ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
01.10.2009 18:38
Автор: Кудінов Володимир Олексійович, здобувач Національного університету біоресурсів і природокористування України
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
З проголошенням Україною своєї незалежності європейський вибір країни став невід’ємною складовою її подальшого розвитку, а наближення України до Європейського Союзу (ЄС) – одним з найважливіших стратегічних напрямків її зовнішньої політики.
У Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки” визначено, що курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною державної незалежності. Він викристалізовується з історії нашого народу, його ментальності та демократичних традицій, з прагнення нинішнього покоління бачити свою державу невід’ємною складовою єдиної Європи. Європейський вибір України – це водночас і рух до стандартів реальної демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства, базованого на засадах верховенства права й забезпечення прав та свобод людини і громадянина [1].
Таким чином курс на євроінтеграцію та впровадження європейських стандартів в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства відповідає національним інтересам. У зв’язку з чим перед Україною постала нагальна потреба в побудові дійсно ринково орієнтованого господарства з метою повномасштабної інтеграції української економіки в єдиний економічний простір Європи.
Процеси глобалізації, що передбачають якісно новий рівень міждержавного співробітництва і конкуренції на міжнародній арені, стратегія європейського вибору України зумовлюють актуалізацію для вітчизняного правознавства завдання щодо аналізу актуальних проблем розвитку держави та права у контексті спільного європейського науково-дослідницького простору [2, с. 58].
Право Європейського Союзу - унікальний правовий феномен. Розвиток європейської інтеграції від Європейських співтовариств та Європейського Союзу обумовили специфічний правопорядок і специфічну правову систему, що знаходяться на перехресті міжнародного права та внутрішньодержавного права держав-членів Європейського Союзу.
Необхідність правового забезпечення курсу на демократичні перетворення в суспільстві і державі визначає реформування всієї правової системи України і насамперед її законодавства [3].
Але не тільки земельне законодавство, але й загалом вітчизняна система законодавства має суттєві недоліки. Зокрема, Ю.С. Шемшученко до недоліків законодавства України відносить: 1) його безсистемний розвиток; 2) внутрішню суперечливість при регулюванні тих чи інших суспільних відносин; 3) неврегульованість багатьох суспільних відносин; 4) диспропорції у співвідношенні між законами і підзаконними актами на користь останніх; 5) недостатню наукову обґрунтованість, декларативність та безадресність законодавчих актів; 6) відсутність у цих актах механізмів їх реалізації [4, с. 36].
Щодо правового регулювання земельної реформи, то вітчизняна правотворча діяльність у реформуванні земельних відносин здійснювалася поквапливо, законодавчі положення були нечіткими, ґрунтувалися на пропозиціях, неперевірених практикою, тому часто змінювались за змістом, характеризувалися непослідовністю. Пояснюється це тим, що земельна реформа нерідко проводилася пошуковими методами і на її завершення відводився історично малий проміжок часу, що в свою чергу призвело до неврегульованості важливих питань та суперечливості законодавства.
Схожу позицію відстоюють і інші фахівці земельного права, зазначаючи, що земельна реформа потребує поміркованих, зважених, вивірених і обґрунтованих дій. Проте замість цього у правовій сфері відбувається неочікувана, неупереджена самодіяльність у формуванні законодавчих та інших правових актів. Така спонтанність доводить тільки до кризового стану законодавства, яке іноді набуває чинності в умовах здійснення реформи шляхом пошуків і помилок, ще й одночасно з оглядкою на суперечливі пропозиції окремих реформаторів, а також іноземних консультантів, які нерідко дуже далекі від інтересів українського селянства [5, с. 38].
Особливо складна ситуація в адаптації земельного законодавства до європейських стандартів в цій сфері. Так, зокрема, право приватної власності на землю в Україні не відповідає стандартам Європейського Союзу, оскільки згідно із законодавством Європейського Союзу особи, іноземці, які були позбавлені права приватної власності на нерухомість і майно у зв’язку з націоналізацією, конфіскацією чи скасуванням права приватної власності, мають бути поновлені в цих правах. За таких умов, Україна має вирішити позитивно питання повернення нерухомості та землі на користь колишніх власників чи їх спадкоємців шляхом адаптації цивільного, земельного та спадкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Література:
1. Послання Президента України до Верховної Ради. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 червня.
2. Тацій В. Шлях «спроб та помилок» надто дорого обходиться суспільству // Віче. — 2005. — № 9. — С. 58—64.
3. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. — К., 1997. — С. 12.
4. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади концепції розвитку законодавства України // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. / За ред. В.Ф.Опришка. – К., 1996. – С.42.
5. Л.Новаковський, І. Будзілович, В. Леонець, А. Юрченко. Земельна реформа в Україні продовжується…( до 10-ї річниці) // Право України. — 2
e-mail: femin@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
