З кожним роком зростає кількість злочинів, що вчиняються з використанням різного роду зброї. Окрім того, виникають нові види зброї з покращеними тактико-технічними характеристиками, що полегшує їх застосування та підвищує результативність (ефективність) такого застосування. У зв’язку з цим виникає необхідність формування навичок з фіксації, опису та вилучення окремих видів зброї співробітниками правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, та навичок з їх дослідження спеціалістами й експертами. Відповідно до вищенаведеного, вважаємо за необхідне виділення в криміналістичній техніці такого підрозділу як криміналістичне зброєзнавства. У працях вітчизняних криміналістів відсутнє комплексне дослідження освітленої проблематики із зазначенням можливих напрямків її вирішення. Проте ряд вчених досліджує окремі аспекти окресленої сфери. Серед них можна виділити П. Д. Біленчука, С. В. Діденка, І. І. Когутича, А. В. Кофанова, О.Ф. Сулянова та ін. Ряд важливих положень та обґрунтувань висвітлюється у працях російського вченого-криміналіста В. Ю. Владимирова, який у 2004 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Теорія та практика криміналістичного зброєзнавства» [1]. Під криміналістичним зброєзнавством слід розуміти комплексне вчення криміналістичної техніки, у якому зосередженні основні положення про поняття, види зброї, особливості її використання та дослідження. Криміналістичне зброєзнавство вивчає принципи конструювання й закономірності різних пристроїв, функціонально призначених для ураження людини, тварини або інших матеріальних об’єктів, власне закономірності утворення слідів застосування цих пристроїв, та розробляє засоби і способи збирання й оцінювання таких об’єктів і слідів під час розкриття, розслідування та попередження злочинів [2]. Об’єднання основних положень про дослідження вогнепальної, холодної, пневматичної, газової, метальної зброї, боєприпасів до зброї, вибухових пристроїв та речовин в один розділ дозволить ретельніше та наглядніше висвітлити їх конструктивні особливості, відмінності між собою залежно від конструкції та правил застосування, а також методичні основи їх дослідження залежно від групової приналежності. Однак виділення окремої галузі в криміналістичній техніці неможливе без створення нової або ж удосконалення нової правової бази у сфері регулювання відносин, пов’язаних із обігом різного роду зброї. Вважається за доцільне створити єдиний нормативний акт або ж звід актів, у якому висвітлювались б поняття зброї, положення про характеристики зброї у залежності від її виду, правила її застосування, підстави та порядок придбання, зберігання, використання та вчинення інших дій по відношенню до зброї, а також основні методичні рекомендації щодо проведення досліджень зазначених об’єктів під час проведення попередніх експертних досліджень та експертиз. Станом на сьогоднішній день в Україні відсутній закон «Про зброю». Проте, розроблений та заходиться на розгляді у Верховній Раді України проект зазначеного закону №1171. Правовідносини, що виникають під час обігу цивільної, службової, бойової вогнепальної та холодної зброї, боєприпасів і патронів на території України, Модельним законом про зброю, прийнятим на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД (постанова №10-11 від 06.12.1997) [3]. Тобто відносини у вказаній сфері регулюються міжнародним документом. Важливим є питання щодо визначення поняття зброї. Така потреба диктується передусім стрімким ростом злочинної діяльності та ускладненням її методів. Зокрема, часто використовуються нові методи переробки, удосконалення конструкції зброї чи інших предметів шляхом надання їм ознак окремого виду зброї. Це призводить до труднощів під час вирішення питання про віднесення таких предметів до розряду зброї та визначення їх родової належності. Тому на законодавчому рівні слід визначити поняття зброї та її види залежно від конструктивної будови. Зокрема, під зброєю слід розуміти пристрої, прилади і предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені та технічно придатні для ураження живої або іншої цілі, подачі звукового чи світлового сигналу, які не мають іншого виробничого чи господарсько-побутового призначення. Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що необхідною передумовою формування такої галузі криміналістичної техніки як криміналістичне зброєзнавство є створення правової бази, де визначалося б поняття зброї, наводилася її класифікація, визначалися підстави та порядок застосування й обігу зброї, визначалися основні методики дослідження окремих видів зброї.
Література: 1. Владимиров В. Ю. Теория и практика криминалистического оружиеведения : автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук : специальность 12.00.09 – уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность /Владимир Юрьевич Владимиров. – СПб.: МВД России, Санкт-Петербургский университет, 2002. –44 с. 2. Когутич І. І. Криміналістика : курс лекцій / І. І. Когутич. – К.: Атака, 2008. – 888 с. 3. Модельний закон про зброю від 06.12.1997 № 10-11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=997_a16.
e-mail: 33386@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
