У контексті євроінтеграційних процесів перед Україною стоїть виклик толерантного ставлення до людей із альтернативною гендерною ідентичністю.
Інтеграція України до Європейського співтовариства вимагає проведення низки реформ, які стосуються і законодавства України. Одним із пріоритетних завдань є гарантування рівних прав незалежно від статі та поглядів щодо сексуальної орієнтації. Процес становлення виваженого гендерного паритету як складової державної політики зумовлює необхідність внесення змін на законодавчому рівні, в тому числі і до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) щодо адміністративної відповідальності за пропаганду відхилень від конституційних норм сім’ї, дитинства, материнства та батьківська.
Одним із першочергових кроків на шляху до забезпечення гендерної рівності є запобігання насильству незалежно від статі, дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Проте імплементація норм Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, інших міжнародних законодавчих актів, щодо гендерності, українськими законодавцями ставить під загрозу ті цілі та принципи, що закладені в основу цього документа так як положення КУпАП не відповідають їм. В законодавстві України відсутнє визначення термінів «сексуальні меншини», «гендерна ідентичність» чи «сексуальна орієнтація», що є підставою стверджувати про недоступність законодавчого захисту прав сексуальних меншин в Україні в сучасних реаліях.
Звернемо увагу на законопрєкту № 6327 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за пропаганду відхилень від конституційних норм сім'ї, дитинства, материнства і батьківства» [1], що пропонує доповнити КУпАП новою статтею 180-2, якою встановити адміністративну відповідальність за пропаганду педофілії, гомосексуалізму та трансгендеризму. З аналізу проєкту закону та пояснювальної записки до нього вбачається, що метою внесення таких змін є начебто збереження конституційних норм сім’ї, материнства та батьківства, недопущення поширення гендерної ідеології у суспільстві тощо.
Відповідно до проєкту закону запропоновано встановити на законодавчому рівні адміністративну відповідальність за пропаганду педофілії, гомосексуалізму та трансгендеризму шляхом доповнення новою статтею 180-2 КУпАП та ввести за це діяння санкцію у вигляді штрафу від однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, законопроєкт містить примітку, яка дає тлумачення поняттям: «педофілія», «пропаганда педофілії», «гомосексуалізм», «пропаганда гомосексуалізму», «трансгендеризм» та «пропаганда трансгендеризму». Зокрема, під «педофілією» відповідно до цього законопроєкту пропонують розуміти стосунки сексуального характеру між повнолітньою особою та особою, що не досягла шістнадцятирічного віку. А під «пропагандою» цього явища пропонують розуміти публічне визнання педофілії одним із варіантів норми або реклама педофілії, що здійснюється через засоби масової інформації, промови, вигукування гасел, друк, виготовлення, розповсюдження, демонстрацію плакатів, книг чи інших друкованих або виготовлених власноруч чи електронних матеріалів; публічне заперечення наявності негативних наслідків для дітей, що постраждали від педофілії, або визнання, що за наявності добровільної згоди дитини педофілія не є шкідливою, що здійснюється через засоби масової інформації, промови, вигукування гасел, друк, виготовлення, розповсюдження, демонстрацію плакатів, книг чи інших друкованих або виготовлених власноруч чи електронних матеріалів; виготовлення, розповсюдження, демонстрація фільмів чи інших відеоматеріалів (в тому числі мультфільмів), що містять стосунки сексуального характеру між повнолітньою особою та особою, що не досягла шістнадцятирічного віку. Під «гомосексуалізмом» автори законопроєкту пропонують розуміти стосунки сексуального характеру між особами однієї статі, а під «трансгендеризмом» самоідентифікацію особи не відповідно до її біологічної статі. До «пропаганди гомосексуалізму» автори законопроєкту відносять: виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить ЛГБТ-символіку; публічне визнання одним із варіантів норми, реклама або заклик до укладання будь-яких видів шлюбів, не передбачених Конституцією України, що здійснюється через засоби масової інформації, промови, вигукування гасел, друк, виготовлення, розповсюдження, демонстрацію плакатів, книг чи інших друкованих або виготовлених власноруч чи електронних матеріалів; публічний заклик чи реклама участі в стосунках сексуального характеру між особами однієї статі, визнання таких стосунків одним із варіантів норми або заперечення підвищеного ризику гомосексуалістів заразитися ВІЛ, що здійснюється через засоби масової інформації, промови, вигукування гасел, друк, виготовлення, розповсюдження, демонстрацію плакатів, книг чи інших друкованих або виготовлених власноруч чи електронних матеріалів; публічна демонстрація стосунків сексуального характеру між особами однієї статі або виготовлення, розповсюдження, демонстрація фільмів чи інших відеоматеріалів (в тому числі мультфільмів), що містять стосунки сексуального характеру між особами однієї статі. А до «пропагади трансгендеризму» пропонують відносити: рекламу гормональної терапії чи хірургічної операції зі зміни статі або заклики до використання такої продукції чи послуг; публічне визнання трансгендеризму одним із варіантів норми або рекламу трансгендеризму, що здійснюється через засоби масової інформації, промови, вигукування гасел, друк, виготовлення, розповсюдження, демонстрацію плакатів, книг чи інших друкованих або виготовлених власноруч чи електронних матеріалів.
Натомість в Encyclopædia Britannica вказано, що педофілія або педофільний розлад – це психосексуальний розлад, який зазвичай стосується дорослих та характеризується сексуальним інтересом до дітей препубертатного періоду та спробами вступити з ними в статевий акт [2].
За десятим переглядом Міжнародної класифікації хвороб (МКХ) до класу V як один із розладів сексуальних вподобань (код F65.4) належить: сексуальне вподобання дітей (хлопчиків, дівчаток або і тих, і інших) зазвичай допубертатного або раннього пубертатного віку (англ. – A sexual preference for children, boys or girls or both, usually of prepubertal or early pubertal age). Широке розуміння педофілії визначається як статевий потяг до дітей. Там же (код F65.4) хворобою вважається транссексуалізм (англ. – A desire to live and be accepted as a member of the opposite sex, usually accompanied by a sense of discomfort with, or inappropriateness of, one's anatomic sex, and a wish to have surgery and hormonal treatment to make one's body as congruent as possible with one's preferred sex.) [3].
Що ж стосується терміну «пропаганда», то відповідно до пункту 27 статті 3 Модельного закону про захист дітей від інформації, яка шкодить їхнім здоров’ю та розвитку пропаганда це діяльність фізичних і (чи) юридичних осіб з поширення інформації, спрямованої на формування у свідомості дітей настановлень і (чи) стереотипів поведінки або така, що має на увазі підбурення чи підбурює осіб, яким вона адресована, на виконання якихось дій або до утримання від їх виконання [4]. Варто відзначити, що психічні розлади і захворювання неможливо публічно визнавати нормою, отже ніякої мови про пропаганду бути не може.
З аналізу пояснювальної записки до законопроєкту № 6327 вбачається, що частково ціллю запропонованих змін є впровадження в законодавство України дискримінаційної ідеології, покликаної обмежити права людей на вільний вибір побудови свого сімейного та приватного життя. Право на повагу до приватного та сімейного життя є одним із визначальних основоположних прав людини, захист якого передбачено національним та міжнародним законодавством.
Зміни, які запропоновані законопроєктом № 6327 в частині встановлення адміністративної відповідальності за «пропаганду гомосексуалізму, трансгендеризму» тощо, зазіхають на повагу приватного та сімейного життя та спричиняють дискримінацію людей, які відповідно до свого внутрішнього стану, своєї ідентичності вправі вільно робити вибір щодо побудови свого особистого та сімейного життя без прив’язки до традиційних, абстрактних уявлень та стереотипів соціуму.
Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» надає тлумачення поняттю «дискримінація», відповідно до якого це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними [5].
Регулювання, яке запропоновано в законопроєкті щодо одностатевих пар, яке передбачає стосунки сексуального характеру між особами однієї статі є дискримінацією людей за ознакою сексуальної орієнтації. Оскільки з точки зору змін законопроєкту «гомосексуалізм» трактується як неприйнятне явище між особами однієї статі, то така ситуація призводить до дискримінації між різностатевими та одностатевими парами на шкоду останнім, що є порушенням Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Варто також відмітити, що «гомосексуалізм» є поняттям термінологічно застарілим, оскільки вживається поняття «одностатеві пари».
У дискримінаційному становищі опиняються також особи, які вирішили змінити свою стать відповідно до власних особистих переконань, внутрішнього стану тощо. Оскільки, за задумом авторів законопроєкту, таке явище як зміна статі є неприйнятним в традиційних уявленнях суспільства. Вважаємо, що сама по собі критика трансгендернних людей є знову ж таки дискримінацією та нівелюванням їхнім правом на повагу до приватного та особистого життя.
Повертаючись до проєкту закону, зазначимо, що умовою, за якої настає адміністративна відповідальність у відповідності до запропонованої норми статті 180-2 КУпАП, є пропагада «педофілії», «гомосексуалізму» та «трансгендеризму». Варто відзначити, що пропаганда, тобто нав’язування будь-якого явища, чи то необхідності формувати традиційну сім’ю, чи то пропаганда будь-якого іншого способу побудови свого приватного та особистого життя є неприйнятною у сучасному демократичному суспільстві. Оскільки право вибору належить виключно людині, яка вправі самостійно вирішувати про форму побудови свого сімейного життя без нав’язування середовищем жодного явища в контексті прийнятності чи неприйнятності.
Відповідно до аналізу представлених законопроєктом тлумачень понять «пропаганди гомосексуалізму» та «пропаганди трансгендеризму» вбачається, що будь-яке визнання таких явищ в суспільстві як допустимі варіанти норми, поширення інформації про такі явища в будь-якій формі, самоідентифікація та самовираження таких осіб, спільнот фактично з логіки авторів законопроєкту нівелюється як «пропаганда», за яку пропонується встановити відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, зміни законопроєкту в частині встановлення адміністративної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму, що включає фактичне нівелюванням ідентичністю людини є дискримінаційними, а тому запропоновані зміни не відповідають приписам Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» тощо.
Розглянемо чи відповідає даний законопроєкт Конституції України. Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 21 Основного Закону усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Надалі, стаття 10 Конституції гарантує, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань [6]. Тому, встановлення відповідальності за те, що особа публічно визнає одностатеві пари чи трансгендеризм як явище, яке прийнятне в сучасному суспільства, вільно виражає свої погляди, думки через інформаційні джерела комунікації є таким, яке не відповідає положенням Конституції України, які гарантують право на повагу до гідності людини та свободи вираження своїх поглядів тощо.
Стаття 51 Конституції вказує, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Ці положення конституційної норми забезпечують правовий захист осіб, які на добровільні основі, за взаємною згодою вирішили організувати своє сімейне життя у такий спосіб тощо. Разом з тим, стаття 32 Конституції України гарантує, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України [7].
Таким чином, законопроєкт не відповідає приписам Конституції в частині встановлення відповідальності за «пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму» в контексті представленого тлумачення цих понять, оскільки життя людини, її гідність, повага до вибору свого сімейного життя, своєї ідентифікації протиставляється з гендерними традиційними стереотипами, які не мають жодного об’єктивного виправдання, зважаючи на той факт, що не існує єдиного шляху чи лише одного вибору , коли йдеться про побудову сімейного чи особистого життя [7].
Зупинимось на відповідності даного законопроєкту європейським стандартам щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Так, стаття 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод проголошує, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, а стаття 14 цієї ж Конвенції вказує, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою [8].
Тому теж вважаємо, що пропаганда в контексті того, як представлені такі поняття в примітці до законопроєкту є порушенням наведених норм Конвенції та призведе до переслідування таких людей шляхом закріплення в законодавстві можливості їх офіційної «дискримінації» всупереч приписам Конвенції та національному законодавству.
Підсумовуючи, слід зазначити, що запропонований законопроєкт №6327 щодо зміни в частині представлених понять до законодавства України не відповідає принципам міжнародного права, яке забороняє дискримінацію людей, в тому числі за сексуальною орієнтацією, за статтю та наголошує, що людина має безумовне право самостійно вирішувати питання, які стосуються вибору стосунків з оточуючими людьми та будь-які інші питання приватного та особистого життя без втручання держави та оцінки нею таких дій тощо. Законопроєкт № 6327 є дискримінаційним, створює дискримінаційне становище для певних категорій осіб.
Нагальною є необхідність введення в КУпАП та національне законодавство визначення термінів «сексуальні меншини», «гендерна ідентичність» та «сексуальна орієнтація», «інтерсекс» тощо, що дасть доступність законодавчого захисту прав сексуальних меншин в Україні в сучасних реаліях. Також слід внести зміни до КУПАП щодо запобігання дискримінації за гендерною ідентичністю та сексуальною орієнтацією. І вже після цього, не порушуючи норм ні національного, ні міжнародного законодавства вести мову про адміністративну відповідальність за відповідні адміністративні правопорушення в цій сфері.
Література:
1. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за пропаганду відхилень від конституційних норм сім'ї, дитинства, материнства і батьківства: Проєкт Закону №6327 від 19.11.2021. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73240.
2. The Editors of Encyclopaedia Britannica. Pedophilia | Definition & Facts | Britannica. Encyclopedia Britannica. URL: https://www.britannica.com/topic/pedophilia (date of access: 10.12.2024)..
3. ICD-10 Version: 2016. ICD-11. URL: https://icd.who.int/browse10/2016/en#/F65.4 (date of access: 10.12.2024).
4. Модельний закон про захист дітей від інформації, яка шкодить їхнім здоров’ю та розвитку: Модель, Міжнародний документ СНД від 03.12.2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_m85/ed20091203#n55 .
5. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 06.09.2012 № 5207-VI: станом на 30 трав. 2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text (дата звернення: 10.12.2024).
6. Конституція України : від 28.06.1996 № 254к/96-ВР: станом на 1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 10.12.2024).
7. Висновки до законопроєкту № 6327 (Аналітичний центр ЮрФем) – Jurfem. Jurfem. URL: https://jurfem.com.ua/vysnovky-6327-analityks/ (дата звернення: 11.12.2024).
8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04.11.1950 : станом на 1 серп. 2021 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text (дата звернення: 10.12.2024).
__________________
Науковий керівник: Краковська Анжеліка Євгеніївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарського та адміністративного права, Донецький національний університет імені Василя Стуса
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
