ДО ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
25.02.2007 23:31
Author: Мазур Тамара Вікторівна, здобувач Київського національного університету імені Тараса Шевченка, асистент кафедри цивільно-правових дисциплін Університету економіки та права «КРОК»
[Banking law. Financial law]
У світі сьогодні вже мало кого здивуєш наявністю системи гарантування (страхування) банківських вкладів (депозитів). А от дієвих таких систем справді мало. Більшість держав лише прагнуть до ідеалу, крокуючи шляхом розбудови та постійних вдосконалень. Коли ж заходить мова про реформи в системі гарантування (страхування) вкладів, у першу чергу згадуються організації, на які власне і покладено здійснення гарантування (страхування) вкладів.
Дослідження у цій сфері проводяться здебільшого закордонними науковцями, українські ж дослідники чомусь не цікавляться вказаною проблематикою. Проте проблеми існують, їх чимало, і саме частина з них стане предметом цієї статті.
Отож, у світі існує три підходи до створення організацій страхування банківських вкладів:
Перший – функції страхування покладаються на вже існуючу організацію банківського нагляду шляхом створення в ній окремого підрозділу. Головна проблема такого підходу – складність при відокремленні вже існуючих функцій та інтересів організації від функцій по гарантуванню (страхуванню) вкладів. Проте перевагою такого способу є те, що орган, на який додатково покладаються обов’язки по гарантуванню (страхуванню) вкладів, вже має достатню кількість досвідчених та висококваліфікованих фахівців, які одразу можуть включитися в роботу. [Див. 1, с. 18]
Другий – існуюча організація банківського нагляду реформуєтья в організацію страхування банківських вкладів.
Третій – створюється нова організація, на яку покладаються функції страхування банківських вкладів. Такий спосіб, на нашу думку, є найбільш прийнятним, хоча і найбільш складним та затратним. Саме цим шляхом свого часу пішла Україна, створивши у 1998 році Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) – державну спеціалізовану установу, на яку покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів.
Наступне питання, яке виникає в процесі створення організації гарантування (страхування) вкладів – питання форми власності. З аналізу світової практики можна виокремити три види функціональних органів системи захисту вкладів в залежності від форми власності:
Перший – державної форми власності. Функціональні органи системи гарантування (страхування) вкладів створені державою. Вказана схема забезпечує високий рівень довіри населення до банківської системи в цілому і системи гарантування (страхування) вкладів зокрема. Захист вкладів у даному випадку підкріплюється гарантією держави. Недолік – ймовірність неефективного використання коштів системи гарантування (страхування) вкладів.
Другий – приватної форми власності. Функціональні органи системи захисту вкладів створюються на підставі договірного рішення комерційних банків. У цьому випадку забезпечується можливість найбільш ефективного і цілеспрямованого використання коштів системи. Однак, в той самий час посилюється можливість виникнення протиріч між інтересами прибутковості системи гарантування та виконання нею основних завдань, оскільки комерційні банки, які одночасно є і засновниками системи, і об’єктами її захисту, можуть маніпулювати акумульованими коштами в пошуках їх ефективного розміщення і отримання прибутку, не надаючи при цьому належної уваги своєму головному завданню – захисту коштів вкладників.
Третій – змішаної форми власності. Функціональні органи створюються спільно органом державної влади і комерційними банками. У даному випадку розширюються можливості по формуванню власних коштів системи у зв’язку з розширенням джерел коштів. У той же час дана система створює низькі стимули для інших інвесторів при збереженні контролю за державою.
В Україні, як уже зазначалося, Фонд є державною спеціалізованою установою, тобто юридичною особою публічного права, а кошти Фонду належать державі на праві власності. При цьому постає питання: а чи правильний таки підхід? Адже держава внесла до Фонду лише 20 млн. грн., станом же на 01 лютого 2007 року загальна сума коштів, акумульованих Фондом, склала 967,7 млн. грн. [2]. На нашу думку, зважаючи на закріплену в Законі [3] державну форму власності на кошти Фонду, логічно було б запровадити регулярну участь держави у формуванні такого грошового фонду.
Як порядок формування коштів Фонду, так і порядок їх використання породжують велику кількість питань. Ну наприклад, Законом [3] до джерел формування коштів Фонду віднесено:
• початкові, регулярні та спеціальні збори з банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду;
• кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 млн. грн.;
• доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України та від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України;
• кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та інших кредиторів;
• пеня, яку сплачують банки – учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне перерахування зборів до Фонду.
При цьому, слід звернути увагу на той факт, що Законом [3] не передбачено створення окремого фонду коштів для відшкодування за вкладами та фонду для покриття витрат на функціонування власне Фонду як організації. Такий підхід, на нашу думку, є помилковим, адже виходячи з буквального розуміння норм Закону [3], залучені Фондом кошти можуть витрачатися як на передбачені у законі цілі – відшкодування за вкладами, так і на покриття витрат по управлінню (заробітна плата, канцтовари, транспортне забезпечення тощо). Ще одним доказом існування вказаного нами недоліку може стати той факт, що Закон [3] містить окремий розділ – «Порядок використання коштів фонду на відшкодування коштів за вкладами», а це свідчить про те, що кошти фонду можуть використовуватися не тільки на відшкодування за вкладами. Про зловживання у цій сфері вже зазначала Рахункова палата України у 2005 році [Див. 4, с. 5]. ЇЇ контролерами в ході перевірки встановлено, що у Фонді відсутній будь-який нормативний документ щодо порядку складання та затвердження кошторису витрат, а також контролю за його виконанням. Крім того, Рахунковою палатою України встановлено неефективне використання коштів на фінансування діяльності Фонду.
Досить правильно, на нашу думку, така проблема розв’язана в законодавстві Російської Федерації. Там створюється окремий грошовий фонд – фонд обов’язкового страхування вкладів, який належить Агентству на праві власності і призначений для фінансування виплат відшкодування за вкладами. При цьому фонд обов’язкового страхування вкладів відмежовується від іншого майна Агентства [Див. 5]
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що правовий режим Фонду гарантування вкладів фізичних осіб потребує удосконалення, перегляду його основоположних засад, але вже саме тільки його існування в Україні є великим досягненням держави.
Література:
1. Guidance for Developing Effective Deposit Insurance Systems. Prepared by the Finansial Stability Forum, - 2001. - September. – 60 p. // http://www.cdic.ca
2. Дані офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб // http://www.fg.org.ua
3. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» № 2740-ІІІ від 20 вересня 2001 р.
4. Про результати перевірки використання коштів у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб / К.: Рахункова палата України, 2005. – Вип. 5
5. Закон Российской Федерации «О страховании вкладов физических лиц в банках Российской Федерации» № 177-ФЗ от 23 декабря 2003 г.
e-mail: tamara_mazur@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
