КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЯК ФОРМА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
09.10.2009 18:49
Автор: Чайко Василь Сергійович, ад'юнкт кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка
Сьогодні є необхідність детального дослідження проблеми організації та діяльності контрольно-наглядових органів (суб’єктів) у сфері реалізації адміністративно-наглядових повноважень як складової частини процесу державного регулювання правоохоронної діяльності з метою вдосконалення діяльності правоохоронних органів та їх окремих підрозділів.
Загальнотеоретичні проблеми контролю та нагляду у контексті організуючого впливу на суспільні відносини досліджувало багато вчених. Так, питанням змісту контрольно-наглядової діяльності та її проблемам присвячені праці Д.М. Бахраха, В.Б. Авер’янова, В.М. Гаращука, О.В. Баклана, О.М. Бандурки, Х.П. Ярмакі та інших, але, на жаль, в науковій літературі майже не приділялося уваги питанням контрольно-наглядового провадження в ОВС України.
У цілому адміністративний процес становить собою систему проваджень, що співвідносяться з ним як категорії загального та особливого. Виділення окремих проваджень у межах адміністративного процесу обумовлено низкою чинників. Насамперед кожному провадженню притаманні свої мета й коло завдань, які розв’язуються для досягнення цієї мети. Реальний розподіл адміністративного процесу на відповідні процесуальні провадження відбиває об’єктивну необхідність суспільного розділення праці та професійної спеціалізації діяльності різних уповноважених суб’єктів. При цьому виділення конкретних проваджень у межах адміністративного процесу пов’язано й з необхідністю врегулювання певних, якісно однорідних суспільних відносин, що складаються в адміністративно-процесуальній сфері та, отже, набувають характеру процесуальних правовідносин.
Розгляд контрольної та наглядової діяльностей у складі адміністративного процесу розпочався з 60-х років XX ст. у зв’язку з обґрунтуванням наявності адміністративного процесу в складі юридичного процесу.
На думку вченого Ю. Старилова, перспектива таких теорій адміністративного процесу, як «правоохоронна», «юрисдикційна» або «деліктна», у їх розвитку в напрямку відстоювання ідеї про те, що адміністративний процес являє собою в цьому розумінні слова правозастосовну, правоохоронну та контрольно-наглядову адміністративну діяльність, котра здійснюється в нормативно встановленому порядку. Таку діяльність здійснює широке коло посадових осіб з метою застосування заходів примусу до фізичних та юридичних осіб [1, с. 5–7].
Окремі вчені формою реалізації наглядово-контрольної діяльності називають наглядово-контрольне провадження як різновид адміністративного провадження. Так, Д. Осінцев залежно від процесуальних засобів адміністративно-правового регулювання відокремлює такі адміністративні провадження: правотворче провадження, яке пов’язане з встановленням спеціальних адміністративно-правових режимів та правозастосовне провадження з прийняття декларативних статусних актів, конститутивних статусних актів, правозасвідчувальних актів, яке складається з повідомного, наглядово-контрольного та виконавчих проваджень [2, с. 39–40].
За функціональною ознакою в структурі адміністративного процесу сучасні науковці виділяють: а) провадження, що носять установчий характер (провадження з утворення державних органів, суб’єктів підприємницької діяльності); б) провадження, що мають правотворчий характер (провадження з відпрацювання та прийняття нормативних актів); в) правоохоронні провадження (провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження за скаргами громадян); г) правонаділяючі провадження (провадження з реалізації контрольно-наглядових повноважень) [3, с. 210-211].
За своєю правовою природою контрольно-наглядові провадження ОВС відносяться до адміністративно-правових засобів попередження правопорушень у суспільстві і мають на меті:
1) здійснення превентивного впливу на правовідносини;
2) отримання інформації (даних) про фактичний стан підконтрольного об’єкта, даних щодо виконання ними вимог нормативно-правових актів, виявлення правопорушень;
3) надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об’єкті;
4) припинення порушення вимог законодавства.
Як бачимо, на сьогодні адміністративно-правова теорія досі немає єдиної концепції у розумінні змісту адміністративного процесу, у зв’язку з чим немає спільності поглядів з питання його структури: окремі вчені вважають, що він єдиний й складається з окремих проваджень, на думку інших дослідників, адміністративний процес поділяється на декілька видів, кожен з яких містить у собі окремі провадження.
Отже, на підставі зазначеного, на наш погляд, до системи контрольно-наглядових проваджень міліції можна віднести такі, відносно самостійні провадження щодо: а) проведення перевірок; б) вилучення документів; в) витребування інформації та документів; г) контроль за дотриманням правил паспортної системи; д) забезпечення безпеки дорожнього руху (дотримання законів, правил, нормативів у цій сфері); е) ведення профілактичного обліку правопорушників, криміналістичного та оперативного обліків. Також, на наш погляд, до контрольно-наглядових проваджень слід віднести розгляд скарг та заяв в ОВС (підрозділами, відділеннями, секторами, окремими співробітниками міліції, які наділені контрольно-наглядовими повноваженнями).
Доречно вкотре зауважити, що поєднання контрольних і наглядових повноважень служб, інспекцій та підрозділів міліції дозволяє їм не лише констатувати факти порушень, але й давати обов’язкові вказівки про їх усунення з метою профілактики правопорушень; дозволяти чи забороняти певні дії; застосовувати до винних заходи адміністративного впливу.
На підставі вказаного вище та завдань, які стояли перед нами, ми вважаємо, що контрольно-наглядове провадження ОВС – форма адміністративно-правової діяльності уповноважених суб’єктів міліції (її службами, підрозділами, інспекціями, секторами та окремими співробітниками, які володіють контрольно-наглядовими повноваженнями), яка здійснюється в межах їх компетенції, регламентується нормами адміністративного процесу і виражається у здійсненні юридичних дій зі спостереження, перевірки відповідності виконання і дотримання підконтрольними (піднаглядовими) об’єктами правових актів, припинення правопорушень відповідними організаційно-правовими засобами й застосовування до винних заходів адміністративного впливу.
Література:
1. Старилов Ю. Н. Административный процесс в системе современных научных представлений об административной юстиции / Ю. Н. Старилов // Государство и право. – 2004. – № 6. – С. 5–7.
2. Осинцев Д. В. Лицензионно-разрешительная система в Российской Федерации / Д. В. Осинцев. – Екатеринбург, 1999. – С. 39–40.
3. Адміністративне право України: підручник / [Ю. П. Битяк,
В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.]; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
е-mail: сhako1982@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter