Автор: Різник Юрій Сергійович, студент юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Курилюк Віктор Степанович, студент юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Пріоритетним завданням держави Конституція України проголосила захист прав і свобод людини, з чим пов'язані значні зміни в соціально-політичному та економічному житті.
Відомо, що економічні, політичні, соціальні права людини можуть бути реалізовані нею як самостійно, так і через відповідні об’єднання громадян – в тому числі визнані юридичними особами, до яких чинне законодавство відносить політичні партії, громадські та релігійні організації. Також громадянин може бути власником або співвласником приватних та колективних підприємств, господарських товариств.
Питання адміністративної відповідальності юридичних осіб завжди були актуальними для адміністративно-правової науки, однак, за радянських часів, при існуванні планової економіки, фактично повного одержавлення власності та централізованого управління вони не мали такого великого практичного значення як нині. В наш час, за умов коли переважна більшість юридичних осіб не перебуває у прямій підпорядкованості державних органів, заснована не на державній формі власності, необхідність забезпечення державної дисципліни в різних сферах суспільного життя не відпала, а навпаки, значно загострилась. Юридичні особи здатні акумулювати значно більші фінансові, матеріальні, інтелектуальні ресурси для досягнення своєї мети, ніж окрема фізична особа, що має як позитивну, так і негативну сторону, оскільки порушення встановленого порядку управління та державної дисципліни, скоєне юридичною особою, може завдати значно більшу шкоду державі і суспільству, ніж проступок окремої фізичної особи. Проблема адміністративної відповідальності юридичних осіб характеризується тим, що вона недостатньо науково розроблена і висвітлена у юридичній літературі.
Адміністративна відповідальність юридичних осіб має за мету протистояти таким правопорушенням, захищати законні права та інтереси громадян, держави, інших юридичних осіб, встановлений порядок управління, а також забезпечувати відновлення порушених прав та відшкодування втрат, що виникли в результаті правопорушення, тягти для правопорушника обтяжливі наслідки організаційного та матеріального характеру.
Більше 30 законів України, що прийняті за останні 10 років присвячені встановленню та регламентації відповідальності юридичних осіб за скоєння ними правопорушень. До їх числа належать закони України “Про об’єднання громадян”, «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування», “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” та ін. Однак єдиний кодифікований акт з цього приводу відсутній. Це викликає спірні тлумачення окремих положень чинного законодавства, ускладнює його застосування на практиці, а також робить непростим проведення чіткої межі між адміністративною відповідальністю юридичних осіб та іншими видами відповідальності і державного примусу. Іноді можна зустрітись з твердженням, що відповідальність юридичних осіб за порушення, скоєні у сфері державного управління, не є адміністративною, оскільки не може застосовуватись у відповідності з приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Дійсно, у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 р. № 7рн/2001 ”Справа про відповідальність юридичних осіб”, за яким фактично юридичні особи не визнані суб’єктами адміністративної відповідальності. Виходячи з рішення Конституційного Суду України можна сказати, що, адміністративна відповідальність юридичних осіб не може наступати у відповідності з КУпАП та регулюватись його приписами, однак не можна ігнорувати той факт, що вона (така відповідальність) існує, передбачена чинним законодавством, визнається науковцями і застосовується в практичній діяльності.
В цьому зв’язку теоретичне та практичне значення має встановлення загальних засад адміністративної відповідальності юридичних осіб, її підстав, уніфікованого порядку притягнення до відповідальності, чіткого переліку стягнень, які можуть бути до них застосовані. Важливим є визначення напрямків приведення в систему, удосконалення і впорядкування законодавства, присвяченого адміністративній відповідальності юридичних осіб.
Адміністративна відповідальність не може грунтуватися ні на припущеннях, ні за аналогією. Адміністративна відповідальність особи має індивідуальний характер. Штрафи, фінансові санкції та інші їх види застосовуються як засіб примусу або впливу до підприємств, закладів, установ за порушення порядку і правового господарювання у сфері економічної діяльності.
На нашу думку, застосування адміністративної відповідальності до юридичних осіб може слугувати підгрунтям для ухилення безпосередніх винуватців від відповідальності. Увесь тягар ляже на підприємство, колектив, який зовсім не причетний до правопорушення у сфері економіки. Держава отримує результат у вигляді настання неприємних наслідків для юридичних осіб, які будуть перекладені на конкретних працівників у вигляді позбавлення премій, надбавок, інших заохочень, а з винної посадової особи держава може і не стягнути, оскільки державні інтереси вже знайшли свій захист.
Ми вважаємо, що остаточно законодавець поставив крапку в дискусії у Господарському кодексі України, який поряд з відшкодуванням збитків у сфері господарювання, штрафними та оперативно-господарськими санкціями встановив адміністративно-господарські санкції. Адміністративно-господарські санкції застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Адміністративно-господарськими санкціями визнаються не лише заходи майнового характеру (штраф, вилучення прибутку, стягнення зборів), а й заходи організаційно-правового характеру(анулювання ліцензії, обмеження діяльності суб’єктів та інше), спрямовані на попередження та припинення правопорушення у вигляді негативних наслідків для правопорушника.
Відповідальність підприємств, установ і закладів у вигляді фінансових, штрафних санкцій, передбачену (встановлену) законами та іншими нормативними актами, яку деякі науковці вважають за адміністративну відповідальність юридичних осіб, є ні що інше як адміністративно-господарські санкції – одна із складових реально існуючої адміністративно-господарської відповідальності, якщо інше не визначено законом.
Отже, визнання юридичної особи суб'єктом адміністративної відповідальності передчасне і в юридичній літературі ще ніхто переконливо не обгрунтував.
e-mail: reznik1990@bigmir.net, kvc77@yandex.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
