ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ:ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
20.12.2009 15:51
Автор: Богдан Олена Іванівна, здобувач Національного університету природокористування і біоресурсів
[Право интелектуальной собственности и его защита. Информационное право]
Питання забезпечення інформаційної безпеки в реалізації державної влади та захисті суспільних інтересів державою є важливим напрямком наукових правознавчих досліджень з огляду на постійний конфліктогенний потенціал міждержавних взаємин, особливо у питаннях Чорноморського флоту, статутсу Автономної Республіки Крим тощо.
У той ж час, розмиття меж між окремими напрямками державної діяльності призводить до того, що підтримання національної безпеки охоплює певну частину інших напрямів діяльності держави, зокрема, інформаційної. Саме на перетині цих напрямів формується сфера інформаційної безпеки держави, суспільства та людини. Співвідношення між відповідними напрямками державної діяльності змінюється під впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів.
Підставою втручання та участі держави в інформаційних процесах та відносинах виступають виключно категорії компетенції та юрисдикції, ніякого окремого „інформаційного суверенітету” не існує.
Конституція України (ч. 1. ст. 17) надає питанням захисту інформаційної безпеки статусу окремої функції держави, що підтверджує пріоритетність цього напрямку державної діяльності на сучасному етапі.
Політика інформаційної безпеки носить багатовекторний характер, що обумовлюється неоднорідністю суспільних відносин в цій сфері. Це визначає потребу вдосконалення правового механізму регулювання відповідних відносин [2, 114].
На сучасному етапі національне право України містить значний масив нормативно-правових актів, які безпосередньо або опосередковано регулюють суспільні інформаційні відносини. Проте надійність правового регулювання визначається не кількістю нормативно-правових актів, а їх застосуванням на практиці. У правовому регулюванні суспільних інформаційних відносин в Україні існує низка проблем щодо взаємодії та координації органів державної влади, які потребують вирішення. Оптимальнішим, найбільш ефективним засобом є вдосконалення правового регулювання суспільних інформаційних відносин шляхом систематизації юридичних норм та формування кодексу України про інформацію [1, 29].
Таким чином, кодифікація норм інформаційного права повинна регламентувати реалізацію функціональних основ інформаційної безпеки, що, на нашу думку надасть можливість уникнути колізійності у правозастосовній практиці та у реалізації завдань безпеки і оборони держави в умовах відстоювання національних інтересів на зовнішньополітичній арені.
Література:
1. Гурковський В.І. Взаємовідносини органів державної влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки: організаційно-правові питання // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 3. - С. 27-33.
2. Кормич Б.А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України: Монографія. – Одеса: Юрид. література, 2003. – 472 с.
e-mail: Bogdan8lena@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
