У період становлення незалежної України, розвитку її правової системи, формування основ правової держави актуальним є звернення вченими уваги до правової спадщини українського народу. Особливо слід підкреслити значущість досліджень у сфері історії вітчизняного кримінального права, зокрема, кримінального права Запорізької Січі. Адже у період існування Запорізької Січі продовжували формуватись правові погляди українського суспільства на сутність провідних понять кримінального права – злочину і покарання. Тому важливим є об`єктивне вивчення розробок істориків права, що присвятили свої праці дослідженню проблем кримінального права Запорізької Січі.
У сучасній вітчизняній історико-правовій науці провідне місце у дослідженні кримінального права Запорізької Січі займає І.М. Грозовський, ряд праць якого присвячено розробці саме цього питання. Квінтесенцією його творчих пошуків є фундаментальна праця „Право Нової Січі (1734 – 1775 рр.)” (Харків, 2000 р.).
Основу цього дослідження складає вивчення джерел права (у т.ч. і кримінального) Запорізької Січі, а також цивільних, кримінальних тощо правовідносин. Вчений зазначає, що правові звичаї запорожців залежали від конкретно-історичних умов існування козацького суспільства, це, по суті, трансформовані норми давньоруського права, пристосовані до цих умов. Разом з тим, вчений наголошує, що запорожці запозичували і правові норми інших народів [1, с.8].
На думку І.М. Грозовського, від початку свого формування і до ХУІІІ ст. правові норми Запорізької Січі були, здебільшого, позакласові, мали військовий, публічний характер, „...спрямовані на встановлення певного компромісу між різними представниками козацького товариства” [1, с.8]. Погоджуємось з вченим у тому, що у період Нової Січі (1734 – 1775 рр.) характер правових норм істотно змінюється, набуває класового забарвлення. Як справедливо вважає вчений, це залежало від конкретно-історичних умов, зокрема, від зайняття козаками мирною господарською діяльністю [1, с.11].
На підставі проведеного дослідження І.М. Грозовський визначає характерні риси звичаєвого права запорожців: корпоративність та публічність права, усна форма вираження правових норм, відсутність поділу на окремі галузі права, консерватизм, обрядовість, певна суворість.
Аналіз дослідження І.М. Грозовським норм кримінального права Запорізької Січі дозволяє виділити такі його важливі риси:
- достатньо повне висвітлення системи кримінального права Запорізької Січі, виходячи із сучасних уявлень про злочин і покарання;
- детальне вивчення поняття і видів злочинів. Зокрема, вчений грунтовно проаналізував поняття злочину (на його думку, злочин у козаків пов`язувався із спричиненням шкоди об`єктам охорони), суб`єкт злочину (із 16-ти р.), поняття вини (умисні, необережні та випадкові злочини), поняття рецидиву злочину, а також різноманітні військові, службові злочини, злочини проти порядку управління і суду, особи, власності, моралі;
- грунтовний аналіз мети і видів покарань. Серед цілей покарання І.М. Грозовський виділяє залякування, превенцію, відплату, відшкодування збитків, а до системи покарань відносить смертну кару, тілесні покарання, позбавлення честі, волі, вигнання, майнові покарання. Відзначаючи доволі сувору систему покарань у запорожців, вчений наголошує і на її гуманних рисах: відсутність деяких жорстоких видів кваліфікованої смертної кари; не застосування до козаків калічницьких кар; заміна покарання; зменшення її розміру; передача на поруки [1, с.61];
- підтвердження власної думки архівним матеріалом, зокрема, архівом Коша Нової Січі, документами з фонду ЦДІАК України тощо;
- застосування порівняльно-правового методу, що дало вченому змогу пояснити характер тих чи інших норм кримінального права Запорізької Січі впливом правових пам`яток, що були чинними у той період в Україні. Зокрема, І.М. Грозовський наголошує, що „...сфера застосування смертної кари на Запорожжі була досить близькою до визначеної статутами Великого князівства Литовського” [1, с.63].
Література:
1. Грозовський І.М. Право Нової Січі (1734 – 1775 рр.) – Харків: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2000. – 108 с.
|