Author: Громенко Юлія Олександрівна, старший викладач кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка
[Arbitration law. Arbitration judicial law]
Говорячи про державне регулювання рекламного ринку, не можна не згадати про те, що власне держава в особі уповноважених органів у різних формах бере участь у рекламних відносинах. Практикується створення державних унітарних підприємств, що в межах своєї компетенції розглядають питання використання об’єктів державної власності для розміщення засобів зовнішньої реклами.
Вважаємо, що участь державних органів у рекламних відносинах шляхом укладення договорів на право розміщення реклами має подвійний характер. З одного боку, вони виступають як самостійні суб’єкти майнових відносин на рівних началах з іншими учасниками – суб’єктами рекламної підприємницької діяльності; з іншого боку, не можна не визнати, що така участь має регулятивний характер і чинить істотний вплив на ринок. На підтвердження цієї точки зору наведемо такий приклад. Кабінет Міністрів України постановою від 09.09.09 за № 968 (набула чинності 21.09.09) вніс зміни до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, чим ухвалив усунути комунальних посередників з ринку зовнішньої реклами. Згідно з документом, робочим органом із регулювання зовнішньої реклами може бути відділ або управління органів місцевого самоврядування. Важливо, що при цьому таке управління (відділ) не є одночасно суб’єктом ринку, оскільки, відповідно до постанови № 968, не має права подавати заявку і отримувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами. З метою регулювання рекламної діяльності робочий орган зобов’язаний на громадських засадах залучати представників галузевих рад підприємців, об’єднань громадян та об’єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами. Більше того, Кабмін позбавив цей орган можливості надавати рекламістам платні послуги (з виготовлення топогеодезичних матеріалів, зйомки місцевості, розроблення проектно-технічної документації для розміщення складних рекламоносіїв тощо), виключивши відповідні пункти з Типових правил. На додаток, згідно з постановою, плата за тимчасове користуванням місцем, відведеним під рекламоносій, перераховується виключно до місцевих бюджетів. Таким чином, із процедури отримання дозволів були виключені комунальні підприємства, які в деяких містах виконували функції робочих органів і одночасно були суб’єктами господарювання на рекламному ринку.
На підтримку таких змін можна навести такі аргументи. Місця, що надаються для розміщення рекламних конструкцій, є комунальною власністю і відповідно до діючого законодавства права на їх використання, управління та розпорядження, як отримання коштів за їх використання, належать виключно органам місцевого самоврядування, а не суб’єктам господарювання – комунальним підприємствам. Надання ж права регулювання одних підприємств іншими суперечить Господарському кодексу України, згідно з яким суб’єкти господарювання є рівними суб’єктами правовідносин, їх взаємини з іншими суб’єктами формуються на основі договорів. 11 лютого 2009 року внесені зміни до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з якими з переліку дозвільних органів, що уповноважені видавати документи дозвільного характеру, виключені підприємства, установи та організації; дозволи можуть видаватися тільки органами виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Сподіваємось, що прийняті зміни призведуть до зменшення зловживань з боку органів влади на ринку зовнішньої реклами.
e-mail: gromenko_yula@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
