Злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе особливу увагу вчених та практиків. На сьогодні це зумовлено насамперед не тільки тим, що неповнолітні завжди визнавались злочинцями особливого роду, але і тим, що в даний час неповнолітні – одна з найбільш кримінально уражених верств населення. І важливим при цьому виступає питання щодо застосування до неповнолітніх кримінальних покарань, у даному випадку – у вигляді позбавлення волі.
Позбавлення волі на певний строк – найтяжчий вид покарання серед тих, які можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців. Вважається, що саме це покарання серед усіх інших у процесі його виконання спричиняє не тільки фізичні, а й психічні страждання засудженому, адже пов’язане з тривалою ізоляцією особи від суспільства. Тому не випадково його застосуванню до неповнолітніх повинна приділятися особлива увага усіх науковців.
Аналізуючи ефективність покарання у вигляді позбавлення волі, Г.Ф. Хохряков зазначає, що більшість спеціалістів на сьогодні відносяться до нього, як до вимушеного явища, ніж бажаного [1, с.65]. Є.Н. Барябіна вважає, що неповнолітні дуже швидко сприймають закони та принципи злочинного світу, адже для їх засвоєння в місцях позбавлення волі використовуються грамотні з психологічної точки зору засоби соціального навчання [2, с.93].
КК зарубіжних держав, враховуючи негативні наслідки позбавлення волі, по-різному підходять до обмеження його застосування. Якщо взяти до уваги КК Франції, то він передбачає можливість в окремих випадках відбування цього покарання частинами або в режимі напівсвободи (ст.132-25 – 132-27) [3, с.218]. В ст.58 КК Республіки Польщі зазначено, що позбавлення волі може бути призначено лише в тих випадках, коли буде визнано, що інше покарання не зможе досягти поставленої мети [4].
Проте діюча система покарань не завжди дозволяє обрати покарання, не пов’язане з ізоляцією. З огляду на те, що не всі покарання можуть бути застосовані до неповнолітніх, кількість абсолютно визначених санкцій щодо них зростає. Враховуючи те, що ні КК 1960 р., ні КК 2001 р. не передбачають особливих покарань для неповнолітніх, відсоток засуджених неповнолітніх до позбавлення волі і надалі буде залишатися досить високим.
В санкціях ст.116, 117, ч.1 ст.120, ч.1,2 ст.135, ч.1,2 ст.146, ч.2 ст.185 КК передбачено можливість застосування або обмеження волі, або позбавлення волі. З урахуванням того, що обмеження волі не може бути застосоване до неповнолітніх, суду не залишено вибору. В таких випадках неповнолітні, вбачається, опиняються в гіршому положенні, ніж дорослі.
Виходить парадоксальна ситуація: загальновизнаним є те, що чим молодше злочинець, тим більше є можливостей для його виправлення, але тим менше засобів передбачено законом для такого виправлення.
Окрім цього, на сьогодні невирішеним є питання, як бути в тому випадку, коли щодо неповнолітнього судом буде встановлено брак покарань, які можуть бути ефективним засобом впливу. Так, зокрема, санкції ч.1 ст.185, ч.1 ст.186 КК, передбачають штраф, виправні роботи, позбавлення волі. Але як бути, коли у неповнолітнього, який не досяг 16-річного віку, немає ні самостійного доходу чи власних коштів, ні майна. Отже, єдиним покаранням знову ж таки залишається позбавлення волі.
На нашу думку, вказані проблеми ще раз доводять доцільність доповнення Кримінального кодексу України новими покараннями, які були б розраховані тільки на неповнолітніх злочинців.
КК Республіки Польщі в ст.60, подібно до того, як і КК України в ст.69, встановлює правила застосування більш м’якого покарання, ніж передбачено в санкції кримінально-правової норми. Проте на відміну від дорослих, стосовно неповнолітніх в ст.60 КК Республіки Польщі передбачено, що суд у всіх випадках може застосувати більш м’яке покарання, ніж передбачено в санкції за даний злочин, коли визнає, що навіть мінімальне покарання, що нею передбачене, було б для неповнолітнього занадто суворим [5].
Тому вважаємо, що з метою створення більш широких умов для індивідуалізації покарання неповнолітнім, Кримінальний кодекс України доцільно доповнити наступним положенням. Передбачити, що у випадку вчинення неповнолітнім злочину середньої або невеликої тяжкості, суд може з належним мотивуванням у вироку прийнятого рішення, застосувати будь-які інші, більш м’які покарання, ніж ті, що передбачені у санкції відповідної норми. Обмежитись у цьому відношенні треба злочинами середньої або невеликої тяжкості, оскільки саме по них найчастіше виникає необхідність призначення покарань, не пов’язаних з ізоляцією.
Література:
1. Хохряков Г.Ф. Наказание в виде лишения свободы: оценка эффективности // Советское государство и право.- 1989.- № 2.- С. 65-73.
2. Барябина Е.Н. Подрастковая делинквентность как социальная проблема: Дисс. канд. Юрид. наук: 12.00.08.- Саратов, 1998.- 186 с.
3. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): Сборник законодательных материалов / Под ред. И.Д. Козочкина.- М.: Изд-во Зерцало, 1998.- 352 с.
4. Уголовный кодекс Республики Польша / Пер. с польск. Барилович Д.А. и др. / Адапт пер. и науч. ред. Э.А. Саркисова, А.И. Лукашев / Под общ. ред. Н.Ф. Кузнецовой.- Мн.: Тесей, 1998.- 128 с.
5. 85. Крылова Н.Е. Основные черты нового уголовного кодекса Франции.- М.: Изд-во Спарк, 1996.- 124 с.
е-mail: leonidova84@mail.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
