Автор: Громенко Юлія Олександрівна, старший викладач кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка
Говорячи про державне регулювання рекламного ринку, не можна не згадати про те, що власне держава в особі уповноважених органів у різних формах бере участь у рекламних відносинах. Практикується створення державних унітарних підприємств, що в межах своєї компетенції розглядають питання використання об’єктів державної власності для розміщення засобів зовнішньої реклами.
Вважаємо, що участь державних органів у рекламних відносинах шляхом укладення договорів на право розміщення реклами має подвійний характер. З одного боку, вони виступають як самостійні суб’єкти майнових відносин на рівних началах з іншими учасниками – суб’єктами рекламної підприємницької діяльності; з іншого боку, не можна не визнати, що така участь має регулятивний характер і чинить істотний вплив на ринок. На підтвердження цієї точки зору наведемо такий приклад. Кабінет Міністрів України постановою від 09.09.09 за № 968 (набула чинності 21.09.09) вніс зміни до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, чим ухвалив усунути комунальних посередників з ринку зовнішньої реклами. Згідно з документом, робочим органом із регулювання зовнішньої реклами може бути відділ або управління органів місцевого самоврядування. Важливо, що при цьому таке управління (відділ) не є одночасно суб’єктом ринку, оскільки, відповідно до постанови № 968, не має права подавати заявку і отримувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами. З метою регулювання рекламної діяльності робочий орган зобов’язаний на громадських засадах залучати представників галузевих рад підприємців, об’єднань громадян та об’єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами. Більше того, Кабмін позбавив цей орган можливості надавати рекламістам платні послуги (з виготовлення топогеодезичних матеріалів, зйомки місцевості, розроблення проектно-технічної документації для розміщення складних рекламоносіїв тощо), виключивши відповідні пункти з Типових правил. На додаток, згідно з постановою, плата за тимчасове користуванням місцем, відведеним під рекламоносій, перераховується виключно до місцевих бюджетів. Таким чином, із процедури отримання дозволів були виключені комунальні підприємства, які в деяких містах виконували функції робочих органів і одночасно були суб’єктами господарювання на рекламному ринку.
На підтримку таких змін можна навести такі аргументи. Місця, що надаються для розміщення рекламних конструкцій, є комунальною власністю і відповідно до діючого законодавства права на їх використання, управління та розпорядження, як отримання коштів за їх використання, належать виключно органам місцевого самоврядування, а не суб’єктам господарювання – комунальним підприємствам. Надання ж права регулювання одних підприємств іншими суперечить Господарському кодексу України, згідно з яким суб’єкти господарювання є рівними суб’єктами правовідносин, їх взаємини з іншими суб’єктами формуються на основі договорів. 11 лютого 2009 року внесені зміни до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з якими з переліку дозвільних органів, що уповноважені видавати документи дозвільного характеру, виключені підприємства, установи та організації; дозволи можуть видаватися тільки органами виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Сподіваємось, що прийняті зміни призведуть до зменшення зловживань з боку органів влади на ринку зовнішньої реклами.
e-mail: gromenko_yula@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
