АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ОБ’ЄКТАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ
24.02.2007 12:21
Автор: Бреян Тарас Андрійович, викладач кафедри конституційного, адміністративного і міжнародного права Юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Административное право. Таможенное и налоговое право]
Загальновідомо, що галуззю права, яка “обслуговує” суспільні відносини управлінського змісту і в яких обов’язково хоча б один учасник – орган публічної влади (його посадова особа) – є адміністративне право.
Саме нормами цієї галузі (адміністративно-правовими нормами) регулюються відносини щодо управління об’єктами державної власності.
Сьогодні нормативно-правова база в сфері управління державною власністю, як показує правозастосовна практика, свідчать дослідження науковців-правників, вцілому є системно завершеною та функціонально придатною.
Так, системотворчим актом, покликаним врегульовувати та охороняти аналізовані відносини є Закон України “Про управління об'єктами державної власності” [1], у відповідності з яким зміст управління об'єктами державної власності полягає у здійсненні Кабінетом Міністрів України (уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом) повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними з метою задоволення державних та суспільних потреб. Компетенція кожного державного органу чітко виписана в адміністративно-правових нормах вказаного закону.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій регламентуються відповідними адміністративно-правовими нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна” [2].
В системі адміністративного законодавства, що регулює управлінські відносини щодо об’єктів державної власності існує значний масив загальних та спеціальних підзаконних актів. Так, порівняно недавно набули чинності наступні постанови Кабінету Міністрів України “Про часткове зняття обмежень щодо розпорядження об’єктами права державної власності” [3], “Про затвердження положення про Єдиний реєстр об’єктів державної власності” [4], “Про затвердження методики проведення інвентаризації об’єктів державної власності” [5], “Про управління корпоративними правами держави в АПК” [6].
Окремі акти адміністративного законодавства в силу часу свого прийняття та розвитку якісно відмінних відносин з приводу управління державною власністю в умовах ринку потребують перегляду, оновлення. Так, правовий статус Фонду державного майна України – державного органу, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, визначений ще Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року [7]. Аналогічне стосується регулювання діяльності управлінь майном області обласної, управлінь майном міста Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та відділів управління майном району районної і районної у місті Севастополі та управлінь майном району районної у місті Києві державної адміністрації, типові положення про які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 р. № 580 [8].
Література:
1. Офіційний Вісник України. – 2006. – № 41. – Ст. 2726.
2. Офіційний Вісник України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
3. Офіційний Вісник України. – 2005. – №9. – Ст. 472.
4. Офіційний Вісник України. – 2005. – №8. – Ст. 436.
5. Офіційний Вісник України. – 2005. – №48. – Ст. 2998.
6. Офіційний Вісник України. – 2006. – №20. Ст. 827.
7. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 39. – Ст. 581.
8. Зібрання постанов Уряду. – 1996. – № 13. – Ст. 354.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
