В сучасних умовах основною проблемою функціонування АПК є становлення ринкових відносин та переведення його на інвестиційний тип розвитку. Саме інвестиції як джерело фінансування аграрного виробництва є передумовою ефективної діяльності галузі та стабільного забезпечення населення продуктами харчування. Управління інноваційно-інвестиційним процесом потребує системного підходу. Водночас теоретичні і методологічні обґрунтування, а також практичні рекомендації, спрямовані на системне управління інноваційно-інвестиційними процесами в АПК, залишаються неповною мірою розроблені, що потребує подальших досліджень.
В сучасній науковій літературі аналізові суті інвестиційного процесу та управління ним приділяє увагу широке коло вчених світу та України. У зарубіжній літературі інвестиційний процес переважно ототожнюється з рухом цінних паперів. У вітчизняній науковій літературі найбільш розповсюдженим є розуміння інвестицій як вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому інвестиційний процес одні автори ототожнюють з інвестиційним циклом, а інші вважають, що він ідентифікується з механізмом реалізації капітальних вкладень. При цьому перевага віддається дослідженню фінансово-економічних аспектів інвестиційного процесу і недостатньо аналізуються проблеми його нормативно-правового забезпечення.
В Законі України «Про інвестиційну діяльність» [1] інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкт підприємницької й інших видів діяльності, внаслідок чого утворюється прибуток (дохід), або досягається соціальний ефект. Інвестиційна діяльність, як правило, пов’язана з придбанням нових машин, споруд, будівель, транспортних засобів, а також будівництвом шляхів, мостів та інших інженерних споруд, підготовкою висококваліфікованих фахівців, науковими дослідженнями, науковими розробками тощо.
Законом України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» [2] серед основних напрямів підвищення ефективності діяльності суб’єктів аграрного сектора передбачається необхідність створення умов для технічного переоснащення заводів сільськогосподарського машинобудування з метою випуску техніки, яка забезпечуватиме впровадження сучасних високопродуктивних і ресурсозберігаючих технологій в агропромислове виробництво; удосконалення довготермінового кредитування, часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки за рахунок державного бюджету України, системи фінансового лізингу, підтримки розвитку інфраструктури матеріально-технічного забезпечення.
В Україні є чимало перспективних і прогресивних інженерних розробок сільгосптехніки та обладнання, які через брак фінансування не впроваджуються у виробництво. Надію на відбудову інженерної забезпеченості в аграрному секторі дає нещодавно прийнятий Закон України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України», який набрав чинності 01 січня 2008 року.
З метою зміцнення національного інвестиційного потенціалу в АПК України економічна політика держави повинна бути спрямована на розв’язання таких актуальних проблем:
забезпечення правової бази формування сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату в АПК України;
існуючі нині податкові пільги дають змогу сформувати необхідні стимули до підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, однак, з позиції вимог СОТ вони мають бути зменшені;
забезпечення соціально-економічних умов освоєння новітніх розробок і використання досягнень світового сільськогосподарського машинобудування;
створення системи ефективного інженерно-технічного забезпечення АПК з дотриманням чинного українського законодавства;
збереження пільг щодо оподаткування підприємств галузей АПК на найближчу перспективу;
розвиток банківського кредитування АПК, послідовне зниження банківської процентної ставки до рівня, що стимулює кредитування підприємств;
розвиток фондового ринку та охоплення ним підприємств АПК;
розробка наукових основ структурної та інвестиційної політики, визначення основних напрямів з метою розвитку регіонів;
сприяння залученню прямих іноземних інвестицій в АПК, особливо за допомогою податкового законодавства, адаптування його до вимог СОТ та інших міжнародних організацій, членом яких є Україна.
Важливу роль у формуванні та розвитку інвестиційного процесу в АПК відіграє державна інвестиційна політика, яка повинна бути спрямована на вирішення наступних проблем: встановлення паритету цін на сільськогосподарську продукцію та ресурси для села; удосконалення амортизаційного процесу; налагодження ефективного механізму стимулювання залучення грошових доходів і коштів населення як важливого джерела інвестиційних ресурсів; забезпечення стабільності законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють інвестиційний процес тощо.
Література:
1. «Про інвестиційну діяльність»: Закон України від 18 верес. 1991 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР . – 1991. – № 47. – Ст. 646.
2. «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» Закон України від 18 жовтня 2005 р. // Офіц. вісник України 2005 . – № 45. – С. 2826.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
