ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ
16.11.2009 08:00
Автор: Кириченко Олександр Анатолійович, доктор економічних наук, професор, науковий консультант Інституту законодавства Верховної Ради України, Харченко Олег Іванович, віце-президент будівельної асоціації України
[Фінансове право. Банківське право]
Банкрутство банків та інвестиційних посередників в умовах глобальної фінансової кризи засвідчило незначний вплив держави на розвиток інвестиційного ринку і створення законодавчих механізмів, які б з одного боку, гарантували безпеку всіх учасників інвестиційного ринку, а з іншого були б ваговим амортизатором між державою і інвесторами. Тому проблема участі держави в регулюванні інвестиційної діяльності є досить актуальною для дослідження. Під інвестиціями будемо розуміти усі види майнових та інтелектуальних цінностей, котрі вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті яких створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиції відповідно до українського законодавства можуть існувати в грошовій або матеріальній формах, у формі майнових прав та інших цінностей. З цього визначення випливає, що будь-яке використання ресурсів потребує вкладення цінностей у вигляді людських, матеріальних та фінансових ресурсів, тобто здійснення інвестицій. Об’єктом інвестиційної діяльності є майно у різних формах, на яке витрачено інвестиції і яке використовується для отримання вигод: основні та обігові кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права тощо. У макроекономічному аспекті інвестиційна діяльність є процесом закладки майбутнього економіки країни. Що більші обсяги інвестицій сьогодні, то більшими будуть обсяги валового внутрішнього продукту країни. До суб'єктів інвестиційної діяльності відносяться інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, які забезпечують здійснення інвестицій. Такий поділ суб'єктів інвестиційної діяльності залежить від функцій, які вони виконують. Саме тому обидві ці ролі можуть поєднуватися в одній особі. Інвесторами, тобто учасниками, можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних країн, а також держави в особі урядів. Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав. Основним суб'єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який приймає рішення про вкладення власних, позикових або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування з метою отримання вигод від експлуатації створеного об'єкту Сьогодні інституційна структура інвестиційно – інноваційного розвитку України в загальному вигляді представлена Міністерствами освіти і науки України, Міністерством економіки, Міністерством промисловості, Національною академією наук, Національною радою інноваційного розвитку, галузевими інститутами і академіями. Недосконалість такої інституційної структури є очевидною, і полягає у розподілені обов’язків між декількома міністерствами, що виражається у деякому їх дублюванні і відсутності єдиного керівного органу управління інноваційним розвитком. Така система департаментів, комісій, міжвідомчих комітетів із розпорошенням функцій, що підкріплюється недосконалістю законодавства в інноваційній сфері не сприяє розвитку інноваційної діяльності. Покладення на Міністерство освіти і науки України основної функції головного координатора інвестиційного-інноваційного розвитку виявляється неефективним.
Аналіз інвестиційного законодавства України показав, що упродовж 18 років незалежності воно сформоване з тисячі законодавчих актів, які регулюють ту чи іншу сферу інвестиційної активності. Водночас необхідно підкреслити, що по-перше, інвестиційне законодавство України, незважаючи на значну кількість ініціатив у необхідному напрямі, все ще залишається далеким від досконалості; по-друге, велика кількість законодавчих актів та нормативних документів, виданих різними органами та гілками влади, суттєво ускладнює орієнтування у великому законодавчому полі; по-третє, як це не парадоксально звучить, надто часті зміни законодавства знижують інвестиційні рейтинги нашої держави – адже однією з основних вимог потенційних інвесторів є стабільність законодавства, а їй аж ніяк не сприяють різкі стрибки та радикальні заходи, навіть зроблені з найкращими намірами.
Українське інвестиційне законодавство традиційно складається із сукупності нормативно-правових актів, які включають: закони України, укази Президента України, Постанови Уряду, накази відповідних інституцій, які організаційно керують інвестиційним процесом. З метою полегшення інвестиційної діяльності та покращання інвестиційного клімату в останні роки було ухвалено цілу низку нормативно-правових актів. Так, до міжнародних норм було адаптоване законодавство щодо регулювання діяльності іноземних інвесторів, визначено державні гарантії захисту іноземних інвестицій, встановлено національний режим інвестування, ухвалено закон про концесії у сфері розбудови та експлуатації дорожньої мережі тощо. Однак, незважаючи на зазначені позитивні тенденції, притоку необхідного обсягу коштів та приходу великої кількості стратегічних інвесторів поки що не відбулося. Незважаючи на активну роботу всіх гілок влади, українське законодавство, що регулює або впливає на інвестиційну діяльність, потребує вдосконалення недостатньо врегульоване питання виділення та обігу землі; потребує реформування дозвільна система; система нарахування та стягнення податків і зборів в України є ускладненою і накладає помітне навантаження на підприємницьку діяльність.
Чекає свого рішення створення комплексної системи законодавчого забезпечення основи інвестиційного процесу фондового ринку та державної інфраструктури його підтримки. Якщо на сьогодні ухвалена група базових законів, яка регулює діяльність біржових майданчиків, депозитарну систему рейтингів та індексів, то на сьогодні зовсім відсутнє законодавче забезпечення діяльності інвестиційних банків, венчурних фондів, клірингових палат і таке інше, неврегульоване питання щодо систем розкриття інформації, акціонерних товариств та податкового навантаження інвестиційних проектів. Це значно уповільнює прихід стратегічних та портфельних інвесторів, а вирішення вищезазначених питань дозволить Україні отримати сучасний фондовий ринок з усіма елементами його ефективного функціонування: централізовану національну депозитарну систему; консолідовану біржову систему; систему розкриття інфляції, де матеріалізований обіг та емісію цінних паперів; модернізовану торгівельну, облікову та розрахункову інфраструктуру.
Авторами пропонується декілька сценаріїв створення державних форм регулювання інвестиційно – інноваційної діяльності національного господарства: 1) створення незалежної корпорації або 2) фонду розвитку України. Головна ідея створення незалежної корпорації інвестиційно – інноваційного розвитку (НКІІР) полягає в тому, щоб створити незалежну структуру на яку ніхто не буде впливати з чіткими повноваженнями впливу на інвестиційно – інноваційну політику, якій передати всі ресурси з метою формування в Україні інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки і на цій основі суттєво змінити структуру економіки, підняти її ефективність, що забезпечить подальше вирішення важких соціальних проблем. за другим сценарієм виникає необхідність створення державного стабілізаційного фонду не відновлювальних ресурсів, доходи якого мають формуватися переважно металургійними компаніями. Пропонується проектна назва – Фонд розвитку України. У світовій практиці є ще декілька ефективних механізмів, направлених на дестимулювання експорту сировини. Зокрема, в українських умовах найбільш ефективний механізм, це – звільнення на першому етапі від податку на додану вартість операцій по експорту металургійної сировини і, на другому етапі, операції по експорту металу. Таким чином рудодобувні та металургійні підприємства позбавлятися права на відшкодування ПДВ при експорті руді і металу і ці операції стануть для них менш вигідними в порівнянні з продажами на внутрішньому ринку. Держава у свою чергу заощадить вагомі гроші, які зараз прямують на відшкодування ПДВ. Економічний ефект – близько 10 млрд. грн. в рік. Реалізація цієї ідеї сприятиме розвитку машинобудування і інших галузей, які споживають метал. До того ж, їх простіше реалізувати на практиці і вони несуть в собі набагато менші ризики корупції. Створення фонду передбачає заснування ряду установ, діяльність яких такий фонд координуватиме і які будуть на включатися до реалізації інфраструктурних проектів Фонду на різних етапах їх виконання.
За участю держави в 2010-2011 роках пропонується створити: венчурний корпоративний інвестиційний фонд інноваційного розвитку; державний інноваційно-інвестиційний банк; державну фінансову установу муніципального розвитку; національну фондову біржу; центральний депозитарій цінний паперів; центральну розрахунково-клірингову палату; центрального контрагенства (ССР) – структури, яка займає позицію між установами платіжної системи.
Література:
1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» 18.09.1991. №1560-ХІІ
2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» 19.03.1996 №93/96- ВР
3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» 07.12.2000 №2121-ІІІ
4. Бюджет-2010. Експертно-аналітична доповідь. К.- Дорадо-друк, 2009.- 47с.
5. Банківська система України: виміри глобальної фінансової кризи. Експертно-аналітична доповідь. К.- Дорадо-друк, 2009.- 64с.
6. Економіко-правові проблеми державотворення в Україні(науково-експертні доповіді) / Авт.кол.:О.Л.Копиленко, Т.Т.Ковальчук, В.К.Черняк та ін.-К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2009.-236с.
7. Кириченко О.А., Єрохін С.А. Інвестування. Підручник. - К.: Знання, 2009. – 573с.
8. Корнеєв В.В. Фінансові посередники як інститути розвитку./монографія/ - К.: Основа, 2007р. 192с.
9. Ковальчук А.Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку. – К.: Парламентське видавництво. 2007.- 488с.
e-mail:okyrychenko@gmail.com, Oleg_tbi@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
