ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ
21.02.2007 16:25
Author: Кушніренко О.Г., канд.юрид.наук, доцент Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого
[Constitutional law. International law]
Вперше в практиці вітчизняного законодавства ст.48 Конституції України закріпила право на достатній життєвий рівень для особи і її сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Вказана норма Конституції має універсальний характер, який полягає в тому, що вказане право є природнім не лише для громадян України, а також і для іноземних громадян та осіб без громадянства. Саме в розповсюдженні дії норми ст.48 Конституції України, без будь-яких винятків, на кожну людину, в її індивідуальному характері, полягає цінність вказаної норми.
Чинній Конституції нашої держави вже більше 10 років, але не можна стверджувати, що в країні існує цілісна законодавча система, яка б забезпечувала право людини на достатній життєвий рівень. Діють тільки окремі законодавчі акти, до того ж недосконалі.
Слід визначити, що право передбачене ст.48 Конституції, є різноплановим і включає в себе економічні, політичні, соціальні, демографічні та інші аспекти. Реалізація цього права, на наш погляд, тісно пов’язана з реалізацією ст.1 Конституції України, згідно з якою наша держава є не тільки суверенна, незалежна, демократична і правова, але й соціальна. В цій частині ст.1 Конституції не є реальною нормою, це норма – ціль, до якої наше суспільство і держава повинні прагнути, і яка навряд чи буде реалізована найближчим часом. Право ж, закріплене ст.48 Основного Закону, є індивідуальним, а тому теоретично кожна людина може його реалізувати, в тому числі і в майбутньому. До речі, значний відсоток громадян це право вже реалізував як для себе, так і для своїх сімей і про це красномовно свідчить не лише статистика, але й реальна дійсність.
Потрібно визнати, що ст.48 Конституції не має механізму забезпечення даного права, а тому для реальної реалізації цього права надзвичайно важливо використовувати міжнародний досвід з цього питання, який є цікавим і загальновідомим.
Що стосується створення відповідної вітчизняної нормативної бази, то слід керуватися відомими міжнародно-правовими документами: Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом з економічних, соціальних і культурних прав, Європейською Конвенцією з прав людини та ін.
Головну відповідальність за втілення права, передбаченого ст.48 Конституції в реальне життя, повинні нести найвищі органи державної влади – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України і Президент України. Значна відповідальність в забезпеченні права кожної людини на достатній життєвий рівень покладається на місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Перехід до парламентсько-президентської форми правління покладає значні зобов’язання і на політичні партії (як правлячі, так і опозиційні). І все таки слід пам’ятати, що в значній мірі, реалізація права людини на достатній життєвий рівень залежить і від бажання самої людини досягти такого рівня. Держава, як і інші структури громадянського суспільства, для працездатних громадян повинні лише створити відповідні умови.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
