Гарантією захисту прав учасників господарського процесу є забезпечення позову. Інститут забезпечення позову спрямований на реальне й повне відновлення майнових прав учасників господарського процесу, порушених внаслідок неправомірних дій інших осіб.
Під забезпеченням позову розуміється прийняття господарським судом передбачених законом засобів, які гарантують можливість реального виконання майбутнього рішення господарського суду.
Одним із засобів забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку при розгляді позовів про визнання таких документів недійсними.
Зупинення стягнення може бути здійснено на підставі:
а) виконавчого документа. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавчими документами є: 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
б) іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Ст. 67 ГПК України не містить точного переліку документів, по яких стягнення здійснюється у безспірному порядку, у зв'язку з чим можна допустити, що в якості «іншого документа» можуть бути документи, стягнення по яких у безспірному порядку не суперечить чинному законодавству (наприклад, рішення податкових інспекцій, інспекцій з контролю за цінами тощо).
Забезпечення позову шляхом стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку не дозволяє відповідачу скористатися правом на списання у безспірному порядку грошових коштів по оспорюваному позивачем відповідному документу, що знаходиться в картотеці банку у зв'язку з відсутністю у позивача грошових коштів, після появи таких коштів на його рахунку. В такій ситуації позивач зможе користуватися своїми коштами за власним розсудом аж до вступу до законної сили господарського рішення по даному спору. Для позивача такий засіб має надзвичайно важливе значення, але, як показує практика, можливість пред'явлення вказаних позовів із заявами про їх забезпечення використовуються невиправдано рідко, що можна пояснити, швидше за все, незнанням позивачами своїх прав.
Слід підкреслити, що в цьому питанні є й інша сторона: стягувач грошових коштів, а це в основному бюджет різних рівнів, позбавляється можливості на певний термін поповнення свого фонду. Тому господарські суди за такими заявами повинні ухвалювати зважені рішення.
Також в юридичній літературі існує точка зору, відповідно до якої такий вид забезпечувальних заходів як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку по суті, не є заходами до забезпечення позову, а є випадком зупинення виконавчого провадження через положення п.4. ст. 34 Закону Україні «Про виконавче провадження».
Необхідно відзначити, що застосування такого засобу до забезпечення позову має місце лише при частково виконаному або зовсім невиконаному стягненні.
Література:
1. Господарський процесуальний кодекс України: прийнятий 06 листопада 1991 року № 1799-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№6.
2. Шерстюк В.М. Новые положения третьего Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации. М., 2003. – 400 с..
3. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. №606-ХІV .http://zakon1.rada.gov.ua
e-mail: Ivaniuta2007@yandex.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
