Автор: Павловська Наталія Володимирівна, кандидат юридичних наук, докторант докторантури та ад’юнктури Київського національного університету внутрішніх справ
Механізм процедури імпічменту Президента України не отримав достатньої правової регламентації. По суті, він вичерпується статтями 85 і 111 Конституції України, що, з огляду на стислість конституційних формулювань, є явно недостатнім для практичного вирішення маси питань, що забезпечують відтворення і наступність президентської влади. Як відзначає М.С. Бондар, «Конституція і поточне законодавство повинні не нівелювати, а, офіційно, на нормативно-правовому рівні визнавати сам факт існування незбіжних інтересів, конфліктів і соціальних суперечностей, запропонувати ефективні правові способи їх вирішення». [1]
Виходячи з цього, необхідно чітко визначити науково-практичні пропозиції, що спрямовані на створення необхідної нормативно-правової бази, що забезпечує реалізацію механізму процедури імпічменту Президента України.
На сьогоднішній день різні джерела трактують визначення «імпічменту» в різноманітних формах. Це і спеціальна парламентська процедура обвинувачення вищих посадових осіб держави у випадках порушення ними законів країни. Це може бути і особливий порядок судочинства у справах про злочини, що скоєні державної елітою.[2] Юридичний словник Cполучених штатів Америки дає таке тлумачення: «Імпічмент - це розгляд у квазіполітичному суді кримінальної справи, порушеної проти державного службовця».[3] Найчастіше, імпічмент - це парламентська процедура позбавлення президента недоторканності у зв'язку із скоєнням ним певного злочину. Вона як правило супроводжується усуненням його з посади (посту). Класичним визначенням імпічменту є - відсторонення від справ і притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави, що не змогли виконати покладені на них обов’язки. [4]
Конституція України та конституційне законодавство України також не надають чіткого визначення імпічменту. Єдиними підставами для запуску процедури є «вчинення державної зради або іншого злочину» (ч. 1 ст. 111 Конституції України), які підпадають під дію кримінального закону. Процедура імпічменту закінчується відстороненням позбавленого недоторканності Президента України від влади.
У статті 111 Конституції України визначено наступний порядок усунення Президента з поста Верховною Радою України:
1. Питання про імпічмент ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради.
2. За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.[5]
Проблема полягає в тому, що усунення президента з посади відбувається фактично до визнання його винним у суді, як це передбачено тією ж Конституцією України. Сторони не зобов'язані виступати в суді, доводити переконливість своїх аргументів, і нарешті, відсторонення президента від влади не передує рішення суду.
Тривалість діяльності глави держави, що включає підстави усунення з поста в порядку імпічменту, що безпосередньо характеризує його статус, відображає існуючий в державі конституційно-правовий режим, впливає на рівень розвитку державної демократії. Підстави припинення виконання повноважень глави держави до закінчення конституційного строку викликаються обставинами, які вимагають налагодженого і надійного механізму забезпечення безперервності президентського управління. Конституційний Суд України щодо регламентування процедури встановлення стійкої нездатності Президента України за станом здоров'я здійснювати належні йому повноваження зазначив, що визначення відповідного порядку може бути здійснено із дотриманням положень що випливають із Конституції України вимог, з тим, щоб забезпечувалися безперервність і стабільність здійснення повноважень Президента України, виключення чинників, що перешкоджають нормальному функціонуванню інститутів влади.[6]
Література:
1. Бондар Н.С. Власть и свобода на весах конституционного правосудия: Защита прав человека Конституционным Судом Российской Федерации. -М., 2005. – С.592.
2. Колосова Н.М. Конституционная ответственность: природа, особенности, структура. Монография. –М., 2005. –С.194.
3. Black's Law Dictionary. - USA. 1891. - C. 1941.
4. Сучасний українсько-англійський юридичний словник. –К., 2007. –С.632.
5. Конституція України. Інтернет ресурс: www.zakon.rada.gov.ua.
6. Рішення Конституційного Суду України. Том 3. –К., 2010. – С. 596.
e-mail: wwwpav@gmail.com
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
