Author: Ілларіонов Олександр Юрійович, молодший науковий співробітник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
[Arbitration law. Arbitration judicial law]
Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 р. № 1127-XIV [1] шахта – це гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом. Центральний галузевий Закон – Гірничий закон України, містить загальне визначення шахти як підприємства, при цьому уточнюючи окремі види відносно видобутку окремих корисних копалин. Гірничий закон по тексту оперує загальним поняттям «гірниче підприємство», яке охоплює поняття «вугільна шахта» (ст. 1 Гірничого закону України). Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затверджене наказом Міністерства промислової політики України «Про затвердження Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування» від 7 травня 2004 р. № 221 [2] містить подібне визначення шахти.
Важливість та актуальність дослідження нормативного змісту поняття «вугільна шахта» пов’язано з тим, що кам`яне вугілля в Україні видобувається шахтним способом, а саме поняття «вугільна шахта» широко є вживаним як у назвах окремих нормативно-правових актів, так і по їх тексту, цей термін сприймається як щось загальноприйняте та загальновідоме.
Однак, нормативного визначення поняття «вугільна шахта» вітчизняне законодавство не містить. Окремі нормативно-правові акти оперують поняттям «вугледобувне підприємство». При детальному аналізі вугільного законодавства можна встановити, що «вугледобувне підприємство» є різновидом «гірничого підприємства». Відповідно до п. 2.1 Загальних вимог охорони праці працівників гірничодобувних підприємств, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про затвердження Загальних вимог охорони праці працівників гірничодобувних підприємств» від 19 липня 2006 р. № 459 [3] гірничодобувні підприємства – це підприємства, що видобувають тверду мінеральну сировину підземним або відкритим способом і діяльність яких полягає у: видобуванні мінеральної сировини; пошукових роботах з метою подальшого видобування мінеральної сировини; підготуванні видобутого матеріалу до подальшого використання або його продажу. А це вже є четвертим подібним нормативно закріпленим терміном.
Ведення добувних робіт шахтним способом вимагає безумовного додержання принципу їх безпечності. Правила безпеки у вугільних шахтах, затверджені наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці «Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах» від 16 листопада 2004 р. № 257 [4], нажаль, теж не містять визначення вугільної шахти, оперуючи даним поняттям як чимось загальновідомим, хоча і є центральним нормативно-правовим актом, який визначає норми і правила безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного і електротехнічного устаткування, рудникового транспорту, вимоги щодо провітрювання і протиаварійного захисту гірничих виробок, дотримування пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та довкілля, тобто основні засади господарювання вугільної шахти як підприємства.
Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України «Про створення робочої комісії з розробки Правил безпеки у вугільних шахтах з урахуванням європейських норм» від 26 жовтня 2007 р. № 472 [5] було розроблено НПАОП 10.0-1.01-08 «Правила безпеки у вугільних шахтах», адаптовані до норм Європейського Союзу. Даючи коротку характеристику розробленому проекту вказаного нормативно-правового акта, варто відмітити, що його предмет значно розширено порівняно з діючою на сьогодні редакцією. Однак і нові Правила не містять визначення «вугільна шахта», хочу воно і вживається по тексту. Новий стандарт містить визначення «гідрозахисна шахта» (п. 1.5), «гідрозахисна шахта, що відкачує воду заглибними насосами» (п. 1.6), «вугільна шахта, що ліквідується» (п. 1.11).
Відповідно до розділу ІІ Програми «Українське вугілля», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми «Українське вугілля» від 19 вересня 2001 р. № 1205 [6], було передбачено створити умови для визначення шахти основною ланкою реформування відносин власності у вугільній промисловості. Однак, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів з організаційного забезпечення виконання Програми «Українське вугілля» на 2003 рік» до відповідного розділу було внесено зміни, суть яких зведено до створення державних підприємств з видобутку вугілля із закінченим виробничим циклом з випуску вугільної продукції. При цьому роль вугільної шахти як самостійного господарюючого суб’єкта була знижена до мінімуму, що у подальшому негативно вплинуло і на законодавство, звідки з часом почали зникати відповідні нормативні визначення вугільної шахти як окремої виробничо-господарської ланки.
Окремі шахти набули статусу «відокремленого підрозділу» при великих державних підприємствах, поняття «шахта» активно стало асоціюватися із поняттям «відокремлений, технологічно-майновий комплекс». На практиці це можна зрозуміти на прикладі низки останніх наказів Міністерства вугільної промисловості України про припинення діяльності відокремлених підрозділів з одночасною передачею їх майна в оренду (див., наприклад: наказ Міністерства вугільної промисловості України «Про припинення діяльності ВП «Шахта «Білозерська» ДП «Добропіллявугілля» від 26 листопада 2008 р. № 619 [7] та ін.).
Ще одним напрямком тут варто виділити приєднання окремих збиткових шахт до державних підприємств в рамках прийнятого управлінського рішення відповідно до Програми «Українське вугілля» (див., наприклад: наказ Міністерства палива та енергетики України «Про припинення діяльності державного підприємства «Шахта «Никанор-Нова» від 24 вересня 2004 р. № 584 [8]).
Відповідно до Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» від 27 серпня 1997 р. № 939 [9] було видано, наприклад, накази Міністерства вугільної промисловості та Міністерства палива та енергетики України «Про припинення діяльності ДП «Шахта 3-біс» шляхом ліквідації» від 11 квітня 2006 р. № 221 [10], «Про припинення діяльності ДП «Шахта «Річна» шляхом ліквідації» від 5 жовтня 2005 р. № 506 [11], «Про припинення діяльності ДВАТ «Шахта ім. В. Р. Менжинського» шляхом ліквідації» від 7 квітня 2004 р. № 185 [12]. Це є прикладом ліквідації вугільної шахти як у правовому сенсі, так і у фізичному як технологічно-майнового комплексу.
Все це дає підстави сказати, що з 2003 р. зазнала суттєвих змін ідеологія реформування вугільної галузі, яка нормативно була закріплена Указом Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності управління вугільною галуззю та її розвитку» від 6 липня 2004 р. № 752/2004 [13] (втратив чинність), а згодом – Концепцією реформування вугільної галузі, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування вугільної галузі» від 14 травня 2008 р. № 737-р [14], відповідно до цієї ідеології вугільна шахта не розглядається як самостійно господарюючий суб’єкт.
Все вищевикладене доводить, що ідеологія реформування вугільної промисловості останніх років прямо вплинула на нормативно-правову базу, яку можна охарактеризувати як вугільне законодавство, з якої поняття «вугільна шахта» необґрунтовано просто випало. На нашу думку це є неприпустимим, поняття «вугільна шахта» варто повернути до діючого законодавства, причому на рівні Закону України. Зроблені висновки цілком співпадають з пропозиціями, висунутими авторами монографії «Комплексне освоєння вугільних родовищ Донецької області» [15, с. 64].
Література:
1. Гірничий закон України від 6 жовтня 1999 р. № 1127-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 50. – Ст. 433.
2. Про затвердження Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування: наказ Міністерства промислової політики України від 7 травня 2004 р. № 221 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 27. – Частина 2. – Ст. 1807.
3. Про затвердження Загальних вимог охорони праці працівників гірничодобувних підприємств: наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19 липня 2006 р. № 459 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2349.
4. Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах: наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 16 листопада 2004 р. № 257 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 13. – Ст. 689.
5. Про створення робочої комісії з розробки Правил безпеки у вугільних шахтах з урахуванням європейських норм: наказ Міністерства вугільної промисловості України від 26 жовтня 2007 р. № 472 // Відомості Міністерства вугільної промисловості України. – 2007. – № 10.
6. Про затвердження Програми «Українське вугілля»: постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р. № 1205 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 38. – Ст. 1731.
7. Про припинення діяльності ВП «Шахта «Білозерська» ДП «Добропіллявугілля»: наказ Міністерства вугільної промисловості України від 26 листопада 2008 р. № 619 // Відомості Міністерства вугільної промисловості України. – 2008. – № 11.
8. Про припинення діяльності державного підприємства «Шахта «Никанор-Нова»: наказ Міністерства палива та енергетики України від 24 вересня 2004 р. № 584 // Відомості Міністерства палива та енергетики України. – 2004. – № 9.
9. Про затвердження Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств: постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 р. № 939 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 103.
10. Про припинення діяльності ДП «Шахта 3-біс» шляхом ліквідації: наказ Міністерства вугільної промисловості України від 11 квітня 2006 р. № 221 // Відомості Міністерства вугільної промисловості України. – 2006. – № 4.
11. Про припинення діяльності ДП «Шахта «Річна» шляхом ліквідації: наказ Міністерства палива та енергетики України від 5 жовтня 2005 р. № 506 // Відомості Міністерства палива та енергетики України. – 2005. – № 10.
12. Про припинення діяльності ДВАТ «Шахта ім. В. Р. Менжинського» шляхом ліквідації: наказ Міністерства палива та енергетики України від 7 квітня 2004 р. № 185 // Відомості Міністерства палива та енергетики України. – 2004. – № 4.
13. Про заходи щодо підвищення ефективності управління вугільною галуззю та її розвитку: Указ Президента України від 6 липня 2004 р. № 752/2004 // Урядовий кур'єр. – 2004. – № 126.
14. Про схвалення Концепції реформування вугільної галузі: розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. № 737-р // Офіційний вісник України. – 2008. – № 37. – Ст. 1244.
15. Амоша А.И., Логвиненко В.И., Гринев В.Г. Комплексное освоение угольных месторождений Донецкой области: монография / НАН Украины. Ин-т экономики промышленности. – Донецк, 2007. – 216 с.
e-mail: otdel@hozpravo.com.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
