Вивчення прецедентів щодо господарських злочинів відіграє важливу роль у боротьбі з цією формою злочинності та запобіганні її виникненню. Аналіз таких прецедентів дозволяє виявити загальні закономірності та особливості у сфері господарської злочинності.
Слід відмітити, що господарські злочини є одним із різновидів злочинів проти економічної безпеки держави. Вони ґрунтуються на порушенні законодавства у сфері підприємницької діяльності та економіки загалом.
Головними суб'єктами господарських злочинів можуть виступати як посадові особи, які перевищують свої повноваження, так і особи, які не пов'язані посадовими обов'язками. Залежно від скоєних дій, можуть бути причетними до скоєння злочинів, або бути співучасниками, або бути самостійними виконавцями господарських злочинів.
Важливою основою виявлення господарських злочинів є відповідальність юридичних і фізичних осіб за протиправні дії. Вона визначається відповідно до законодавства і може включати різні заходи, такі як адміністративні штрафи, позбавлення волі на певний термін або штрафні санкції [1].
Насамперед, кримінологічні дослідження показують, що господарські злочини вчиняються як фізичними особами, і юридичними особами. Вони можуть бути як на приватному, так і на державному рівні.
Залежно від сфери діяльності та характеру порушень, господарські злочини можна поділити на такі типи:
- злочини у сфері муніципальної економіки;
- злочини у сфері охорони здоров'я;
- злочини у сфері громадського харчування;
- злочини у сфері транспорту;
- злочини у сфері будівельної діяльності;
- злочини у сфері банківської та фінансової діяльності;
- злочини у сфері митних операцій;
- злочини у сфері податків та зборів;
- злочини у сфері виробництва та реалізації товарів [2, с. 13-14].
Слід зазначити, що кожен із перерахованих типів господарських злочинів має свої особливості та потребує особливого контролю та нагляду. Основне завдання законодавства та правоохоронних органів полягає у запобіганні та припиненні протиправних дій у сфері господарської діяльності, а також у покаранні винних осіб.
Проте не можна вважати, що злочини у сфері господарської діяльності виникають лише внаслідок зловживання службовими повноваженнями чи корупцією. Нерідко такі правопорушення можуть бути пов'язані з окремими діяннями або діями, які, хоча і не є злочинами згідно з нормативною базою, все ж таки суперечать загально-соціальним нормам і вимагають втручання державних або муніципальних служб.
Злочини у сфері господарської діяльність характеризується порушенням законних правий і інтересів підприємств, держави, громадян. Вони є формою кримінально-правового злочину, що призводить до істотних збитків для економічної сфери.
Для аналізу таких прецедентів слід вивчити такі аспекти, як характеристика вчиненого злочину, його склад та ознаки, методи дослідження, розгляд сфери його вчинення, а також особливу увагу слід приділити повноваженням та посадовим обов'язкам особи, яка вчинила злочин.
Величезне значення слід надати аналізу сучасних прецедентів стосовно господарських злочинів. При вивченні таких випадків необхідно провести методологічну оцінку господарської злочинності та виявити причини та умови, що сприяють їх вчиненню.
Дослідження прецедентів щодо господарських злочинів допомагає сформулювати рекомендації та запропонувати заходи щодо попередження цього виду злочинності. Важливо звернути увагу на повноваження та посадові обов'язки осіб, які вчинили злочин, а також можливість співучасті інших осіб у ньому [3, с. 9-10].
Таким чином, вивчення прецедентів щодо господарських злочинів є важливим інструментом у боротьбі з цією формою злочинності. Аналіз таких прецедентів допомагає позначити особливості та загальні закономірності у сфері господарської злочинності та сприяє розробці ефективних заходів щодо її попередження та контролю.
У ході дослідження криміналістичної характеристики господарських злочинів важливо звернути увагу на історію та основу їхнього становлення. Такий аналіз допоможе виявити загальні тенденції та еволюцію цієї форми злочинності.
Розгляд кримінологічних аспектів та причин появи господарських злочинів дає можливість краще зрозуміти природу цього явища та розробити запобіжні заходи та контроль. Вивчення областей, у яких відбуваються порушення, як-от охорона здоров'я, управління компаніями та інших, допомагає точніше визначити специфіку господарську злочинність [4, с. 217-218].
Постає необхідність розв’язання такої важливої науково-прикладної проблеми, як обґрунтування теоретичних положень та розроблення напрямів удосконалення вітчизняного кримінального законодавства і практики його застосування, спрямованих на підвищення ефективності кримінально-правової охорони господарських відносин.
Отже, на підставі наведеного, можна зробити висновок про те, що господарські злочини відіграють важливу роль в історії та розвитку українського суспільства. Поняття та типи таких злочинів є основою криміналістичної методології та є базою для визначення компетенції правоохоронних органів, а також для прийняття рішень з питання давності злочинів та встановлення санкцій. Система норм про господарські злочини в її сучасному вигляді сформувалася в європейських законодавствах до кінця минулого століття. На той час загальне у різних національних системах господарських злочинів набуло домінуючого характеру, національні особливості відійшли другого план. Відбувається стихійна та організована гармонізація та уніфікація норм про господарські злочини. У результаті можна говорити про типову для держав із розвиненою економікою систему господарських злочинів.
В основі принципової схожості систем господарських злочинів різних країн лежать єдині універсальні форми правової організації їх економіки та, зрештою, об'єктивні потреби ринкової економіки.
Список використаних джерел:
1. Деревянко Б., Грещук Г., Туркот О. Застосування альтернативних способів захисту прав суб'єктів господарювання: українські реалії та досвід країн 190 ЄС. Економіка та право. 2023. № 1. C. 34-42. https://doi.org/10.15407/econlaw.2023.01.034
2. Кравець І. Резнікова В., Пацурія Н. Вплив держави на економіку у повоєнний період: концептуальні засади перспектив правового регулювання. Право України. 2023. № 8. С. 12-43.
3. Остапенко Ю. Саморегулівна діяльність у сфері господарюваннязавдання господарсько-правового правознавства. 2018. Вип. 2. С. 9-11.
4. Хрімлі К. Поняття господарсько-торговельної діяльності. Актуальні проблеми держави та права. 2014. Випуск 74. С. 217-222.
____________________
Науковий керівник: Любавіна Вікторія Петрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу, Навчально-науковий інститут права Державного податкового університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
