Однією з найбільш злободенних та непростих проблем сучасного суспільства, за оцінками вчених та практичних працівників, виступає організована злочинність. Вона посягає на основи державного та суспільного устрою країни, підриває її економіку, що розкладає вплив на духовно-моральні засади, культивуючи серед населення традиції та звичаї злочинного світу. Можна визнати, що організована злочинність несе реальну загрозу національній безпеці.
Центральне місце у цих негативних процесах належить суб'єктам організованої злочинності – організованим злочинним формуванням, діяльність яких визначають керівники, рядові та інші учасники злочинних об'єднань. Тим часом в умовах глобалізації організованої злочинності, її проникнення, у кримінології більша частина дослідників зосередила свою увагу на вивченні особистості лише організатора злочинної діяльності, лише поверхово торкнувшись інших учасників організованих злочинних формувань.
Слід визнати, що заходи протидії організованій злочинності та профілактичного впливу на учасників організованих злочинних формувань на етапі неефективні. Відсутність підготовлених кадрів, недостатнє матеріально-технічне та інформаційне забезпечення правоохоронних органів, а також брак нормативно-правових актів та науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо профілактичного впливу на лідерів, рядових та інших учасників організованих злочинних формувань зумовлюють низький рівень результативності правоохоронної діяльності у зазначеній сфері.
Громадська небезпека учасника організованої злочинної діяльності полягає в тому, що він є частиною організованої системи злочинності, та члени організованих злочинних формувань представляють особливу, підвищену суспільну небезпеку саме у таких об'єднаннях.
Організована злочинність – це відносно самостійний вигляд злочинності, що має високий рівень суспільної небезпеки, являє собою цілісну стійку систему злочинної діяльності організованих злочинних формувань, що складається із сукупності злочинів, скоєних організованими злочинними групами та (або) злочинними спільнотами (злочинними організаціями), та осіб, їх вчинили на певній території в певний проміжок часу, що виявляється у здатності до відтворення та в систематичній злочинної діяльності, яка забезпечена своїми засобами захисту від соціального контролю та корупційними зв'язками з представниками державної влади, місцевого самоврядування та здійснюється у всіх сферах життя суспільства, гарантуючи фінансовий прибуток, у тому числі від легалізації злочинних доходів [1, с. 63-64].
Несприятливими тенденціями організованої злочинності є: хоч і незначне, але зростання злочинів, вчинених організованими злочинними групами та організованими злочинними спільнотами, як у загальну масу злочинів, і груповий злочинності; транснаціональний характер організованої злочинної діяльності; поширення нових форм проявів організованої злочинної діяльності; «омолодження» та залучення до злочинної діяльності молодих людей (від 16 до 25 років); все велика залученість до організованої злочинної діяльності жінок, які мають малолітніх дітей, а також вікових (літніх) категорій осіб.
Організований злочинець – це учасник організованого злочинного формування з властивими йому негативними морально-психологічними властивостями та якостями, що визначають характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, його місце та роль організованому злочинному формуванні.
Кримінологічні особливості особистості лідера організованого злочинного формування визначаються тим, що він має яскраво виражене правовим нігілізмом, непорушною антисоціальною установкою без будь-якого внутрішнього самоосуду, високим ступенем криміногенного спотворення особистісних характеристик, освічений, комунікабельний, підприємливий і своєму соціальному статусу близький до успішного законослухняного громадянина.
Кримінологічні особливості рядових та інших учасників організованого злочинного формування визначаються нижчим рівнем їх кримінальної стійкості, схильністю до впливу групи, діяльністю в її інтересах, часом на шкоду своїм власним, наявністю підтримки з сторони злочинної організації, що формує впевненість у собі та відчуття безкарності. На відміну від лідерів, учасники організованих злочинних формувань є молодшими і менш освіченими, не влаштовані в особистого життя, мають досить низький соціальний статус [2, с. 205-206].
Слід відзначити, що для рядових та інших учасників організованого злочинного формування характерний нижчий рівень кримінальної «стійкості», вони схильні до впливу групи, діють у її інтересах, часом жертвуючи своїми власними, водночас знаходять у злочинній організації підтримку, отримуючи впевненість у собі та відчуття безкарності. Виконавці – учасники організованих злочинних формувань, в порівнянні з їхніми лідерами, молодші, мають більше низький рівень освіти, невлаштовані в особистому житті, мають достатньо низький соціальний статус, здебільшого, відносяться до корисливо-насильницького типу особистості. Таким чином, рядові та інші учасники організованих злочинних формувань мають специфічні особливості особистісних характеристик, які необхідно враховувати при профілактичний вплив на них [4, с. 231-232].
Одним із пріоритетних напрямків слід вважати саме профілактичний вплив на лідерів, рядових та інших учасників організованих злочинних формувань, що являють собою сукупність спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на виявлення умов формування даних груп, а також факторів, що породжують та зумовлюють скоєння злочинів з боку учасників організованого злочинного формування та надання попереджувального впливу на його лідерів, рядових та інших членів [3].
Таким чином, попередження злочинності та профілактика злочину слід розглядати як ціле та його частина, тобто профілактичний вплив на учасників організованих злочинних формувань є однією з основних форм попередження організованої злочинності і не передбачає тільки виявлення, локалізацію, нейтралізацію факторів, що породжують та що зумовлюють групову протиправну поведінку, а й надання попереджувального впливу на лідерів, рядових та інших членів даних об'єднань.
Вплив на членів організованого злочинного формування, має проводитися диференційовано залежно від ієрархічної підпорядкованості, статево приналежності та міжособистісного спілкування у злочинній структурі, а також характеру та ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину. Загально соціальні та спеціально-кримінологічні заходи попередження організованої злочинності стосовно конкретного учасника організованого злочинного формування трансформуються в індивідуальний рівень.
Список використаних джерел:
1. Бусол О. Ю. Організована злочинність в Україні: стан і проблеми реалізації державної політики у сфері протидії цьому явищу. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 2. С. 60-71.
2. Кальман А. Г., Христич І. О. та ін. Злочинність у сфері економіки: проблеми прогнозування, планування та координації заходів протидії. Акад. прав. наук України, Ін-т вивчення проблем злочинності. Харків: Новасофт, 2005. 256 с.
3. Перелигіна Р. В., Дмитришак Ю. І. Щодо стратегії боротьби з організованою злочинністю (на прикладі України та Іспанії). Часопис Київського університету права. 2019. № 4
4. Попович В. М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології / В. М. Попович. Київ: Правові джерела, 2013. 448 с.
____________________
Науковий керівник: Любавіна Вікторія Петрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу, Навчально-науковий інститут права Державного податкового університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
