Відповідно до визначення, сформульованого Світовим банком, «управління означає спосіб, у який влада реалізується в управлінні економічними та соціальними ресурсами для розвитку» [1]. У наш час управління найчастіше ототожнюють із процесом прийняття рішень та процесом їх реалізації. Концепція може використовуватися в різних контекстах, наприклад, корпоративне управління, міжнародне управління, національне управління, державне управління або місцеве управління.
Взявши наведене вище визначення як відправну точку для подальшого аналізу, визначено групи формальних і неформальних суб’єктів, залучених до процесу управління, а також формальні та неформальні структури, які створюються для прийняття та виконання конкретних рішень. Одним із суб’єктів управління є уряд, інші суб’єкти, залучені до процесу управління, відрізняються залежно від рівня, якого він стосується.
На думку А. Іванського, «органи місцевого самоврядування позбавлені можливості створювати компетентні органи щодо фінансового контролю за діяльністю фізичних та юридичних осіб – платників місцевих податків і зборів. Міський голова фактично позбавлений будь-яких повноважень у сфері захисту фінансових прав та інтересів громади на стадії виконання бюджету, за винятком подання відповідних позовних заяв до підконтрольних суб’єктів – комунальних установ та інших утворень, засновниками яких є органи місцевого самоврядування. При цьому застосування до них фінансових санкцій за правопорушення в галузі фінансової діяльності законодавчо не передбачено, тобто не є можливим» [2].
Відповідно до ст. 9 «Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування» Європейської хартії про місцеве самоврядування від 15.10.1985 р. «органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси 101, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Обсяг фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування відповідає функціям, які передбачені конституцією або законом. Певна частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони уповноважені встановлювати в межах закону. Фінансові системи, які становлять підґрунтя ресурсів органів місцевого самоврядування, мають достатньо диверсифікований і підвищувальний характер та повинні забезпечувати можливість узгоджувати наявні ресурси, наскільки це практично можливо, з реальним зростанням вартості виконуваних ними завдань» [3].
Особливою іманентністю та ключовою цінністю територіального самоврядування є фінансова незалежність. Це один із пріоритетних принципів фінансів місцевого самоврядування, а його суть виражається в процесі децентралізації публічних фінансів, що передбачає передачу відповідних фінансових ресурсів і повноважень органам місцевого самоврядування. їх поширення.
До того ж, відповідно до Хартії, «для захисту більш слабких у фінансовому розумінні органів місцевого самоврядування передбачається запровадження процедур бюджетного вирівнювання або аналогічних заходів з метою подолання наслідків нерівного розподілу потенційних джерел фінансування і фінансового навантаження, яке вони повинні нести. Також передбачається, що такі процедури або заходи не завдають шкоди повноваженням, які органи місцевого самоврядування можуть здійснювати в межах їх власної компетенції. Органи місцевого самоврядування інформуються відповідним чином про порядок виділення їм перерозподілених ресурсів» [3].
Проте обсяг незалежності місцевих органів влади може відрізнятися в окремих країнах, будучи похідною від функцій, які виконують органи державної влади, а також способу та пропорції їх розподілу між центральною та місцевою владою. місцеві органи влади повинні бути більш залученими до реалізації функції розподілу державних фінансів, тоді як функції перерозподілу та стабілізації мають бути насамперед сферою діяльності.
Таким чином, Європейська Хартія місцевого самоврядування виступає основою для формування та реалізації фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, оскільки, її фундаментальні положення можна розглядати в якості загальних засад, які мають визначати фінансову, бюджетну, податкову, економічну політику сучасної демократичної держави щодо місцевих органів влади.
Література:
1. The World Bank. Governance and Developement, 1992. URL: http://documents.worldbank.org/curated/en/604951468739447676/pdf/multi-page.pdf/
2. Іванський А. Й. Місцеві ради у відносинах фінансово-правової відповідальності. Форум права. 2009. № 1. С. 202-207. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09iajfpv.pdf.
3. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text.
____________________
Науковий керівник: Загурський Олександр Богданович, кандидат юридичних наук, доцент, Заклад вищої освіти «Університет Короля Данила»
|