Активне виборче право — це встановлене законодавством суб’єктивне право громадян обирати, тобто брати участь у виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом голосування [5;с.79]. Принципи активного виборчого права — це керівні ідеї, які становлять основу виборчого процесу, забезпечують реальний характер народного волевиявлення та обумовлюють можливість громадян здійснювати формування персонального складу державних органів. Вони є ключовими засадами інституціоналізації виборів як суспільно-правового явища, відображенням адекватності самого інституту виборчого права українському конституціоналізму та закріплені чинним виборчим законодавством у вигляді норм-принципів. Основні принципи виборчого права передбачені Конституцією України [1]: вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. 71). Ці конституційно закріплені ідеї виборчого права також знайшли своє відображення у нормативних актах, які безпосередньо регламентують сам виборчий процес, тобто у Законах України «Про вибори народних депутатів України» (ст.ст. 1-8) [3], «Про вибори Президента України» (ст.ст. 1-8) [2] та «Про вибори депутатів Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (ст.ст. 2-8) [4], які виділяють додатково ще 2 принципи: особистого голосування та добровільної участі у виборах. Крім того, деякі вчені виділяють ще принцип територіальності.
Принцип загального виборчого права не означає, що право обирати мають абсолютно всі особи, які перебувають на території України чи просто бажають взяти участь у виборах. Законодавство встановлює цензи громадянства (право обирати мають лише громадяни України), віковий (право голосу мають лише особи, яким на момент виборів виповнилося 18 років), дієздатності (у виборах беруть участь усі особи, крім визнаних судом недієздатними) та осілості (тільки на місцевих виборах; право голосу мають громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад). Забороняються встановлення майнового, статевого чи мовного цензів для виборців, а також будь-яких привілеїв чи обмежень виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, місця проживання або за іншими ознаками. Активне виборче право мають також особи, які перебувають у місцях позбавлення волі, а також громадяни України, які проживають або перебувають в період підготовки і проведення виборів Президента України чи народних депутатів України за межами держави на консульському обліку.
Принцип рівного виборчого права означає однакову для кожного виборця можливість впливу на результат виборів. Кожен виборець має лише 1 голос, який може використати у день голосування тільки раз. Принцип територіальності стверджує, що особа може використати свій голос лише на тій виборчій дільниці, де вона включена до виборчого списку.
Досить дискусійним є питання щодо принципів прямого виборчого права і особистого голосування. Деякі учені їх взагалі не розрізняють. На нашу думку, пряме виборче право означає голосування саме за кандидатів, включених до бюлетеню, а не за їхніх представників. В законі чітко сказано, що громадяни України обирають безпосередньо, наприклад, Президента України шляхом голосування за відповідних кандидатів у Президенти. В Україні відсутня система непрямого (багатоступеневого) виборчого права, яка застосовується у США на виборах Президента [6;с.187] (там громадяни голосують за їхніх представників у колегії виборців, а сама колегія вже безпосередньо голосує за кандидатів у Президенти США). Пряме виборче право, на нашу думку, є більш демократичнішим за непряме, оскільки не передбачає ніяких проміжних інстанцій між виборцями та кандидатами, знижує імовірність маніпуляції результатами виборів та дійсно утверджує принцип народного суверенітету та народовладдя, відповідно до якого єдиним джерелом влади в Україні є народ [1;ст.5]. Принцип особистого голосування означає особисту (фізичну) присутність на виборчій дільниці під час голосування. Забороняється голосування замість інших осіб, а також голосування через представництво, чи будь-який інший спосіб передачі свого голосу. Хоча виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв'язку з інвалідністю чи за станом здоров'я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія надає можливість голосувати за місцем перебування цього виборця у порядку, передбаченому виборчим законом.
Принцип таємного голосування полягає у забороні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців у будь-якій формі. Це означає, що сам процес голосування відбувається у спеціально відведених для цього місцях — у кабінах для таємного голосування, в якій виборець може перебувати лише протягом часу, необхідного для голосування. Там виборчі бюлетені заповнюються ним особисто. Присутність у кабіні для таємного голосування інших осіб під час заповнення виборцем бюлетеня заборонено. Звісно, виборець, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити цей бюлетень, має право з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії скористатися допомогою іншого виборця (крім членів виборчої комісії, кандидатів, які беруть участь у виборчих перегонах або уповноважених ними осіб та офіційних спостерігачів). Членам виборчих комісій та іншим особам забороняється вчиняти будь-які дії чи розголошувати відомості, які дають можливість встановити зміст волевиявлення конкретного виборця. Крім того, всі виборчі бюлетені мають однакову форму та заповнюються анонімно. Звісно, виборець з власної волі може повідомити будь-кому про результат свого волевиявлення, але примушування її до цього, як вже зазначалося вище, заборонено.
Принципи вільного волевиявлення та добровільної участі у виборах дуже між собою схожі, тому питання щодо їх виокремлення є полемічним. Вільне волевиявлення означає, що виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її свободи у виявлення при голосуванні. Забороняється застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та свободі виявленню волі виборця. Ніхто не може примусити виборця до голосування за того чи іншого кандидата у виборчому бюлетені. А добровільна участь означає, що взагалі ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах, оскільки право обирати є суб’єктивним політичним правом, а не обов’язком особи. Даний принцип забороняє будь-яке переслідування за ухиляння від участі голосуванні — абсентеїзм [6;с.181]. А от у деяких країнах за неучасть у виборах настає юридична відповідальність.
Отже, принципи активного виборчого права — це тенденційні ідеї, які лежать в основі виборчого процесу і є гарантіями здійснення прямого народовладдя в Україні, а саме — права обирати. Вільне, пряме, особисте, рівне, добровільне, загальне виборче право, таємне голосування та принцип територіальності реально сприяють оптимізації виборчого права громадян та ефективному розвитку основних інститутів демократії в Україні.
Джерела:
1. Конституція України.— Харків: "Фоліо", 2007.— 48 с.
2. Про вибори Президента України: Закон України від 05.03.1999 р.// Відомості Верховної Ради України, 1999, N 14, ст.81
3. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25.03.2004р. //Відомості Верховної Ради України, 2004, №27-28, ст.366
4. Про вибори депутатів Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 06.04.2004 р.// Відомості Верховної Ради України, 2004, N 30-31, ст.382
5. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка.—К.: ТОВ «Видавництво „Юридична думка”», 2007.— 992 с.
6. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб.— Вид. 3-тє, виправл. та доповн.— К.: Атіка, 2004. — 512 с.
e-mail: marusyak_v@ukrpost.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter