Конституцією України проголошено людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. У цьому конституційному приписі передбачено здоров’я як цінність та первинну і вихідну передумову життєдіяльності кожної людини. Тому з-поміж численних прав, котрі передбачає Основний Закон, можна виділити право людини на охорону здоров’я як таке, що гарантує її фізичне існування і є умовою забезпечення здійснення всіх інших прав людини. В Україні здоров’я громадян та інших фізичних осіб, які на законних підставах перебувають на її території, охороняється Конституцією України. У відповідності до статті 49 Конституції України, кожен громадянин має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Визначено, що охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально – економічних, медико-санітарних та оздоровчо – профілактичних програм. Держава повинна створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога повинна надаватись безоплатно. Обов’язок держави сприяти розвитку лікувальних закладів усіх форм власності. У частині третій ст. 49 Конституції наголошується, що існуюча мережа державних і комунальних медичних закладів не може бути скорочена. Держава зобов’язана дбати про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечувати санітарно-епідеміологічне благополуччя. Також, відносини, щодо охорони здоров’я регулюються в «Основах законодавства України про охорону здоров’я», у Законі України «Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення» та в інших нормативно-правових актах. Та в дійсності ці положення Конституції України часто порушуються. Наприклад, положення про те, що у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога повинна надаватись безоплатно порушує розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на платні послуги, що надаються лікувально-профілактичними державними і комунальними закладами охорони здоров’я". Великою проблемою є також недостатнє фінансування сфери охорони здоров’я, що призводить до скорочення кількості лікарень, а це являє собою порушення Конституції України. Отже, таке неспівпадіння Конституції і існуючого стану речей становить актуальність та проблематику даної теми.
Охорона здоров’я громадян – це система заходів політичного, економічного правового, соціального, науково-медичного, медичного, санітарного характеру, спрямованих на збереження життя і здоров’я кожної людини, надання їм медичної допомоги у випадках, коли вона її потребує.
Відповідно до законодавства в Україні державна політика у сфері охорони здоров'я спрямовується на підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і збереження генофонду Українського народу.
Захист права людини та громадянина на охорону здоров'я реалізується у таких напрямках:
- створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я;
- організація і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я;
- надання всім громадянам гарантованого рівня
медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;
- здійснення державного і можливості громадського контролю
та нагляду в галузі охорони здоров'я;
- організація державної системи збирання, обробки і аналізу
соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної
інформації;
- встановлення відповідальності за порушення прав і законних
інтересів громадян у галузі охорони здоров'я.
Серед головних недоліків державно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я населення в Україні в сучасний період треба зазначити відсутність системності у його здійсненні і плановості у формуванні законодавства. Тому необхідним кроком для вдосконалення державно-правового регулювання є необхідність прийняття єдиної довгострокової державної програми реформування галузі і національної системи охорони здоров’я, у якій необхідно передбачити:
- створення правових, економічних та управлінських механізмів реалізації конституційних прав громадян України на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування;
- забезпечення гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством обсязі;
- формування керованого ринку платних медичних послуг, сприяння діяльності закладів охорони здоров’я всіх форм власності, створення умов для задоволення потреб населення в медичних послугах;
- запровадження системи соціально-економічного стимулювання здорового способу життя, обмеження реклами алкоголю, тютюну та інших шкідливих для здоров’я продуктів тощо.
Проблеми охорони здоров'я населення та діяльність, спрямована на збереження і зміцнення здоров’я, вимагають постійної уваги з боку держави. Охорона здоров’я визнається одним із пріоритетних напрямів державної політики та одним із основних факторів національної безпеки країни.
Література:
1. Конституція України. – К.,2007.
2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» N2801 – XII від 19 листопада 1992 року.
3. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України: Затверджено Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №49.
4. Гладун З. С. Законодавство України про охорону здоров’я: поняття, зміст, проблеми і перспективи // Законодавство України про охорону здоров’я: Збірник нормативних актів. – К.: Юрінком Інтер, 2006.
5. Карпачова Н. И. Состояние соблюдения и защиты прав и свобод человека в Украине: Ежегодный доклад Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека. – Харьков: Консум, 2007.
e – mail: antoninochka07@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
