Після проголошення незалежності Україна стала на шлях побудови демократичної, соціальної, правової держави, основним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав та свобод людини. Це призвело до необхідності реформування існуючої правової системи, оскільки майже вся нормативна база не могла бути пристосована до реалій існуючого життя, до ринкових перетворень, до належного забезпечення захисту прав людини.
З переходом України до ринкової економіки система економічних санкцій, яка склалася в умовах дії командно-адміністративної системи виявилася не пристосованою до нових умов господарювання і саме тому нормальне функціонування економіки потребувало зміни господарсько-правової відповідальності.
Проблеми господарсько-правової відповідальності глибоко досліджені в роботах В.Мамутова, Малеина Н., Шевченко Н., Липницького Д., Болотової Г., Щербини С., Шелухіна М., Мартем’янова В. Однак є достатньо багато питань, стосовно яких відбуваються широкі дискусії, тим більш, що в загальній теорії також не вироблено єдиного поняття юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність має державно-примусовий характер, вона полягає в застосуванні до правопорушника юридичних санкцій, що містять певні позбавлення та обмеження особистого, майнового та іншого характеру [1; – c.94]
Доволі часто в загальній теорії права юридична відповідальність ототожнюється із заходами державного примусу. Так, Венгеров А.Б. вважає, що юридична відповідальність – це встановлені законом заходи впливу на правопорушника, що містять для нього несприятливі наслідки, які застосовуються державними органами в порядку, установленному державою. [2; – c. 558]
Лазарєв В.В. зазначає, що юридичну відповідальність слід трактувати як передбачений санкцією правової норми захід державного примусу, у якому виражаэться державний осуд винного в правопорушенні суб’єкта і який складається в позбавленнях та обмеженнях особистого, майнового або організаційного характеру. [3; – с.41]
Підсумовуючи аналіз точок зору на юридичну відповідальність, то слід зазначити, що різниця в позиціях учених відображає різні сторони та аспекти юридичної відповідальності. Не заперечуючи необхідного взаємозв’язку юридичної відповідальності з державним примусом, поряд з тим є не досить правильним їхнє ототожнення, так само як і ототожнення юридичної відповідальності із правовідношеннях або з юридичним обов’язком.
Для правильного розуміння юридичної відповідальності необхідно дослідити її співвідношення із санкціями. Складність такого аналізу полягає в тому, що термін “санкція” є також багатозначним. Він позначає, по-перше, захід державного примусу, що застосовується до правопорушника; по-друге, структурний елемент правової норми; по-третє, несприятливі наслідки правопорушення у вигляді додаткових обмежень, обмежень права особистого або майнового характеру.
Шпомер А. виділяє такі особливості господарських санкцій:
— являють собою спосіб впливу держави або сторони за договором щодо регулювання економічних відносин у державі;
— є засобом примусу держави або сторони за договором і застосовується на основі закону, договору і рішення суду;
— передбачають додаткові витрати матеріальних коштів господарюючого суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання;
— застосовуються невідворотно лише у тому випадку, коли державний орган зобов’язаний застосувати відповідальність і не має права від нього відмовитись, чого не можна сказати про оперативно-господарські санкції за договором. [4; – c.6-7]
У літературі існують кілька точок зору на взаємозв’язок відповідальності і санкції. Відповідно до однієї з них, санкція – це різновид відповідальності; згідно з другою – відповідальність є видом санкцій; відповідно до третьої – санкції за відповідальність різнозначні.
Важко погодитись із ототожненням санкцій і відповідальності, оскільки відповідальність є не заходом державного примусу, а її застосуванням. Крім того, юридична відповідальність означає застосування не будь-якої санкції. В юридичній літературі прийнято поділ санкцій на дві групи: заходи відповідальності та міри захисту.
Тому заходи відповідальності та інші санкції, що не є такими, необхідно чітко розмежовувати. Відповідальністю слід вважати лише застосування санкцій, що мають на меті покарання винного правопорушника і виражається в позбавленні його суб’єктивного права або покладанні на нього додаткових несприятливих наслідків.
Література:
1. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. – М., 1994. – Т.1.
2. Общая теория государства и права. Академический курс в двух томах / Под ред. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – С.782.
3. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Новый юрист, 1998. – 736 с.
4. Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки // Підприємництво. Господарство. Право. – №6, 2002. – С.6-7.
e-mail: VK_1408@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter