ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПОБІГАННЯ ПРОСТИТУЦІЇ ТА ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ У СЕКСУАЛЬНИХ ЦІЛЯХ. СТАНОВИЩЕ В УКРАЇНІ
24.02.2007 12:25
Автор: Бас Юлія Леонідівна, студентка юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
Дане дослідження має на меті розгляд і об’єктивізацію такого явища як вивезення за кордон дітей з України у сексуальних цілях. Слід відзначити, що дана проблема є порівняно новою для українського суспільства, але яка набула значного поширення в останні роки. Всеукраїнський Комітет захисту дітей досліджує дотримання прав дитини в Україні вже протягом 10 років. За цей час було проведено низку моніторингів та досліджень щодо порушень прав дитини у різних сферах: охорона здоров’я, освіта, майнові права та ін. Широкий напрацьований досвід дає нам право констатувати, що найбільш делікатною, завуальованою та важкодоступною є тема сексуальних зловживань щодо дітей.
Незаконна торгівля людьми, контрабандний провіз, фізична та сексуальна експлуатація та викрадення, а також економічна експлуатація дітей, навіть у її найгірших формах, є повсякденною реальністю, що оточує дітей у всіх регіонах світу, і в Україні зокрема. За часи тоталітарного комуністичного режиму, коли Україна входила до складу Радянського Союзу, питання сексуальної експлуатації не піднімалось на офіційному рівні, Але проституція існувала, вона була в латентній формі.
З часу здобутою Україною незалежності, у 1992 році, і переходу суспільства до засад демократичного устрою і вільного ринку поряд із позитивними змінами миттєво розрослися всі існуючі в зародковому стані вади та хвороби суспільства - злидні, жебрацтво, безпритульність, алкоголізм та наркоманія. Проституція, в тому числі вже і дитяча, стала однією з найприбутковіших індустрій тіньового бізнесу і розширила свої кордони.
Економічна криза з усіма її негативними наслідками зубожінням населення, масовим безробіттям, вимушеною міграцією та заробітчанством зробила дітей найбільш вразливою категорією населення, лишаючи їх напризволяще, занедбаними, голодними та беззахисними. І саме ці діти стають об’єктами залучення до тіньового бізнесу: проституції, експлуатації дитячої праці, нелегального вивозу за кордон та продажу в будинки розпусти, а також для використання у якості донорів у медичних цілях.
На сьогодні масштаби цього явища в Україні дають всі підстави стверджувати, що ми маємо до діла широко розгалуженою глобальною системою злочинності, озброєної найсучаснішими технологіями і методиками.
В Україні тривалий час працюють такі всесвітньо відомі організації як Winrock International, IOM, La Strada, спеціалізовані на захисті прав жінок. Цими організаціями з року в рік ведеться серйозна упереджувально-консультативна діяльність у тісній співпраці з правоохоронними органами, здійснюється моніторинг стану справ у цій сфері. Створено широку мережу реабілітаційних закладів для жінок-жертв сексуальних насильств.
Щодо неповнолітніх мусимо констатувати:
- в Україні не існує організації, яка відстежує нелегальний вивіз неповнолітніх;
- ця проблема перебуває поза полем зору держави;
- не існує відповідної статистики щодо дітей, вивезених за кордону сексуальних цілях;
- попри те, що законодавчо ця інформація не належить до переліку даних з обмеженим режимом доступу, вона фактично існує в закритому режимі і є tabula rasa для громадськості. Треба зазначити, що в Україні немає систематизованого законодавства з питань захисту прав дітей. Окремі положення регулюються рядом нормативних актів з різних галузей права. Щодо сексуальної експлуатації дітей (в тому числі і вивезення дітей за кордон у сексуальних цілях), котру за обсягом моральних та фізичних збитків чимало правників прирівнюють до катувань, то це є одним з найтяжчих порушень прав, яким можуть бути піддані діти.
Велику увагу приділяє захисту прав і свобод особи і, особливо, неповнолітнього адміністративне законодавство. Так, наприклад, в ньому передбачена як профілактична міра – норма, за якою встановлена відповідальність за зайняття проституцією – ст. 1811 КУпАП України (штраф від 85 до 170 грн.). Також існують такі норми: ухилення від обстеження та профілактичного лікування осіб, хворих на венеричну хворобу (ст. 45 КУпАП України); доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (ст. 180 КУпАП).
Усі ці норми не мають прямого відношення до розглядуваної проблеми, втім усі вони мають певний стосунок щодо попередження втягування неповнолітніх до зайняття проституцією і дуже віддаленою мірою – до попередження вивозу дітей закордон у сексуальних цілях.
Нинішній стан розвитку українського суспільства зумовив поширення не лише прогресивних досягнень щодо розбудови інститутів громадського управління, гласності, але й породив негативне накопичення проявів анти-суспільної поведінки, що впливає на моральний розвиток всього суспільства. До таких проявів, без сумніву, належать злочинність як загальне явище і проституція зокрема.
Розповсюдженість проституції у більшості випадків існує там, де є урбанізовані міста, з розгалуженою мережею ресторанів, казино й інших розважальних закладів. По представницькому рівню повії – це здебільшого особи з сільських населених пунктів та міст районного значення, де існує велике безробіття. Між іншим, саме ці міста є “постачальниками” проституток до великих міст та в систему торгівлі людьми. Так, за деякими даними, в географічному аспекті найактивнішими постачальниками повій є невеликі міста районного масштабу (з населенням до 150 тисяч осіб) Південного та Східного регіонів України. Центральна, а особливо Західна Україна меншою мірою розглядаються як донорські регіони – в силу певних соціокультурних та релігійних факторів. На думку всіх респондентів чинна система законодавства не є досконалою. Значною мірою система ювенальної юстиції в Україні перебуває у зародковому стані. Проблема торгівлі людьми є порівняно новою в українському суспільстві і тому не достатньо врегульованою у національному законодавстві.
Практично не існує диференціації у підходах до дітей і дорослих. Не існує спеціальної юридичної відповідальності за незаконний вивіз дітей та підлітків у сексуальних цілях.
Водночас, глобальність цієї програми не передбачає створення єдиного дієвого механізму щодо її реалізації. За реальної відсутності чіткої і злагодженої координації між правоохоронними структурами МВС, СБУ, Генпрокуратурою та Інтерполом, відповідними міждержавними структурами, відсутністю належної співпраці з неурядовими правозахисними організаціями та недостатньою інформованістю громадськості про хід реалізації Програми, важко говорити про її успіх.
Спеціального законодавства щодо охорони дітей, які стали жертвами від сексуального насилля, в Україні немає. Але існують норми, що передбачають піклування про зміцнення та охорону дітей та підлітків (ст. 59 Основ законодавства про охорону здоров’я України), забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою (ст. 60), контроль за охороною здоров’я дітей у дитячих виховних і навчальних закладах (ст. 62), які передбачають додатковий контроль держави за здоров’ям підлітків.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
