Україна сьогодні знаходиться на перехідному етапі становлення державності. Цей процес характеризується низкою змін, що відбуваються в політико-економічній, соціальній і правових системах, внаслідок чого формується та функціонує якісно нові конституційний лад, політична система, інститути влади, політичний режим. Слід відзначити, що чітко визначеного періоду трансформаційних змін не існує. Таким чином, відсутність встановленого часу дії перехідного етапу істотно ускладнює політичну ситуацію, загострює конфронтаційні відносини в суспільстві, підвищує рівень екстремальних подій, послаблює можливість управління інноваційним розвитком з боку держави.
За таких обставин, коли основи громадянського суспільства ще не зміцнилися, політичні сили, що консолідовані у багаточисленних партіях, не мають належного авторитету і підтримки, особливу роль відіграють владні органи, політичні еліти та лідери, що здатні утримувати суспільство не тільки в межах громадянської злагоди та спокою, але й забезпечити постійне просування вперед.
Сьогоднішні події є усвідомленням того, що перешкодою на шляху до економічних і політичних змін, їх соціальної спрямованості та ефективності є не просто певні проблеми формування структур або функціонування гілок влади, дії конкретних виконавців, а політична система в цілому.
Політична система сучасної України є системою перехідного типу, яка характеризується низкою проблемних аспектів:
- поєднанням елементів різних політичних систем – старої та нової. Справа в тому, що в Україні, як і в більшості пострадянських країн, існує поєднання старих пострадянських установ з новими демократичними інституціями. Вони взаємодіють, нерідко перебуваючи при цьому в стані тривалих конфліктів, внаслідок чого ускладнюються процеси як реформування, так і модернізації суспільства і держави в цілому;
- нестабільність, постійна загостреність між владою та опозицією. Ці процеси, насамперед, виникають внаслідок відсутності нормативно-правової бази, яка б закріпила на законодавчому рівні поняття опозиції, її правовий статус;
- відносна стабільність системи в її зовнішніх проявах. Проблема полягає в тому, що ця система може достатньо легко трансформуватися в нестабільну внаслідок поглиблення конфліктів між основними політичними силами всередині Української держави, які позиціонують різні напрями державного розвитку;
- достатньо молода система, яка внаслідок відсутності ефективних політичних традицій і досвіду самостійного функціонування, прагне дотримуватися моделі інших систем;
- діє в умовах, що наближені до екстремальних в важливих сферах суспільного та державного життя. Подібна ситуація спостерігається в таких важливих галузях, як природне навколишнє середовище, економіка, політична структуризація, енергетика, мовно-культурні основи та орієнтири суспільства;
- здійснює неповну систему функцій, які є необхідними для забезпечення нормального функціонування сучасного цивілізованого суспільства. Найбільш актуальною функцією політичної системи для України на сучасному етапі є владно-політична функція. Суть якої полягає у формуванні інституціонального механізму використання державної влади відповідно до рівня політичної культури й інтересів суспільства. Політична система як центр влади повинна базуватися на легітимності, тобто визнанні її інституціональних елементів народом як єдиного джерела влади в Україні [1]. Держава відіграє значну роль у виконанні завдань і реалізації функцій політичної системи. Функції політичної системи здійснюються державою й державними органами, партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування.
Таким чином, комплекс перерахованих вище проблем має не вузький локальний характер, а загальнодержавний, національний масштаб. Політико-правовий характер цих проблем обумовлює необхідність всебічного дослідження процесів, що відбуваються в різних сферах суспільного життя, у владних органах і механізмах політичного управління. На сьогоднішній день для української державності необхідним є аналіз і вивчення інституціональних змін, які відбуваються на базі ґрунтовних економічних, політичних, соціальних, ідеологічних перетворень, утвердження вибору нашої держави на європейський курс, зміцнення норм і принципів демократії. Саме створення й подальший розвиток нових інституцій політичної влади, надання їм належного змісту й характеру діяльності здатне стимулювати процеси реформ, які на сьогодні повинні бути не тільки структурного, але й системного характеру, охоплюючи як економіку, соціальну сферу, політику, так і ідеологію, культуру й духовність.
Література:
1. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с. – С. 27.
e-mail: larisa-nalivayko@rambler.ru |