Автор: Коваль Діана Олегівна, старший викладач кафедри теорії та історії держави і права Івано-Франківського факультету Національного університету «Одеська юридична академія»
[Финансовое право. Банковское право]
У теорії фінансового права визначено, що по своєму втримуванню фінансово-правові норми можуть бути матеріальними й процесуальними. Матеріальні закріплюють утримування фінансово-правових відносин, тобто склад фінансової системи, юридичні факти, правовий статус суб'єктів фінансового права, принципи фінансового права, види й обсяг грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед державою (муніципальним утворенням), джерела формування кредитних ресурсів банків, ставки податків і т.д. Крім того, матеріальні норми мають грошове втримування. Процесуальні фінансово-правові норми закріплюють порядок здійснення фінансової діяльності держави й муніципальних утворень, тобто фінансові процедури, порядок застосування й дії фінансово-правових норм, строки й т.д. Варто погодитися з Е. Е. Якушкиною [1], що досліджуючи характер взаємодії матеріальних і процесуальних відносин, відзначає, що: а) спочатку виникає матеріальні правовідносини, потім – процесуальне але не навпаки ; б) матеріальні правовідносини реалізуються за допомогою процесуального, тому процесуальне відношення вдруге стосовно матеріального, але останнє не відділяється від першого, вони існують разом, адже форма й утримування будь-якого явища нерозривні; в) поза сферою процесуального відношення матеріальні правовідносини реалізовані бути не може; г) матеріальні правовідносини не може бути реалізоване раніше, ніж виникло й оформилося процесуальне [2]; д) руху й розвитку процесуального відношення властивий багаторівневий характер, у той час як матеріальне відношення стабільно [3]; е) процесуальне відношення коротше матеріального в часі: останнє виникає раніше й завершується пізніше [4]. Відзначимо, що в цей час підсилилася тенденція відокремлення окремих груп процесуальних норм і виділення їх за рамки адміністративного процесу в земельній, екологічній, фінансовій, податковій і іншій галузях права. Прагнення вивести дані процеси за рамки адміністративного процесу визначається бажанням учених, що вивчають галузеві процесуальні явища, обґрунтувати необхідність і доцільність реалізації матеріально-правових норм за допомогою процесуальних норм, що зароджуються у відповідних матеріальних галузях, а не тільки карного, цивільного й адміністративного процесу [5]. У сучасних умовах у зв'язку з розвитком фінансового законодавства число процесуальних фінансово-правових норм збільшується, що свідчить про реальність, досить високого ступеня гарантування матеріальних фінансових норм . Н.І. Хімічева відзначає, що в процесуальних фінансових відносинах виражається юридична форма, у якій відбувається одержання державою у своє розпорядження фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання". Відзначається також, що матеріальні фінансові правовідносини є формою прояву конкретних прав і обов'язків суб'єктів, а процесуальні - формою проявлення порядку реалізації цих прав і обов'язків , Крім того, обґрунтоване затверджується, що «значимість удосконалювання саме процесуального законодавства пояснюється тим, що нескінченні шліфування й доробка матеріального законодавства будуть марними, якщо в суспільстві не створена система правового примуса його учасників до виконання їхніх зобов'язань як перед один одним, так і перед державою». Розуміння правової природи мір фінансово-процесуального примуса необхідно почати з аналізу поняття фінансового процесу, оскільки вихідної для наступних теоретичних побудов у цьому випадку є категорія юридичного процесу. Історично з необхідності впорядкувати за допомогою спеціальних юридичних коштів певну частину відносин, дозвіл і усунення аномальних, конфліктних проявів матеріальних відносин, виникає особлива форма державної діяльності - процесуальна діяльність (процес). Аналіз юридичної літератури по даній проблематиці дозволяє відзначити, що деякі вчені визначають юридичний процес як діяльність органів правосуддя, спрямовану на дозвіл суперечок про право здійснення правового примуса. Інші дослідники визначають юридичний процес як юрисдикційну діяльність уповноважених органів держави й інших суб'єктів. На думку деяких учених юридичний процес являє собою форму реалізації матеріально-правових норм. Поділяючу цю точку зору автори думають, що «процесуальна форма має місце не тільки в юрисдикційній (правоохоронної) сфері застосування норм права, але й в інших сферах, у яких правові норми регулюють позитивні дії суб'єктів громадського життя. Інакше кажучи, будь-яка галузь матеріального права викликає до життя відповідні процесуальні норми» [6]. Існує науковий підхід, відповідно до якого юридичний процес розглядається в якості правотворчої діяльності суб'єктів права. Так, Д.Н. Бахрах, виділяючи кілька адміністративних процесів, визначив їх як владну діяльність державної адміністрації, здійснювану в рамках адміністративно - процесуальних форм і, що складається в рішенні певних справ шляхом прийняття й виконання адміністративних актів. П. І. Кононов думає, що юридичний процес являє собою сукупність чинених суб'єктами права в певної логічної послідовності зв'язаних між собою юридично значимих дій, спрямованих в остаточному підсумку на нормативне врегулювання яких-небудь суспільних відносин або на дозвіл на основі норм матеріального права конкретного життєвого випадку, і сукупність виникаючих на основі цих дій і відповідно до процесуальних норм правовідносин . Існує точка зору, що визначає юридичний процес як всю юридичну діяльність державних органів (правотворча, установча, контрольна, розпорядницька). Так, В. І. Ленін відзначив, що юридичний процес є врегульованим процесуальними нормами порядком діяльність компетентних державних органів, що складають у підготовці, прийнятті й документальному закріпленні юридичних рішень загального й індивідуального характеру. Зазначені трактування юридичного процесу є не взаємовиключними, а навпаки, відображаючи його різні аспекти, доповнюють і збагачують юридичну науку . У той же час, М. В. Карасьова справедливо відзначає, що «наукова думка по питанню про границі юридичного процесу рухається від максимально вузької до усе більше широкого трактування юридичного процесу» [7]. Представляється, що ґрунтуючись на аналізі існуючих у павуку підходів до розуміння юридичного процесу можливо виявити наступні його ознаки: - він являє собою сукупність послідовно чинених юридично значимих дій; - здійснюється тільки компетентними суб'єктами, наділеними відповідними владними повноваженнями; - складається зі стадій, на кожній з яких учасниками процесу відбуваються юридичні дії й досягається певний результат; - являє собою форму діяльності, що об'єктивно має потребу в процесуальній регламентації . Зазначені ознаки юридичного процесу характеризують і фінансовий процес, оскільки останній має юридичну природу й фінансові процесуальні відносини завжди піддаються правової регламентації. Слід зазначити, що в цей час необхідно порушити питання про існування спеціального виду процесу - фінансового. Крім того, в останні роки у зв'язку з розвитком фінансового, зокрема податкового, законодавства в науці став чітко виділятися фінансовий, податковий процес. Представляється, що можливо говорити про фінансовий процес як про законодавчо оформлений і теоретично обґрунтованому інституті фінансового права.
Література: 1. Якушкина Е.Е. Проблеми податкового процесуального права // Фінансове право. - 2007. - №4. - С. 29. 2. Галаган Н. А. Процесуальні норми й процесуальні відносини в російському праві // Правова наука й реформа юридичного утворення: Сб. науч. работ. - Вып. 6: Юридичний процес: Реформа процедур керування, законодавчій діяльності й судовій владі. Воронеж: Издательстно Воронезького університету, 1996. С.22. 3. Божьев В.П. Кримінально-процесуальні правовідносини. М.,1975. С.89-90. 4. Льоховий І.М. Загальнотеоретичні проблеми провадження у юридичному процесі: Дис. ….канд. юрид. наук. - Харків. - 1982. - С.15. 5. Панова И,В. Юридичний процес. Саратов. - 1998. - С.22. 6. Недбайло П.Ю. Процесуальна форма й рє соціально-юридичні можливості в соціалістичному суспільстві // Юридична процесуальна форма . - М. - 1976. - С.12. 7. Карасева М.В. Финансовое правоотношение, М., 2001.
e-mail: kovaldiana@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
