ст. 190 і ст. 191 КК, вчинені в умовах воєнного або надзвичайного стану. Беручи до уваги цей основний чинник, можна визнати, що Закон № 3886-IX теж певною мірою є законом воєнного часу. Разом з тим, його положення носять універсальний характер і з припиненням або скасуванням воєнного стану не втрачають свою дію.
Наведене вище дає підстави зробити висновок, що Закон № 3886-IX є достатньо обґрунтованим та вкрай необхідним. Його прийняття є дещо запізнілим, адже найбільш доречно його було приймати одночасно із Законом №2117-IX, враховуючи їх взаємопов’язаність. Проте така неузгодженість та несвоєчасність викликана імовірно, умовами війни. Разом з тим, Закон № 3886-IX не позбавлений певних недоліків, головним з яких є вартісний критерій, використаний законодавцем для розмежування адміністративних та кримінальних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП та ст. 185, ст. 190 і ст. 191 КК. Очевидно він потребує подальшого дослідження, та обговорення.
Література:
1. Пояснювальна записка до проекту Закону України № 1106 від 12 березня 2024 р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна». URL: blob:https://itd.rada.gov.ua/1ad1b2d5-98f2-4fdd-ae7d-a273f43a2eb7
2. Проєкт Кримінального кодексу України (станом на 01.08.2024 р.) URL: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2024/08/02/kontrolnyj-tekst-proyektu-kk-stanom-na-01-08-2024.pdf
3. Ухвала від 28 березня 2023 р. колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду по справі № 722/594/22 (провадження № 51-3186км22). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110395917?fbclid=IwAR0m4oKvWg7juxX13CSqYRN8JhRSLZ6TGkIZDJAexTkAFOq6LycCJgL_c-Q
4. Окрема думка судді Н. О. Антонюк по справі № 722/594/22 (провадження № 51-3186км22) Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 березня 2023 р. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110339366
5. Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2023 р. по справі № 722/594/22 (провадження № 13-27кс23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111460562
6. Тімофєєва Л. Ю. Пропорційність врахування обтяжуючих та пом’якшуючих обставин при кваліфікації та призначенні покарання / Вісник Асоціації кримінального права України, 2024. № 1(21). С. 13-36. URL: https://doi.org/10.21564/2311-9640.2024.21.306239
7. Мамченко Н. Тлумачення ознаки «в умовах воєнного стану» призводить до того, що будь-яка крадіжка розглядається як тяжкий злочин, і це спотворює саме поняття – справу передали до ВП ВС. Юридична газета. 29 квітня 2023 р. URL: https://sud.ua/uk/news/publication/268935-tolkovanie-priznaka-v-usloviyakh-voennogo-polozheniya-privodit-k-tomu-chto-lyubaya-krazha-rassmatrivaetsya-kak-tyazhkoe-prestuplenie-i-eto-iskazhaet-samo-ponyatie-delo-peredali-na-bp-vs
8. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за січень-грудень 2023 року Офісу Генерального прокурора Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування. URL: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2
9. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2024 р. по справі № 567/507/2323, (провадження N 51-7110 км 23). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121159033
10. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі). (№ 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року в справі № 1-3/2000). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-00#Text
11. Ухвала колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 серпня 2024 р. по справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555км24). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121295777
12. Пономаренко Ю. А. Науково-практичний висновок щодо запиту судді Верховного Суду В. В. Наставного (вих. № 325/0/26-24 від 30.08.2024).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
