Ще 10-15 років тому люди не могли уявити наскільки наше життя буде тісно пов’язано з цифровими технологіями. Натомість сьогодні майже всі сфери людського життя тим чи іншим чином підпадають під вплив цифровізації. Це змушує науковців говорити про настання четвертої промислової революції та розбудови цифрової економіки [2].
Як зазначається у спеціальній літературі, цифровізація, або цифрова трансформація (діджиталізація) стосується «змін, пов’язаних із застосуванням цифрових технологій у всіх аспектах людського суспільства» [1]. Цілком логічним є застосування цифрових технологій і в місцевому самоврядуванні.
Найбільш очевидною причиною до впровадження цифровізації є можливість підвищити ефективність управління. Наведемо приклад: раніше для того, щоб отримати паспорт громадянина України потрібно було отримати довідку про місце проживання, що супроводжувалося складним графіком роботи державних установ, великими чергами та необхідністю співробітників, які будуть займатися її виданням. Сьогодні довідку про місце проживання ми можемо згенерувати у «Дії» протягом 15 хвилин. Тому цифрові технології можуть допомогти автоматизувати рутинні процеси в органах місцевого самоврядування, зменшити бюрократичні перепони, що в свою чергу призведе до заощадження часу та ресурсів. Завдяки електронним системам можна ефективніше управляти процесами надання комунальних послуг, водо- та електропостачанням, роботою інших інфраструктурних об’єктів, що полегшить роботу органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств, установ та організацій.
Цифрові технології роблять послуги більш доступними для громадян. Мешканці громад можуть отримувати послуги дистанційно: подавати заявки, отримувати дозволи, робити запити до органів влади, здійснювати платежі до місцевих бюджетів. Найбільш актуальним це видається для мешканців віддалених сіл та селищ, для яких отримання різноматних послуг потребує значних витрат часу та подолання відстаней.
Поряд із оптимізацією процесів, які відбуваються у місцевому самоврядуванні, важливим напрямком публічної політики є боротьба з корупційними ризиками. І в цьому контексті цифрові технології допомагають забезпечити прозорість та підзвітність. Ми можемо відстежувати бюджетні витрати і робити самостійний висновок, чи дійсно певні закупівлі відповідають інтересам громади. Так, за останні кілька років поставали питання про необхідність модернізації спортивних комплексів місцевою владою під час війни. Це призводило до активних дискусій серед громадськості, що говорить про актуальність цих питань у суспільстві.
Звернемося до соціологічних досліджень. За даними 2018 року, 87% опитаних громадян відповідали, що не долучаються сьогодні до активної громадської діяльності [3]. Опитування за 2021 рік показало схожі результати; на питання: «Чи берете ви участь у житті вашої громади (будинку, вулиці, району)?» ‒ схвально відповіли лише 7% опитаних, і ще 26% вказали, що рідко беруть участь [6]. Відповідно лише третина жителів громад провадять діяльність у межах громад. З моменту повномасштабного вторгнення активність громадян змінилася; на це ж питання схвально відповіли 47% зовнішньо переміщених осіб, 23 % внутрішньо переміщених осіб та 26% непереміщених осіб [4]. Звісно, такі цифри є показником збільшення активності мешканців громад, але українці, які опинилися за кордоном, є майже вдвічі більш залученими, ніж ті, хто знаходяться в Україні. У свою чергу, цифрові технології надають можливість мешканцям громад бути більш залученими до процесу прийняття рішень на місцевому рівні, оскільки їх застосування не потребує відвідування засідань місцевої ради чи потрапляння до міського, селищного чи сільського голови у години прийому. Крім того, використання новітніх технологій може поліпшити зворотній зв’язок між місцевою владою та жителями громади. Це можуть бути електронні платформи для обговорення, голосування або збору ініціатив.
Ще одним виміром впровадження цифровізації є концепція «розумного міста». «Розумне місто» полягає у інтеграції інноваційних технологій у економічне, екологічне і безпечне використання міських систем життєдіяльності [5, 117]. Вони передбачають енергозбереження, безпеку, управління відходами, управління системами транспорту тощо.
Поряд з можливостями видається необхідним окреслити й виклики, пов’язані з використанням цифрових технологій у місцевому самоврядуванні:
1. Проблема законодавчого регулювання. В Україні існує низка нормативно-правових актів, які регулюють питання цифровізації, зокрема закони України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» та інші, але цього недостатньо. Багато питань, пов’язаних із цифровою трансформацією населених пунктів, ними не охоплюється, зокрема технології «розумного міста», використання штучного інтелекту та управління великими даними тощо.
2. Проблема захисту прайвесі. Це і безпека персональних даних, і збір конфіденційної інформації, питання щодо обсягів та часу зберігання інформації, яка стала відома органам місцевого самоврядування, а також комунальним підприємствам, установам та організаціям, та інші види втручання у приватне життя.
3. Проблема з кібербезпекою. Електронні системи схильні до втручання (хакерські атаки), що може надовго дестабілізувати місцеве життя та завдати різного роду збитків.
4. Проблема низької цифрової грамотності (як і пересічних громадян, так і представників органів місцевого самоврядування).
5. Недостатнє фінансування. Громади не завжди мають достатній обсяг місцевих фінансів для того, щоб інвестувати в інноваційні технології та вправдження цифрових трансформацій.
Таким чином, впровадження цифрових технологій в організацію місцевого самоврядування пов’язано з певними викликами, але є частиною закономірного розвитку сучасної місцевої демократії та розбудови інноваційного суспільства. Це стратегічний напрямок розвитку, модернізації місцевого самоврядування на шляху його прозорості, інноваційності та ефективності. Для успішного впровадження цифрової трансформації місцевого самоврядування потрібно оперативно приводити правову базу у відповідність із сучасними викликами у сфері технологій. При цьому слід комплексно охоплювати різні аспекти: кібербезпеку, захист приватного життя, фінансування, системне забезпечення, цифрову грамотність.
Список використаних джерел:
1. Stolterman E., Fors A. C. Information Technology and the Good Life. Information Systems Research: Relevant Theory and Informed Practice / B. Kaplan et al. (eds). London, UK: Kluwer Academic Publishers, 2004. URL: https://www.researchgate.net/publication/46298817_Information_Technology_and_the _Good_Life (дата звернення: 01.10.2024).
2. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. Foreign Affairs. 2015, Dec.12. URL: https://www.foreignaffairs.com/articles/2015-12-12/fourth-industrial-revolution (дата звернення: 01.10.2024).
3. Від сильного громадянського суспільства до сталої громадської участі. Головна ‒ Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. URL: https://dif.org.ua/article/vid-silnogo-gromadyanskogo-suspilstva-do-staloi-gromadskoi-uchasti (дата звернення: 01.10.2024).
4. Загальнонаціональне опитування щодо громадського залучення. Весна 2024. URL: https://www.dropbox.com/scl/fi/yc3lyv76vvx77q7lny5lz/Pact-USAID-ENGAGE_CEP-Spring-2024 (дата звернення: 01.10.2024).
5. Мужанова Т. М. «Розумне місто» як інноваційна модель управління. Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2017. № 2. С. 116-122.
6. Опитування громадської думки для оцінки змін в обізнаності громадян щодо громадських організацій та їхньої діяльності. URL: https://www.dropbox.com/scl/fi/3tob16xggb156str57tjk/Pact-USAID_Engage_CEP_ poll_w8_Dec20-Jan21_slides_Ukr_public.pdf?rlkey=w2z5qtsxu49fepo4lgv0iwjtz& amp;e=1&dl=0. (дата звернення: 01.10.2024).
____________________
Науковий керівник: Серьогін Віталій Олександрович, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конституційного і муніципального права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
|