Я бачу загибель тієї держави, де закон не
має сили і перебуває під чиєюсь владою.
А там, де закон – володар над правителями,
а вони його раби, я бачу врятування держави
і всі блага, які тільки можуть дарувати державам
боги.
Платон
Проблеми правової держави завжди хвилювали передових людей, прогресивних мислителів стародавності, середньовіччя і сучасності. До ідеї держави прислужились Солон і Ксенофонт, Протагор і Сократ та чи не найбільше Платон і Аристотель.
У даному дослідженні ми намагались підняти проблему розвитку правової держави в Україні, адже наша держава ще дуже молода, а тому дана тема є досить актуальною на даний час.
Одними з найдавніших вчень про досконалу державу, що дійшли до наших днів, були праці великого грецького філософа Платона. Він мріяв про досконалу державу, що повинна мати сильне і здорове населення, де правителями повинен обиратись цвіт народу – наймудріші і найдоброчесніші, а володарем їхнім повинен бути закон. Фундаментом досконалої держави Платон вважав вищу справедливість[2,12].
Також для подальшої практики правової держави особливо важливе значення мали судження Аристотеля (пізніше Полібія, Цицерона) про розрізнення "справедливих" (з панування правових законів) і "несправедливих" (деспотичних) форм правління: перше діє для блага всіх (сюди Аристотель відносив групу з трьох типів держав – монархію, аристократію і політію (помірну демократію), друге – для блага лише правлячого класу (сюди віднесені також три типи деспотичних держав – тиранія, олігархія і крайня демократія, або правління натовпу). Держава , на думку Аристотеля, утворюється не тільки для того щоб жити, а й для того, щоб жити добре [2,20].
Протягом історії рація і зміст ідеї про правову державу в різних мислителів, політичних і суспільних діячів значно різнилися. Позаяк у одних ідея такої держави пов'язувалася з приватною власністю, експлуатацією чужої праці та привілейованим становищем у суспільстві певних класів і верств, інші розуміли її зовсім інакше. Т. Мор, наприклад, ще у XVI ст. констатував, що в умовах приватної власності не можна говорити ні про справедливість, ні про громадський добробут, ні про «здійснене державне управління» [3,136].
В епоху переходу від феодалізму до капіталізму вирішального значення у працях дослідників набувають проблеми поділу функцій влади, правової організації владних відносин, співвідношення політичних сил, що виключають монополізацію влади в руках одного органу, особи або спільноти. Затверджуються ідеї свободи особи, панування права в приватних і публічних відносинах. Дж. Локк в Англії (XVII ст.) виступив з обґрунтуванням доктрини «законності опору всіляким незаконним виявам влади». Монтеск'є у Франції (XVIII ст.) заявляв, що для запобігання зловживанню владою є необхідним такий порядок, де власті могли б взаємно себе стримувати [3,137].
Філософську основу сучасної теорії правової держави заклав німецький філософ Еммануїл Кант, у вченні якого центральне місце посідає людина як член суспільства і як особистість. Хоча словосполучення «правова держава» в його працях не вживалося (воно звучить у нього як «правовий державний устрій»), Кант наполягав на узгодженні дій держави з правом, підкоренні її правовим законам[3,137].
Уперше термін «правова держава» було вжито німецькими вченими К.Т. Велькером (1813), І.Х. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридичне завершеного поняття «правова держава» пов'язують з ім'ям Р. Моля, який ввів його до загального державно-правового і політичного вжитку. У 1829 р. він навів визначення правової держави як конституційної держави, що має ґрунтуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту особи [3,137].
У розвиток ідеї правової держави зробили свій внесок і українські вчені ,філософи, юристи, котрі поділяли думку про права людини і правову державу: І. Вишенський, Г. Сковорода, М. Драгоманов, І. Франко, Б. Кістяківський, М. Палієнко та інші.
Питання правової держави широко обговорюються й у наш час. Основна причина такої уваги до правової держави ґрунтується не тільки на гуманізмі самої ідеї його виникнення, але й у пошуках шляхів її найбільш адекватного оформлення й ефективного здійснення.
Правова держава – це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону і захист основних прав людини. Правовою є держава, в якій панують закони, що ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і гарантують реальну можливість кожній людині ефективно здійснювати і захищати свої права і свободи [4,107].
Сучасна теорія держави виділяє такі загальні ознаки правової держави:
- Закріплення основних прав та свобод людини в законах і Конституції держави.
- Панування законів, які виражають волю всього або більшості населення.
- Врегулювання відносин між особою і державою на основі загально-дозвільних принципів.
- Взаємовідповідальність особи і держави.
- Високий рівень правової культури та правосвідомості всіх правових суб’єктів, наявність юридичних знань.
- Чіткий розподіл повноважень державами між певними системами її органів(поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову).
- Високе становище у суспільному житті судових органів.
- Юридична захищеність особи (створення юридичних засобів, які б захищали, охороняли основні права людини).
- Незалежність судової влади від всіх інших гілок влади.
- Неухильне і загальне виконання законів та підзаконних актів усіма учасниками суспільного життя і в першу чергу - державними органами.
Правова держава зароджується і функціонує в умовах громадянського суспільства [4,108].
Отже, виходячи з вищенаведених ознак, можемо стверджувати, що правова держава в Україні розвивається. Українська держава повинна мати таку систему ознак.
Поняття правової держави є узагальненим теоретичним виразом, який, однак, ґрунтується на втіленій у Конституції та інших законодавчих актах моделі правової держави, на її елементах, відтворених у правовому устрої окремої держави, в її конституційному ладі. Правова держава має власний понятійний зміст (на це вказує ст. 1 Конституції України щодо визнання України правовою державою) і власну конституційну елементну базу (гарантування прав і свобод людини і громадянина, принцип поділу влади, принцип верховенства права, юридичні форми діяльності органів державної влади).
Формування концепції правової держави та її реалізація передбачають:
аналіз витоків теорії правової держави та її філософської основи, дослідження зарубіжних концепцій правової держави, конституцій країн, що закріпили створення правової держави за мету свого розвитку, переоцінку економічної ролі держави в умовах ринкових відносин, перегляд взаємовідносин держави і суспільства, невтручання держави у вирішення тих питань, що належать до компетенції громадських формувань, вдосконалення національно-державних відносин, відповідність законів потребам суспільства і особи, принципам Права як синоніма Правди, Праведності, розробку процедур і механізмів щодо розв’язання конфліктів між різними суб’єктами, високу правову і політичну культуру членів суспільства. Представлена стаття виконана у плані розробки теми: “Розвиток держави і права у ХХ ст.”, яка потребує подальшої розробки і деталізації.
Література:
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Офіційне видання. К.- 2006.
2. Світова класична думка про державу і право. Навч. посібник / Є.Ф. Безродний (керівник), Г.К. Ковальчук, О.С. Масний. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с. – Бібліогр. - С. 391-395.
3. Скакун О.Ф. www.lawbook.by.ru
4. Теорія держави і права(опорні конспекти). Навч посіб.для студ. вищ. навч. закл. / Авт.- упоряд. Кравчук М.В.- К: Атіка, 2005.-208с. |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
